19/10/2023 — 18:45 | АВТОРИ: ІРИНА ГНАТЮК, МАРИНА ВЕРЕЩАКА

Через сприятливу погоду у Харкові відтермінували опалювальний сезон. Міська влада повідомила про повну готовність до його початку, але тепло в місті буде не усюди: 57 житлових будинків не опалюватимуться через руйнування від російських обстрілів. 32 з них — на Північній Салтівці. Останні теплі дні осені мешканці пошкоджених багатоповерхівок проводять у надії на опалення. 

Пухова хустка, в'язані шкарпетки, грілка

70-річна Надія Кіреєва мешкає у 9-поверхівці на вулиці Леся Сердюка. Жінка показує свій «лук»: утеплені штани, чоботи, пуховик. Розстібає верхній одяг, щоб дістати пухову хустку. Після масованих обстрілів березня 2022 року самотня пенсіонерка виїжджала до знайомих. У червні цього року вирішила повернутися — не хотіла зловживати гостинністю. 

«Скільки можна по чужих хатах? Газ дали торік, світло у квітні, воду — як три місяці», — запрошує додому Надія. 

Її квартира уціліла, з пошкоджень — вибиті вікна, замінити які допомогли родичі. Щоб тримати тепло, вмикає газ, підготувала в'язані шкарпетки. Градусник у кімнаті показує +17°. 

«Це тому, що сонячна сторона. А вночі укриваюсь двома ковдрами, вовняним і ватним. Сплю у штанях, светрі та пуховику. До війни топили добре: +25°. Я балкон навіть відкривала. Обігрівача немає. Світло накручуватиме, а у мене пенсія 2500 грн. У мене є грілка. Наливаю сюди [гарячу воду], але сьогодні думаю не наливати. Кладу в ноги або під спину», — подовжує Надія.  

Її будинок потрапив до списку, де цього опалювального сезону не буде тепла. Проте активність комунальників з «Харківських тепломереж» в мікрорайоні дає їй надію на краще. 

«Почекаю, навіть якщо [дадуть тепло] наприкінці листопада. Чоловік з сусідньої квартири, йому 73, і приїхав би — і вода, і газ є. Вчора телефонував: «Дали опалення?» Я кажу: «Ні, Валеро». Якщо буду мерзнути, буду проситися до знайомих. Сказали, раптом що, ми тебе заберемо знову. Отакі в мене люди! Жодної копійки не беруть», — каже Надія Кіреєва. 

Прощаючись з журналістами, пенсіонерка показує розписані малюнками стіни поруч з квартирою. Вони залишилися як пам'ять про доньку, яка померла після ДТП.  

Кілька тижнів на обігрівачах

У сусідньому під’їзді мешкають Сергій та Галина Крамаренки. Родина має статус переселенців і півтора року жила в евакуації на Тернопільщині. Повернулися до Харкова, щоб підготувати квартиру до зими. За кілька тижнів замінили усі вибиті вікна. 

«Люди сподівались, розраховували, що опалення на якомусь мінімумі все-таки буде. Один сезон будинок витримав, але труби у багатьох місцях в будинку порвало. Цей сезон навряд чи будинок витримає, треба буде повністю все замінювати», — припускає Сергій.

Поки Крамаренки перебувають вдома, вмикають електрообігрівачі.  

«Слава Богу, є електрика. Обігрівачі залишились, коли ми навчались в інституті. Я їх не викидав, зараз трохи відремонтував, то вони дуже виручають. А зранку тут дуже морозно», — каже Сергій. 

Навряд чи подружжя залишатиметься взимку вдома.

«Ми планували, по-перше, підготувати квартиру до зими і якщо буде можливість затриматися, цю можливість використати. Ми закриваємо квартиру, щоб щось зберегти, щоб потім поменше вкладати в ремонт. Думаю, тиждень-два ми ще протримаємося, а там буде видно», — говорить Сергій Крамаренко. 

Галина хотіла б розуміти плани міської влади щодо відбудови Північної Салтівки. 

«Будинки ремонтуються, я ж проходжу, бачу. Але за яким принципом ремонтуються? Цього я не розумію зовсім. Десь вставляють вікна, десь не вставляють. І немає більш-менш зрозумілого плану. Навіть коли зараз сказали, що точно опалення немає, легше. Тому що можна будувати плани. Сказали б, що за наявності грошей в перший місяць ми робимо те, люди б якось собі міркували. А так — сказали, що опалення не буде, і тут же ходять працівники тепломереж, хтось щось сказав, почув», — каже Галина.

Вона каже, що дуже скучила за рідним мікрорайоном, але досі не може усвідомити масштаби руйнувань. 

Триває ремонт 

Світлана прибирає у квартирі, де до повномасштабного вторгнення жила її мати та сестра з сином.

«У нас всі вікна повибивало. І оскільки нагорі немає ані води, ані каналізації, жити тут неможливо. Холодно, немає опалення, труби усі пошкоджені», — говорить Світлана. 

Російська армія поцілила в одну з кімнат, зруйнувало стіну та балкон. Стіну укріпили, а балкон відбудували. Ремонтом займається місто. Робітники замінюють вікна після заяви до райадміністрації. 

«Але жити поки не можна, поки все не відремонтують. Сьогодні вікна завезли. У нас труби цілі, батареї також. Проводка пошкоджена. Будемо чекати електрика, щоб перевірив», — розповідає Світлана. 

Її сестра з сином — в евакуації за кордоном. Матері винаймають квартиру.

«Їй тут і не можна. Вона похилого віку, холодно. Вона тут все життя прожила. І тяжко, коли перед очима, навіть у такому зруйнованому стані квартира», — розповідає Світлана. 

Бережуть кожну копійку

Жанетта Сліпченко — одна з тих, хто постраждав від мародерства. Поки вона переселилася до сусіднього будинку, з її квартири «мародери винесли усе». 

«Усе, що підключається до електрики, абсолютно! Вибили двері, з петель зняли. Ми провели світло, живемо, телевізор працює, телефони заряджаємо. З одним обігрівачем, але поставили собі на 2,5 кВт дріт. Якби хтось підказав, що треба потужніше, щоб можна було взимку користуватися обігрівачем. Мені потрібен звичайний обігрівач на 400-700 Ватт», — говорить жінка. 

Попри відсутність опалення родина планує зимувати вдома.

«Сподіваюся, що не буде сильного морозу. Коли нас бомбили 17 березня 2022 і повилітали вікна, було -18°, ми ніч пережили. Так, буде не одна ніч, ціла зима... Але не знаю. Холодно, звісно, незручно, що одягненим спиш. Діватися нікуди. Винаймати квартиру за 7 тис. грн? У мене немає грошей. Та я і не хочу у 57 років працювати, щоб віддавати комусь зарплатню та економити на всьому», — говорить Жанетта. 

Вона радіє, що вовняні та мохерові светри від матері, «які були немодними», тепер стануть у пригоді.