Про це 28 січня під час розмови в межах проєкту Харківського літературного музею «П’ятий Харків» розповіла в.о. гендиректора музею Леся Гасиджак.
«Ми за цей рік збільшили фондову колекцію на 25%, що для музею — дуже великий відсоток. Це все речі, які приносять родини, люди, які прийшли на екскурсію, щось зрозуміли, почули, зробили висновки і кажуть: «Ми вважаємо, хай це зберігається в музеї». Що це за експонати? Предмети побуту, які належали тим чи іншим членам родини, пов’язаним з Голодомором, документи», — сказала Гасиджак.
Є випадки, коли люди передають речі виключно на дослідження та зберігання.
«Люди передали документи, але з припискою, що ми не оприлюднюємо їх, поки що вони зберігаються, «ви можете досліджувати, але не пускати далі». Це нормально, на мою думку. Пройде час, коли буде зроблено наступний крок. По-друге, це особисті речі. Те, що лишилося після численного обміну предметів побуту, одягу, прикрас на їжу для того, щоб родини врятувалися. І за цим всім стоїть історія. Це фотографії, фотодокументи, на яких можна хрестики ставити, бо там з 12 людей, наприклад, одна залишилася дитина», — розповіла Леся Гасиджак.
У музеї відмічають зацікавленість українців темою Голодомору-геноциду на тлі російського повномасштабного вторгнення.
«Найбільшим моїм здивуванням було те, що в 2023 році у нас в музеї було в 2,5 рази більше екскурсій, ніж у 2021, першому постковідному році і до вторгнення, коли всі музеї працювали у відносно нормальному, звичному режимі. Ми за рік провели понад 750 екскурсій… І висновок наш: це результат повномасштабного вторгнення, коли українські родини почали копатися в своїй історії і зрозуміли, що нинішня війна є наслідком непокараності росії як організатора війни», — вважає Гасиджак.
Цифрова історія та щоденник свідка
Музей продовжує публікувати свідчення Голодомору в цифровому форматі, документувати місця масового поховання жертв злочину.
Цьогоріч музей також видав близько 600 примірників щоденника вчителя фізики з Київщини Лавріна Нечипоренка зі спогадами про Голодомор на рідній Житомирщині.
«Людина пережила Голодомор, і коли вже пройшло 20 років, він працював вчителем і написав свої спогади про те, що він побачив. Це була Київщина і Житомирщина. Ми цього року видали цей щоденник. Скоро будемо презентувати. Звісно, це не рівень щоденника Ґарет Джонса. Але це ще одне джерело дослідження теми Голодомору у скарбницю», — сказала Леся Гасиджак.
Видання щоденника презентують 8 лютого. Його планують передати бібліотекам України. Один примірник отримав Харківський літературний музей.
Читайте також: Софія Андрухович у Харкові: «Говорити про катастрофу Голокосту — велика потреба»
