За попередніми даними Харківської обласної прокуратури, від удару по двоповерховому будинку загинули двоє людей, п’ятеро поранені, під завалами ще можуть бути люди. Пошуково-рятувальна операція триває.
Від другої ракети є руйнування у приватному секторі.
За попередніми даними, окупанти вдарили по Великому Бурлуку двома ракетами типу С-300, розповів керівник Купʼянської окружної прокуратури Харківської області Едуард Миргородський.
Як повідомляє Харківська ОВА, з-під завалів будинку дістали тіло одного з двох загиблих чоловіків.
«На цю хвилину 5 постраждалих: 3 чоловіки та 2 жінки. Саме з-під завалів врятовано 4 людини», — повідомив начальник ОВА Олег Синєгубов.
Про це повідомив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.
«Важка ніч у Селидовому на Донеччині: ворог обстріляв медичний заклад та будинок. Троє людей загинули (серед них дитина та вагітна жінка), ще 12 поранені, з них четверо — діти», — йдеться в дописі в його Telegram-каналі.
Лікарню окупанти обстріляли близько першої ночі. Основний удар прийшовся на пологове відділення. З-під завалів дістали тіла трьох людей, серед яких дев’ятирічна дитина.
Фото: ГУ ДСНС у Донецькій областіФото: ГУ ДСНС у Донецькій області
«Рятувальникам вдалось врятувати шестимісячну дитину. Шестеро людей отримали поранення», — додав міністр.
У закладі було майже 200 людей, десятки пацієнтів — у важкому стані. Їх перевезли до інших медзакладів.
Також зазнала удару житлова п’ятиповерхівка, один з під’їздів зруйнований вщент. Тут теж поранені шестеро людей, серед них троє дітей — 16, 12 та семи років.
Фото: ГУ ДСНС у Донецькій області
Фото: ГУ ДСНС у Донецькій області
За інформацієюОфісу генерального прокурора, загиблі в лікарні — 38-річна жінка, яка була на зберіганні вагітності, та 36-річна матір із сином.
Шестеро поранених — пацієнти: найстаршому 76 років, наймолодшій завтра має виповнитися шість місяців.
«Крім того, пошкоджено багатоквартирні житлові будинки й автомобілі», — додають в ОГПУ.
Як уточнили в Селидовській міській військовій адміністрації, загалом пошкоджені дев’ять багатоквартирних будинків та будівлі центральної міської лікарні.
«Близько 100 пацієнтів Селидівської лікарні зараз перевозимо до лікарень Покровська і Мирнограда», — зазначили в адміністрації.
Про це у подкасті «Герої Харкова», що виходить на «МедіаПорті» та «Радіо Накипіло», розповів начальник Куп’янської міської військової адміністрації Андрій Беседін.
public://2024-02/13-02-2024-heroes.mp3
«Ворог постійно намагається знайти слабке місце або щілину для того, щоб протиснути нашу оборону і вийти на ті рубежі, які вони собі запланували. Це лівий берег Оскола, на якому в тому числі розташований Куп’янськ-Вузловий і найбільше селище міського типу в Україні Ківшарівка. В них [російських окупантів] фактично нічого не виходить. Наші хлопці розуміють їхні плани, бачать звідки, куди вони планують… Найближчий час, який був, лінія фронту трішки збільшилась, і ті напрямки, на яких ворог не наступав, він намагається там знайти слабкі місця і пройти там. Але знову-таки, якщо ми кажемо про безпекову ситуацію, то вона залишається фактично такою, якою була з моменту деокупації, вересня 2022-го року. Лінія фронту фактично не змінюється», — сказав Беседін.
Андрій Беседін очолює Куп
Почастішали удари керованими та фугасними авіабомбами.
«Тиждень тому, вихідними, було два прильоти КАБ-500, це авіаційна бомба пів тонни, яка за своєю потужністю удвічі більша за С-300 і завдає дуже значної шкоди. Влучили в центрі міста, фактично житлові райони, про жодну військову інфраструктуру не йдеться, там немає цього і ніколи не було. Це терор мирного населення, знищення мирного населення, критичної інфраструктури, яка дозволяє цивільному населенню жити, особливо взимку. Це тероризм», — коментує Беседін.
На цей час у Куп’янській громаді залишається 7,5 тис. жителів. Попри обов’язкову евакуацію ці люди не виїжджають.
«На жаль, відчуття самозбереження, власної безпеки і розуміння того, що життя та здоров’я не повернеш, притуплюється і на дуже низькому рівні. Якщо ми кажемо про Куп’янську громаду, зараз в ній проживає 7,5 тисяч цивільного населення. Ця цифра фактично не змінюється протягом 3-4 місяців. До цього були певні ознаки виїзду людей, ми займаємося цим постійно», — сказав начальник МВА.
За словами Беседіна, новий головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський регулярно перебуває у військах на Куп’янсько-Лиманському напрямку.
«Щонайменше раз на тиждень — на Куп’янському напрямку. Знає все, кожен клаптик фронту. Особисто знаю, що він постійно у військах, на лінії, там, де важко», — сказав він.
Ситуація надзвичайно складна — Сирський
Про чергову поїздку Сирського до оборонців Авдіївського та Куп’янського напрямків 14 лютого повідомила пресслужба головнокомандувача ЗСУ.
«Оперативна обстановка надзвичайно складна та напружена. Російські окупанти продовжують нарощувати свої зусилля та мають чисельну перевагу в особовому складі. Не рахуються із втратами та продовжують застосовувати тактику «м’ясних штурмів». Так, лише на Авдіївському напрямку минулої доби підрозділи Сил оборони України відбили 29 атак російських окупантів. Крім того, ворог активно застосовує авіацію, наносить ураження керованими авіаційними бомбами, веде щільний мінометний та артилерійський вогонь по нашим позиціям», — йдеться у дописі.
Фото: t.me/osirskiy
За словами Сирського, командування робить все можливе, щоб не допустити просування російських військ та утримати позиції.
Про це повідомили в Головному управлінні розвідки Міноборони.
«14 лютого Головне управління розвідки у взаємодії з усіма складовими Сил безпеки й оборони України знищили великий десантний корабель «Цезар Куніков» Чорноморського флоту держави-агресора росії», — йдеться в повідомленні.
Спецпризначенці «Групи 13» ГУР атакували судно ударними морськими дронами Magura V5 поблизу берегів тимчасово окупованого Криму.
«У підсумку «Цезар Куніков» отримав критичні пробоїни по лівому борту і почав тонути. Символічно, що російський офіцер, чиїм іменем назвали корабель, був убитий рівно 81 рік тому», — додають у розвідці.
Пошуково-рятувальна операція, за даними ГУР, успіху не мала.
Ураження корабля підтвердили й у Генеральному штабу ЗСУ.
«Збройні сили України спільно з підрозділами ГУР МО знищили великий десантний корабель окупантів «Цезар Куніков». У момент ураження він перебував у територіальних водах України поблизу Алупки», — зазначили у відомстві.
«Цезар Куніков» ― одне із найновіших російських суден. Великий десантний корабель міг нести 87 членів екіпажу. Російська армія використовувала його під час воєн проти Грузії, Сирії та України.
Наприкінці грудня українська армія завдала удару по порту в окупованій Феодосії, знищила російський корабель «Новочеркаськ».
«За оновленими даними, сьогодні, о 7:30, внаслідок ворожого обстрілу сільськогосподарського підприємства в селі Курилівка Куп’янського району загинули двоє цивільних чоловіків. Ще один цивільний чоловік віком 36 років та жінка отримали вибухові травми, їх стан оцінюється як середній», — повідомив голова Харківської ОВА Олег Синєгубов.
Раніше повідомлялося про одного загиблого на фермі працівника віком 55 років.
Спогади рідних і побратимів Владислава Рикова наводить пресслужба Повітряних сил.
«У свої 28 він зустрів велику війну. Його намагались вбити ледь не щодня. Харківщина, Київщина, Донеччина, Луганщина, ворожі винищувачі та ППО. Чоловіка рятували професіоналізм, стресостійкість та жага перемоги. Рашисти були переконані, що «авіації в Україні вже не існує». Але глибоко помилялись. Влад впевнено випалював окупантів та їх техніку», — зазначають у Повітряних силах.
Фото: Повітряні сили/Facebook
«Па, ти там всі ракети зібрав?»
Владислав Риков залишився на самоті в шість років — його родину вбили, сам хлопець дістав поранень. Його взяв під опіку харків’янин Юрій Покусай, якого хлопець далі називатиме рідним батьком.
«Син постійно проводив зі мною час на аеродромах, школярем я покатав його на легкомоторному літаку. Він так горів небом! Потім створив для Владика та його друзів Авіаційний навчальний кадетський центр. Центр і досі функціонує, чимало нинішніх героїв є його вихованцями», — згадує чоловік.
Коли дійшов час обирати виш, навіть запитання не стояло — тільки Харківський національний університет повітряних сил.
«Моє життя тісно пов’язане із авіацією, тож ми годинами могли обговорювати різні професійні моменти. А з початку широкомасштабного вторгнення ще й «працювали» поруч, син — у бойовому штурмовику, я — із цивільним повітряним патрулем. Траплялося, що і пуски по нас здійснювали майже одночасно… «Па, ти там всі ракети зібрав?» — жартома запитував син, а я лише тішився, який він діловий виріс», — розповідає батько.
Владислав чомусь завжди самовпевнено думав, що з ним все буде добре, зазначає Юрій. І додає: «Я дуже рано став батьком і, на жаль, дуже рано втратив сина».
Фото: Повітряні сили/Facebook
«Уже без Влада ми пересядемо на F-16»
У Владислава Рикова був позивний Magic — «магія» в перекладі із англійської. Його дали за віртуозний стиль пілотування, розповідає командир загиблого льотчика Герой України Ростислав Лазаренко.
«Я бачив у ньому майбутнього командира, на випадок якщо я загину, — каже Лазаренко. – Він прикривав мене — і не лише в небі. Завжди був поруч, всі проблеми ми вирішували разом, спілкувались десятки разів на день… Насправді, я продовжу з ним спілкуватись. Тільки тепер це будуть лише монологи».
Перший бойовий виліт після втрати когось із побратимів командир часто робив саме разом з Риковим — «так би мовити, політ честі».
«Цього разу його доведеться робити самостійно, як і багато речей у житті… Уже без Влада ми пересядемо на F-16. Він був одним із найкращих учнів на курсах англійської мови і мріяв про сучасні літаки, які зможуть краще захистити Україну і перемогти ворога», — пригадує Лазаренко.
День, коли загинув льотчик, був звичайним, з типовим завданням — уразити противника.
«Розбір цілі, обговорення, підготовка… Все, як завжди. Влад потиснув руку. Виліт. Жити йому залишалось 17 хвилин, — згадує командир. — Насправді, ти ніколи цього не відчуваєш… Війна чомусь забирає найцінніше саме в той момент, коли ти максимально спокійний, коли думаєш, що обстановка більш-менш і це звичайний політ».
Лазоренко розповідає: ракета Р-37, яку російські війська вже досить давно не використовували, не залишила Рикову шансів, він навіть нічого не встиг сказати в ефірі.
Військовий переконаний: це була помста, адже напередодні українські пілоти «конкретно насипали» окупантам. До останнього сподівалися, що Владислав, попри низьку висоту, зумів катапультуватись, що він живий і його зараз заберуть.
Командир обіцяє підтримувати родину Рикова — дружину та дочку.
«Влад дуже любив своїх дівчат, півтора роки від початку вторгнення практично не бачився із родиною і дуже засмучувався через це. Тож орендував квартиру відносно недалеко від розташування підрозділу і нарешті почав частіше їх обіймати. Я близько знаю його дружину, часто грався з донечкою. Тепер Влада немає і за них відповідаю я, обіцянку потрібно виконувати», — додає Лазоренко.
Фото: Повітряні сили/Facebook
Владиславу Рикову посмертно присвоїли звання полковника. Його поховали на Алеї слави у Вінниці — місті, де він мріяв оселитися після війни з родиною.
«На порядку денному стоять нові завдання. Насамперед це чітке та детальне планування дій усіх органів військового управління, об’єднань, з’єднань і частин з урахуванням потреб фронту у новітній зброї, яка надходить від міжнародних партнерів. Найшвидший і раціональний розподіл та доставка усього необхідного для бойових частин була і залишається основним завданням військової логістики», — йдеться у дописі Олександра Сирського в Telegram.
Він наголосив, що штаби всіх рівнів мають знати всі без винятку потреби фронту і володіти ситуацією на кожній ділянці, а кваліфікація особового складу органів військового управління є вирішальною для розробки й успішної реалізації планів.
«Життя і здоров’я військовослужбовців завжди були та є головною цінністю Української армії. Відтак, дотримання балансу між виконанням бойових завдань та відновленням частин і підрозділів з інтенсифікацією навчання та підготовки особового складу залишається як ніколи актуальним», — зазначив головнокомандувач.
Джерело фото: Олександр Сирський/Telegram
Сирський вказав на застосування безпілотних систем, сучасних засобів радіоелектронної боротьби, запровадження загалом нових технічних рішень, які потрібно масштабувати.
«Лише зміни та постійне удосконалення засобів і методів ведення бойових дій дасть змогу досягти успіху на цьому шляху. Та, безумовно, надійний тил є однією з головних складових загального успіху у війні», — зауважив він.
8 лютого президент України Володимир Зеленський призначив головнокомандувачем Збройних сил України Олександра Сирського.
«Вчора мені вирвали серце. 07.02.2024 під час виконання бойового завдання загинув мій бойовий братик, член нашої бойової сімʼї, мій заступник — Владислав Риков. На його рахунку 385 бойових вильотів — це був найкращий льотчик і командир, якого я знав. Він прикривав мою спину з початку повномасштабної війни як на землі, та і в повітрі, підготував велику кількість як бойових ведених, так і ведучих. Він віддав життя за наші життя, за нашу свободу і за нашу Україну», — написав у Facebook льотчик Ростислав Лазаренко.
30-річний майор Владислав Риков загинув у районі Курахового на Донецькому напрямку, де виконував завдання на Су-25.
Як повідомили на Харківському авіазаводі, Владислав — син керівника ГО «Цивільний повітряний патруль» Юрія Сагайдачного. Хлопець виріс у Харкові, навчався в Авіаційному кадетському центрі ім. Дідіка, закінчив Харківський національний університет Повітряних сил ім. Івана Кожедуба.
Служив у 299 бригаді тактичної авіації ім. генерала-лейтенанта Василя Нікіфорова.
Риков — повний кавалер ордена «За мужність». У нього залишилися дружина та маленька дочка.
«Внаслідок нічної ворожої атаки по Селидівській громаді семеро мешканців поранено, всім надається медична допомога. жінка, 1973 р.н., загинула», — повідомилаСелидівська міська рада.
Місто частково знеструмлене через руйнування лінії електромереж.
Пошкоджено сім адміністративних будівель, 53 багатоповерхових житлових будинки, 10 приватних будинків, 24 машини.
За інформацієюНацполіції, російська армія вдарила по місту 8 ракетами, одна з них влучила у багатоквартирний будинок.
За попередньою інформацією, росія застосувала ракети КN 23 (північнокорейського виробництва) та С-300.
Тіло загиблої 50-річної жінки дістали з-під завалів рятувальники. Серед поранених — 6-річний хлопчик, двоє чоловіків (18 і 51 років), чотири жінки (38, 42, 64, 88 років).
Російські військові в ніч на 21 листопада 2023 року завдали ракетного удару по місту Селидове Донецької області, поцілили в лікарню. Загинули троє людей, восьмеро дістали поранень.
Місто частково знеструмлене через руйнування лінії електромереж.
