«Боялася, що будинок почне горіти»
Пожежа після російського удару спалахнула на вулиці Машиністів.
Будинок 64-річної Валентини Бабкіної — один з щонайменше десяти пошкоджених. Після того, як син у 2022 році став на захист України, вона переїхала до квартири сина, а у будинку жив його друг.
«Я йому дзвоню, кажу: «Женю, як там?» Він каже: «Я нічого не чую». Щось з ногою. Прийшов сьогодні, кульгає, обличчя побите. Прибігла. Вогонь був сильний, поширювався. Я боялася, що будинок почне горіти. Вибуховою хвилею зачепило і наші будинки, і сусідні. Шифер почав сповзати», — розповідає Валентина.
Валентина — самотня. Її чоловік помер, старший син загинув в аварії, молодший нині вважається зниклим безвісти і може перебувати у полоні російських окупантів.
«Чекаємо його вже сім місяців. У мене ж нікого більше немає, тільки він (плаче). Я розклеїлася… Вчора трималася, а сьогодні… Мені так подобається, як вони [волонтери та комунальники] оперативно працюють», — говорить Валентина Бабкіна.
Валентині та її сусідам якнайшвидше потрібно полагодити дахи, щоб під час дощів не залило кімнати.
«Передусім — допомогти з дахом, щоб дощ не намочив. Укріпити стіни. Вони взагалі роз’їхалися. Була веранда, я думаю її знести, вона не потрібна вже. Коли син повернеться, не знаю. Хто мені допоможе тут? У мене рідних ні сестри, ні брата. Я дуже вдячна, що люди прийшли», — говорить Валентина.
По сусідству мешкає 87-річний Віктор Шаповал.
Його донька Лариса розповідає, що росія вже обстрілювала цей район два роки тому. Згадує, що у середині квітня 2022 у дитсадку роздавали гуманітарну допомогу, коли стався обстріл — були загиблі. І тоді, і зараз частково пошкодило будинок Шаповалів.
«Дах у нас обвалився. Матеріали дали, але дах потребує ще ремонту. Сподіваємося, що завтра прийде бригада», — каже Лариса Шаповал.
Вибух пошкодив сарай, винесло три рами у будинку. Вибиті вікна закрили дерев’яними плитами.
«Волонтерів на всіх не вистачить»
Завали на вулиці Машиністів розбирають комунальники, представники громадської організації «Добробат», сусіди постраждалих по вулиці та інші жителі Основ’янського району.
Юлія Кислинська мешкає у будинку неподалік епіцентру вибуху. Допомогти жителям приватного сектору прийшла з матір’ю та молодшим братом.
«Дуже сильно вибухнуло. Хвиля дійшла до нас, усе в домі задрижало, хоча ми живемо за 500 метрів звідси. Ми прийшли десь об 11:00 допомагати розбирати завали. Тут дуже багато роботи. Розбирали шифер, переносили сміття, збирали до купи, виносили сміття з будинку. Ще тут були залишки самого «шахеда», його забрали», — говорить Юлія.
«Хлопці вночі ще шукали собаку, тут живе бабуся, вона питала, де собачка. Але ніхто їй не каже, щоб вона не переживала. Та купка — це рештки собаки», — показує Юлія.
Вона вважає, що харків’яни мають активніше долучатися до розбору завалів, адже через постійні російські обстріли Харкова останніми днями у комунальників та громадських організацій не вистачає сил.
«Потрібно розуміти, що на всіх волонтерів не вистачить. Поки ми були тут, чули два прильоти», — каже Юлія.
Коли стало відомо про удар по центру Харкова, волонтери «Добробату» поїхали на місце нового обстрілу.
