У Харкові вчителя підозрюють у розбещенні неповнолітніх: як захистити дітей та систему освіти
Колишнього вчителя фізкультури у Харкові підозрюють у зґвалтуванні та розпусних діях щодо підлітків — учнів 11, 12 та 13 років. Слідство розпочалося після розповіді одного з колишніх школярів, який виїхав з Харкова за кордон у 2022 і поспілкувався з психологом. «МедіаПорт» коротко розповідає про суть справи та наводить коментарі спеціалістів — як говорити з дітьми про сексуальний булінг та як запобігти таким випадкам у школі.
Повідомлення з Латвії та початок розслідування
Про ймовірне сексуальне насильство з боку вчителя харківська поліція дізналася від колег із Латвії. Родина 17-річного хлопця з Харкова виїхала за кордон на початку повномасштабного російського вторгнення. В евакуації юнак розповів психологу про дії вчителя — це сталося з хлопцем чотири роки тому.
Завдяки свідченням правоохоронці почали розслідування. І як повідомив начальник слідчого управління поліції Харківщини Сергій Болвінов, розшукали ще щонайменше трьох постраждалих підлітків.
Вчитель, на якого вказали учні, працював у різних навчальних закладах Харкова з 2018 по 2021 роки. Згодом звільнився та переїхав до чоловічого монастиря у Тернопільській області — на думку слідства, сховався. Правоохоронці його знайшли та висунули підозр у «зґвалтуванні особи, яка не досягла чотирнадцяти років, та у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи (ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156 КК України)».
«Бабель» поспілкувався з колишніми колегами педагога та знайшов трьох людей, які розповіли про сексуалізоване насильство з боку вчителя або спроби контакту. Представниця гімназії, де працював підозрюваний, сказала, що не вірить у винуватість колеги і за шість років на нього не було жодної скарги. Нічого підозрілого не згадали у храмі УПЦ (МП), куди ходив учитель. Колишні учні водночас розповіли, як педагог їх роздягав, чіпав, одного — намагався поцілувати. Ще один хлопець розповів, що, розуміючи наміри вчителя, намагався організувати вчителю засідку, щоб побити.
«Батькам або іншим дорослим він про цей випадок не розповідав — «не бачив сенсу», — йдеться у матеріалі.
«Мовчання — найбільший союзник кривдників»
Через те, що батьки уникають розмов на складні теми, діти, до яких застосували сексуальне насилля, або які стали свідками цього — мовчать та залишаються наодинці зі своїми страхами й проблемами, коментує голова громадської організації «Не цькуй», психолог Олександр Черкас.
«Дитина, яка боїться висловитися, вже втратила частину своєї сили — саме цього і прагнуть кривдники, але можна змінити ситуацію. Треба почати діалог — відкритий, чесний і сміливий. Довіра — це місток між дитиною та дорослим, який будується щодня. Батьки, вчителі, психологи мають бути тими, до кого дитина завжди може прийти. Увага і чуйність у простих розмовах про почуття дитини важливі. Якщо дитина відчує відсутність осуду і готовність її підтримати, вона більше не буде мовчати. Бо мовчання — найбільший союзник кривдників», — говорить Олександр Черкас.
За його спостереженнями, часто батькам складно говорити на теми сексу з дітьми через те, що вони самі виросли в родинах та умовах, де ці теми були — табу. Але щоб захистити дитину від насильства, зокрема, й сексуального, дорослим потрібно усвідомлено обговорювати ці теми з підлітками. Це треба робити як в родині, так і в школі.
«Ми боїмося порушити дитячу невинність, не розуміючи: мовчання — це пастка. Ніхто не навчить дитину захищатися краще за нас. Розмови про особисті кордони стосуються не стільки сексу, скільки безпеки і вмінь відстоювати себе. У школі діти не лише здобувають освіту, а й вчаться захищати кордони, поважати інших та розпізнавати загрози. Уроки про особисті кордони та тренінги для учнів, батьків та вчителів— шлях до створення безпечного простору для дитини», — радить психолог.
Він наголошує, що закладам освіти потрібно запрошувати експертів у цих питаннях: «Це відповідальність, а не сором».
«Інтимність — це тема, яку потрібно виносити з сім’ї, а не з вулиці або інтернету»
Немає дитячих дурних питань, каже практична психологиня Дар’я Клюєва. Діти пізнають світ за допомогою дорослих, які їх оточують — зокрема, батьків. Саме з родини починає будуватися чутлива комунікація — процес спілкування, в якому кожен член сім’ї уважно слухає, підтримує й проявляє розуміння.
«Інтимність — це тема, яку потрібно виносити з сім’ї, а не з вулиці або інтернету, а починати це потрібно з трьох років, пояснюючи дитині, що у неї є свої особисті кордони. Щоб не боятись говорити на інтимні теми, спочатку треба організувати для цього простір, де дитина може спитати і розказати усе, знаючи, що її не засудять, і вона отримає відповідь на будь-яке питання. Сприймати дитячі думки несерйозно, не вірити дитині — є ознакою незрілості дорослого, який це так сприймає», — говорить психологиня.
«Є багато ситуацій, про які вам ніхто не розкаже»
В Україні проводять тренінги із запобігання дитячому насильству, з теми мобінгу (цькування на роботі), булінгу та сексуального насильства. Багато з таких тренінгів — поверхневі, вважає співзасновниця і керівниця харківського Освітнього центру для педагогів, батьків і дітей «Я і моя школа» Ірина Міньковська. За її словами, через це часто вчителі після навчання не можуть застосовувати нові знання на практиці.
«Ми колись робили такий тренінг, до нас приходили вчителі, у яких вже по 120 годин таких тем прослухано. Ти їх просиш своїми словами пояснити, що таке булінг, а вони сидять і не знають, що сказати. Не можна сказати, що у нас нуль обізнаності у суспільстві щодо цих проблем, але кількість проведених тренінгів і вкладених ресурсів не дорівнює якості розуміння освітянами цих тем», — розповідає Ірина Міньковська.
За її словами, часто і діти, і вчителі через недостатню освіченість з цієї теми не розуміють, як поводитися у випадках, коли зустрічаються з насильством, у тому числі — сексуальним.
«Ми проводили в одній громаді тренінг по сексуальній грамотності — розповідали дівчатам, що таке сексуальне домагання в школі, як воно може проявлятися. Наприкінці до нашої тренерки підійшли дівчата і розказали, що вчитель фізкультури проявляє до них сексуальне насильство. Це не значить, що він їх гвалтував. Ні, він змушував їх постійно ходити на заняття лише в коротких шортах, чіпав за сідниці, наче таким чином показував, як правильно робити вправи, але очевидно, що це немає нічого спільного з правильним виконанням фізичних вправ. Там був великий скандал. Цю людину звільнили», — ділиться Ірина Міньковська.
За словами керівниці освітнього центру, щоб тренінги були справді корисними, їх потрібно проводити для дітей, батьків та вчителів. Залучати поліцію, психологів, фахівців з булінгу та дискримінації. А найголовніше — крім теорії, розбирати на практиці конкретні випадки й пояснювати наочно як діяти в різних ситуаціях.
«Тести не для «галочки»
Підбирати кандидатів для роботи з дітьми мають кадровики, які є у кожній школі, але вони частіше займаються документацією, співбесіди з майбутніми вчителями проводять зазвичай директори навчальних закладів, каже Ірина Міньковська.
«Кандидати, звісно, подають до медзакладу усі необхідні документи, проходять медобстеження, в тому числі, психологічне. Однак, ніхто не скаже, чи проходили його насправді, чи воно було «для галочки». До того ж неможливо зі 100% вірогідністю на першому тестуванні визначити, чи є у людини якісь «такі» схильності», — говорить керівниця освітнього центру.
Ірина Міньковська додає: через війну на сході та півдні України виник дефіцит освітян, тому якщо людина вже працювала в галузі освіти, її візьмуть до нового навчального закладу без додаткових скрупульозних перевірок.
«МедіаПорт» намагався отримати коментар Департаменту освіти Харківської міськради, щоб дізнатися про відбір кандидатів на вчительські посади, перевірки, тестування тощо. На момент виходу матеріалу директорка департаменту Ольга Деменко на повідомлення не відповіла.