У Харкові оголосили переможців Премії «Генерація Ніка»: які роботи перемогли
19 травня, у день народження художниці Вероніки Кожушко, загиблої внаслідок російського обстрілу 30 серпня 2024 року, у Харкові відбулася церемонія нагородження переможниць премії її пам’яті.
Переможницями стали:
- Лілія Поливода — у категорії «Література»,
- Софія Фадєєва — у категорії «Живопис»,
- Софія Сизоненко — спеціальна відзнака студії AzaNiziMaza.
Премія, яку заснували, щоб підтримати молодих митців, — це про свободу, каже директора Харківського літературного музею, членкиня журі премії Тетяна Пилипчук.
«Нещодавно я говорила з молодими людьми, тим, кому зараз 16-21 рік. Ми говорили про місяць. Про прогулянки під місяцем нічним Харковом. До лютого 2022 року ці люди були ще малі, батьки їх не відпускали гуляти. А тепер комендантська година, тепер війна, у них немає можливості гуляти. І тоді ми всі разом вирішили, що ми насправді говоримо не про місяць, ми говоримо про свободу. Про свободу жити в місті, яке ми любимо, жити в нашому місті. Говоримо про свободу гуляти ночами, читати вірші під місяцем», — сказала Пилипчук.
На конкурс надійшло близько 170 робіт, з них 128 — літературні, решта — художні.
«Дякую за те, що ви вирішили розділити премію на дві номінації. Складно оцінювати художні роботи та літературу разом, це зовсім різні жанри, тому я вважаю, що це правильне рішення. Більше переможців, переможниць, більше щастя, більше радості. І ми більше можемо охопити ті галузі, в яких працювала Ніка», — сказала Лілія Полівода, переможниця у категорії «Література.
Які твори перемогли
На розгляд журі учасниці-переможниці надіслали декілька творів, повідомила «МедіаПорту» комунікаційниця Харківського літературного музею Мілєна Ляшенко.
Серед робіт, які надіслала Лілія Поливода, були наступні вірші:
[…у незліченних тротуарах вмерло слово.]
Жовтень прикидає листям кістки
безвісти зниклих того листопада.
Сонце, проковтнуте обрієм, зрадить,
випише дóкір полинно гіркий,
скличе цека-сов-соц-комську нар-раду.
Темрява зараз чомусь голуба.
Душі митців, замурованих в землю,
носяться світом, неначе форелі.
Вбиті ударом руків’я серпа,
жертви Палаців, Биківень, Карелій,
скльовані дзьобиками “воронків”.
Ті, що поглянули смерті в обличчя, –
жертви диктаторської п’ятирічки.
Хтось з-поміж них тоді все говорив:
сніг, подивіться, він мовби торішній!
Те, в що ми вірили, знищує нас!
Наша силаботонічність безсила!
Версифікація не захистила!
Партія, що їй до нирок віддавсь,
нам не поставить хреста чи могили.
Кожен з них думав, що – Сковорода,
що пересидить у хащах замістя.
Страшно наївно (ну це ж комуністи!)
Світ їх усіх голіруч упіймав.
Жовтень кістки поприкидував листям…
_____
як називається суміш любові й граната
дивний коктейль з гіркоти та дрібних кісточок
натще його споживати щодня – обпікати
виразки шлунку ловитись на ржавий гачок
німо мов риба кричати в широти й глибини
скиглячи стиха крізь товщу морської води
цівка червона видніється – де кровоспинні?
сік із плода мов вода просто так в нікуди
згублена голка у сіні логічно пожовкне
рибка скінчить на пательні чи втрапить в уху
простір навколо тісний мовчазний і двомовний
вітер виламує з м’ясом галузку суху
випрані мокрі сорóчки на моцній мотузці
досі в тканинних волокнах таять хазяїв
кроком навхресним надійдуть зимові і куці
дні коли хтось із небес нам ожити звелів
вбрані в сріблясту луску перелітні й осілі
привиди збитих птахів що їх не обійти
в’яло й розпачливо в голос один шепотіли:
зовсім немає любові нема гіркоти
_____
перелітні птахи повертають додому
несучи між пірʼїнок крихкі благозвістки
я уперто продовжую ставити коми
заперечуючи існування відрізків
барабанні перетинки звикли до тиші
а зіниці – до темряви чорного чаю
мою віру ніщо і ніколи не знищить:
я між стінок трахеї тебе відчуваю
мов застряглий у горлі клубок Аріадни
нерозплутана загадка творення світу:
чи можливо звільнити за профнепридатність
фарисея Небесного з оком підбитим?
зорепадом птахи опадають заблуклі
та байдуже мені: журавлі чи синиці
коли б мала в руках твої плечі та руки
не дала б тобі знов у воді розчинитись
ми блукали б по набережній Борисфену
із усіх насолод залишилася слада:
засинати щоночі на ліжку твоєму
і щоранку рівненько його застеляти
на долоні роздолля усі ми мурашки
невідомість і відстань точніші за лакмус
однією легенею дихати важко
але я дочекаюсь.
Софія Фадєєва надіслала серію малюнків.
Також низку робіт подала на конкурс Софія Сизоненко.
Премію «Генерація Ніка» заснували в пам’ять про 18-річну мисткиню Вероніку Кожушко, яка загинула від російського удару по Харкову 30 серпня 2024 року, а також усіх талановитих українських дітей, вбитих росією. Ініціатори — благодійні фонди «Ніка генерація», Сергія Жадана та Харківський літературний музей.