Терехов пішов в народ: про що батьки школярів питали мера

Для першої зустрічі з батьками учнів у Харківській міськраді обрали перевірене брифінгами шкільне укриття на вулиці Культури з плазмовими телевізорами, диванчиками та яскравими малюнками на стінах. Цього разу розхвалене міською владою підвальне приміщення заповнене під зав’язку. Та попри наявність вентиляції у залі на понад сто людей швидко виникає задуха.

Шевченківський район — перший у переліку зустрічей Ігоря Терехова з батьками учнів. Він називає цю місцевість «складною». На подив присутніх відповідає: «А подивіться результати виборів». У Шевченківському районі Терехов набрав найменше голосів, «не те, що у Новобаварському».

«Але зараз не про вибори», — продовжує міський голова.

Хоча передвиборчі флешбеки мимоволі виникають упродовж всієї розмови. Міський голова час від часу хвалить себе і команду — за найкраще місто, відбудову, безкоштовний проїзд. На цьому місці Терехов зриває овації — так, наче проїзд не оплачується з кишень присутніх. Хай там як, а міський голова виглядає налаштованим на діалог і нікому не відмовляє поставити питання. Але чи отримають присутні відповідь?

Фото: Харківська міська рада

Офлайн-навчання — лише можливість, наголошує Ігор Терехов: нікого не змушуватимуть вчитися в укриттях, онлайн-варіант залишиться для всіх доступним.

«Діти навчаються у режимі онлайн. Десь краще, десь гірше, але навчаються. Є ще одна пропозиція, це залежатиме тільки від вас, від того, як батьки хочуть. Ми зробимо спеціальні місця, які будуть повністю — підкреслюю, 30 разів підкреслюю — відповідати безпечній ситуації, там буде безпечно. Як приклад: будуть декілька станцій метрополітену, які ми обладнаємо за усіма нормами: шумоізоляція, вентиляція, туалетні кімнати, перегородки, парти, дошки, інтернет», — каже міський голова.

Крім метро, у Харкові планують облаштувати ще кілька місць, що відповідають нормам бомбосховищ.

«Я не кажу, що вони кожного дня зможуть піти в школу, ми зробимо спеціальний графік», — розповідає Терехов.

За спостереженнями міської влади, у різних районах Харкова — різні тенденції: десь більше людей за онлайн, десь — за офлайн.

«Консолідації не буде»

Батьків школярів та вчителів турбують деталі. Вони діляться наболілим.

Мати першокласника — за навчання в метро. Міський голова обіцяє забезпечити там харчування: «Щоб вони нікуди не виходили, щоб їм не потрібно було булочку десь купувати, ми будемо їх безкоштовно годувати».

Мати двох дітей — категорично проти і виступає за дистанційну освіту.

— Я боюся відпускати дитину до школи або навіть до метро! Наш сусід російський — дуже поганий, він може ракети запустити, «Кинджали»… А навчити дитину писати, можливо, з додатковим вчителем, але тримати ручку навчити можна! Поки не закінчиться війна — страшно!

— Немає питань, для чого ми з вами зібрались? Хтось висловиться, щоб його дитина ходила до безпечного місця, і ми повинні це обладнати і гарантувати, як це можливо…

Частину батьків обурює те, що працюють приватні школи.

— Я б хотіла, щоб була можливість дітям навчатися нормально не тільки за гроші, а безплатно. Зараз дуже багато приватних шкіл, садків, у мене молодша дитина ходила до садка чотири місяці… Я можу вам сказати, що це б’є по бюджету сильно. 14 тисяч на місяць!

Ігор Терехов звертається до директорки Департаменту освіти Ольги Деменко: «Я ж правильно розумію, Ольго Іванівно, що ці всі дитячі садочки працюють зараз незаконно?»

— Школа Бойка працює? Працює! Але там 100 тисяч грн [коштує] навчання!… У мене двоє дітей, мені дуже важко, я не можу вийти на роботу, — каже інша мати.

— Розумію вас, відправите в метро.

— В метро я не хочу відправляти! В приватні школи, лише так?

— Якби ви їхали біля авіазаводу, ви б бачили, що це пристріляне місце. Їй-Богу, диво, що школа Бойка не постраждала. Але інші будівлі постраждали. Я не хочу коментувати, є відповідні органи, мабуть, давали якісь дозволи. Вони мені непідвладні.

— У нашій школі провели опитування. З 15 дітей п’ятеро зголосилися навчатися офлайн, я в тому числі, — говорить ще одна мати школяра. — Яка вірогідність того, що ці п’ятеро дітей будуть навчатися? І друге питання: наша вчителька живе не у самому Харкові, чи зголоситься вона їздити з передмістя, щоб навчати цих п’ятьох дітей?

«Я не гарантую вам — є певні обмеження — що вони будуть кожного дня п’ять чи шість разів на тиждень приходити. Але ми зробимо так, щоб ці п’ять діточок навчалися офлайн. І це буде з кожним класом», — відповідає Терехов.

Скільки саме днів діти навчатимуться офлайн, міська влада ще не визначила.

«Ми підрахуємо тоді, коли ми зрозуміємо, скільки дітей, якого віку, в які класи вони будуть йти. Ми з’ясуємо, для цього ми і зустрічаємося», — продовжує Терехов.

За інформацією міського Департаменту освіти, зі 115 тисяч учнів харківських шкіл у Харкові перебувають 40 тисяч. Ще майже стільки ж — за кордоном, інші — поза межами Харкова, але в Україні.

Чого бояться вчителі

«Я розумію, що всі сюди прийшли за покликом серця. Нікого сюди не змусили прийти. Ну, окрім вчителів», — каже Терехов і разом із залою сміється.

«А скільки вчителів перебувають не в Харкові? Я відсоток приблизно розумію… Нам потрібно так вибудувати навчальний процес, щоб вчителів вистачало на онлайн і офлайн», — продовжує міський голова.

На зустріч з міським головою із власними кресленнями прийшла харківська архітекторка Ольга Клейтман, мати двох дітей-школярів. Вона пропонує організувати освітній хаб, комплекс класів, із забезпеченням технології природного освітлення.

«Діти можуть займатися цілий день. Весь спектр, який є, сонячний — такий і буде. Якщо зробити не таку вентиляцію, як тут, що така задуха, а зробити професійну вентиляцію і природне освітлення, ми можемо возити своїх дітей туди, і тоді те, що у вас некомплект вчителів і дітей, ми можемо зробити так, щоб у нас були класні класи з фізики, хімії… Створити такий класний шкільний хаб! І виховувати там інженерів, які потім рятувати нашу країну», — розмірковує Клейтман.

«Некомплекту вчителів — я такого не казав, — відрізав Терехов. — А що стосується, що певним чином вчителі виїхали, і я поважаю їх, бо хтось виїхав з першого дня, хтось повернувся, прошу вас, щоб ми один одному не опонували. Як ви кажете, некомплект не «у вас», а у нас усіх. Що стосується хабу: цілком і повністю «за», але потрібно, щоб він був сертифікований ДСНС».

Міський голова пропонує архітекторці поспілкуватися на цю тему окремо.

Тим часом вчителька питає Терехова про умови роботи в метро.

— Як я маю носити матеріали в метро? Важко буде вчителю…

«Ми виділимо приміщення для зберігання», — вирішує на ходу міський голова.

— Це весь кабінет, всю школу треба буде перенести?

«Якщо потрібно буде, будемо перевозити! А як? Війна йде, небезпека зберігається. Ніхто на себе відповідальність, а тим паче я не візьму на себе відповідальність, коли С-300 прилетить і загинуть діти! Якщо буде сертифіковане приміщення — будь ласка. Якщо потрібно буде когось підвозити, вчителів і дітей, також організуємо. Жодне місто такого не робить, як ми — півтора року безкоштовний проїзд!» — каже Терехов, і зала аплодує меру.

Ще одна вчителька підтримує онлайн-форму навчання, але що відповідати батькам, які виступають за офлайн, не знає.

— Я їм можу сказати, що в Харкові організовуються класи, але це будуть збірні класи, там будуть різні вчителі за своїм графіком роботи, і вони за бажанням можуть навчати своїх дітей — я правильно зрозуміла?

— Таким чином і буде! Ми не будемо змушувати вчителів декларативно: якщо ви вчитель, хочете працювати — тільки працюйте офлайн. Такого не буде. Ми розуміємо, що хтось пережив жахи війни, хтось був під бомбардуванням, літаками, у когось поруч хтось загинув, на жаль. Це певний виклик для кожного з нас, в тому числі вчителів. Будемо робити таким чином, щоб були вчителі, які не бояться. Хоча відверто: ви ж у метро їздите, а чого боїтесь? — питає Терехов.

— Не те, що «боїтесь». Мені просто не зрозуміло, які там будуть умови роботи. Нам просто сказали: в метро! Що в метро?

— Це дуже погано, що вам не роз’яснюють. Але що стосується метрополітену, ми створимо такі умови, як у школі.

Батько першокласника турбується за вчителів: «Я за офлайн, думаю, що умови будуть створені, але як вчителю бути? Один вчитель: половина хоче онлайн, половина офлайн. Може, якось реорганізувати?»

«Найкраще — із першими класами, — відповідає Терехов. — Там ще немає як такого закріплення. Я більше переживаю за збірну солянку, коли діти звикли один до одного, звикли до вчителів…».

— Але навантаження на вчителя теж буде!

«Там дуже легко. У вас є два класи: один вчитель буде онлайн, один — офлайн. Все, крапка», — певен Терехов.

Від імені педагогічного колективу ризикнула виступити вчителька 159 ліцею, читає з підготовленої власноруч чернетки: «Всі ми хочемо, щоб наші діти були освіченими і соціалізованими. І розуміємо, що все це ефективно досягається шляхом офлайн-навчання, але у мирний час. Зараз безпека дитини — на першому місці. І ми не можемо її гарантувати без наявності укриття, яке відповідає нормам…».

Ігор Терехов просить жінку говорити «своїми словами».

— 159 ліцей у повному складі хоче, щоб навчали діточок в онлайн-режимі?

— У більшості так.

— Не у більшості. Не можна ж бути «і розумним, і красивим».

— Педколектив — так, але батьки, можливо, хочуть офлайн.

— Я зрозумів. Тобто весь колектив буде навчати онлайн?

— Готовий до цього, онлайн.

— Добре, будете навчати онлайн тих діточок, які будуть навчатися онлайн. А ті, хто бажатиме навчатися офлайн, будуть у інших вчителів навчатися.

Напруження серед педагогів відчутно. Не всі готові висловлювати занепокоєння вголос.

Від найпростіших укриттів до бомбосховищ

Ще тиждень тому міська влада розраховувала розпочати навчання з 1 вересня у школах з найпростішими укриттями. Попри загрозу ракетних ударів директорка Департаменту освіти Ольга Деменко говорила, що навчання буде відбуватися у класах, а спускати дітей до укриттів будуть у разі повітряної тривоги — хоча в ОВА наголошували, за 40 секунд, поки летить ракета, це фізично неможливо. У телемарафоні офлайн-формат просував і Терехов: заявляв про підготовку 85 найпростіших укриттів до нового навчального року. Тепер інформація від влади — рівно протилежна. Ігор Терехов виключає проведення уроків у класах після того, як побачив документи.

«Поки зберігається можливість обстрілів з російської території міста Харкова ракетами С-300, жодного класу муніципалітетом відкрито не буде… Що стосується бомбосховищ, не я ці норми писав, але ми всі повинні їх виконувати. Воно повинно відповідати у тому числі радіаційній безпеці, — говорить Терехов. — Я бачив сам документ, де є роз’яснення ДСНС, Кабінету міністрів, ті території, на яких можливе потрапляння С-300 — так і кажуть — не потрапляють під прості укриття, там заборонено».

— А чи були випадки, коли зверху падало і провалювався підвал чи напівпідвал? — питають у Терехова.

«Ви слушне питання поставили: мені невідомі такі випадки», — відповідає міський голова.

«МедіаПорту» відомий щонайменше один випадок подібного влучання на Харківщині: 23 лютого 2023 року у підвалі Дворічанської селищної ради від удару С-300 загинули двоє жінок, через небезпеку обстрілів загиблих не дістали і досі. «Між другим і третім поверхом прилетіло, від четвертого донизу, до підвалу. Ми ніколи не думали, що підвальне приміщення буде зруйноване», — згадувала голова громади Галина Турбаба, яка вийшла зі зруйнованого приміщення за кілька секунд до удару.

Міський голова виправдовує раніше озвучене: місто зробило максимум, це уряд заборонив.

«Вони сказали: ні, тепер тільки бомбосховища, які відповідають усім вимогам. Таких, на жаль, щоб побудувати, коштів потрібно декілька бюджетів і не тільки міста Харкова», — говорить міський голова.

«Вільний мікрофон» триває. Мати двох школярів пояснює свої аргументи на користь офлайн: «Не тому, що я не хвилююся за своїх дітей, я дуже хвилююся. Але, розумієте, я за них хвилююся і зараз. Коли вони на тренуванні, коли вони гуляють, коли вони відвідують торговельні центри. Можливо, школа, до якої вони підуть, буде найбезпечнішим місцем».

Жінка розраховує, що укриття в їхньому навчальному закладі добудують, і діти підуть «саме у школу»: «І я розумію, навіщо вони туди підуть, бо це їхня комунікація, навчання! Спитати мене — чи хочу я відпустити дитину в метро? Ні, я не відпущу. Бо я не розумію, навіщо? Там є інші ризики!… Тому я звертаюся: допоможіть тим школам, які мають можливість прийняти дітей у себе, а ми як батьки — я готова зробити все що завгодно, щоб доробити, покращити, створити безпечні умови».

Питання ДСНС — не у компетенції міської влади, відповідає Терехов: «Якщо ми зможемо щось добудувати, переобладнати, ми виділимо на це кошти. Потрібно буде? Ще виділимо!»

Обговорення заходить на друге коло, міському голові доводиться повторювати одне й те саме. Натомість конкретики — замало. Скільки коштів і часу потребуватиме підготовка метро до занять, це ляже на бюджет чи залучатимуть позабюджетні кошти — інформації бракує.

Переселенка з Балаклії крізь сльози дякує міському голові за прихисток у метрополітені під час обстрілів: «Наше метро «23 серпня». Я дуже рада, що моя дитиночка піде у перший клас, і, звісно, ми за метро. Тому що метро — це наша родина!»

Згодом слово бере мати-медик: «Скільки б людей не зібралися, думки будуть різні. Я хочу, щоб ви подумали з точки зору здоров’я дітей. Я лікар. Кількість часу, проведеного під землею, неважливо — метро, хаб, укриття — буде негативно впливати на здоров’я наших дітей. Це не буде одразу, але це буде. І подумати треба дуже добре, наскільки емоційно буде добре перебувати під землею, чи будуть вони раді й щасливі, і відносно їхнього подальшого здоров’я. Я категорично проти».

«У Харкові діти, як у багатьох інших містах, не зможуть навчатися у школах, у класах, до яких ми звикли, — повторює Терехов. — Проаналізуйте кількість повітряних тривог. Чи то в Києві, чи то на західній Україні, центральній частині нашої держави. А вимога одна — спуститися в бомбосховище. Якщо ви кажете, що ви не відпустите вашу дитину, це ваш вибір».

Терехов визнає: консолідації не буде. Водночас каже, що недоліки онлайн-навчання відомі йому самому.

«У мене син навчався онлайн. І ми розуміємо оцінки, які наполучали на так званому іспиті, все це розуміємо!… Я рано йшов, у пів на сьому, а у нього уроки починаються о восьмій. — Ти був? «Ні, не був!» — А чого? «Проспав».

Декілька батьків розповідають про те, що через дітей не працюють або не можуть нормально організувати життя. Багатодітна мати поїхала з Харкова до Львова тільки, щоб діти навчалися: «Скажу, як є. Там теж немає бомбосховищ, вони є для галочки. Типу укриття, а якщо щось — це наших дітей не вбереже. Тому там все працює. І я хочу, щоб мої діти навчалися офлайн».

Коментар редакції: в разі повітряної тривоги у Львові батьки матимуть час забрати дитину зі школи, тоді як швидкість прильоту ракети з Бєлгорода до Харкова не дозволить навіть спустити її в укриття.

Складнощі комунікації

Щонайменше двоє матерів звертають увагу на проблеми комунікації школи з батьками.

— Всі школи проходять опитування… При цьому жодного слова щодо формату офлайн, пояснень ми не маємо. Немає пам’ятної інструкції. Питаємо у вчителів — не знають. Дійти до дирекції дещо проблематично. І немає однієї зрозумілої для всіх інформації. Щоб кожні батьки могли зробити для себе цей вибір.

— Звісно, може несподіванка, може не довели, — припускає Терехов. — Хтось поїхав, а хтось залишився.

Інша жінка підхоплює цю думку:

— Дійсно, мало чіткої інформації і розуміння. У школі було опитування, сказали: або навчання онлайн, або офлайн у школі. У такому випадку я обрала навчання онлайн для своїх дітей. В тому випадку, що кажете ви, що будуть створені умови не в школі, і безпека — перш за все, формат навчання офлайн — дуже цікавий. Але незрозуміло, як буде проводитися: це буде для кожної школи? Або це будуть комбіновані класи по районах? Дитина буде кілька днів навчатися з одним класом, а інші дні — з іншою школою?

«Ми дамо вам всі відповіді, — обіцяє Терехов, звертаючись до Деменко. — Ольго Іванівно, по кожній школі, кожному класу, коли ми будемо розуміти на початковій стадії, скільки буде навчатися офлайн, кожному з батьків сказати, як це буде організовано, як будемо довозити, годувати, навчати, де і кількість днів».

Питання «Різне»

Зустріч з харків’янами Ігор Терехов використав і для обговорення іншого питання — перейменувань у місті. Анонсуючи це насамкінець, міський голова просить «подумати на ніч» і обіцяє, що цей процес не завдасть незручностей — документи замінювати не треба.

«У місті не повинно бути жодного топоніма, пов’язаного з російською федерацією. Це не дискусія, це не обговорюється, це виклик часу після того, що вони накоїли», — говорить міський голова.

Він просить поділитися думками: на які назви варто замінювати російські топоніми.

— На нейтральні, щоб потім їх не змінювати, — пропонує жінка.

— Зараз достатньо людей, на честь яких можна назвати вулиці! — каже батько школяра.

— Скільки людей — стільки й думок. Я дуже хочу, щоб ми не похапцем перейменовували, — коментує Терехов.

— Це додаткові кошти на заміну всього! — у залі є незгодні.

— Це незначні кошти. Нам доведеться пройти через це. Російських топонімів не залишиться зовсім. Це процес. І ми повинні розуміти, на що змінювати. Перш за все я буду радитися з людьми, які проживають на тій чи іншій вулиці. Це недорого!.. Головне — щоб на цих табличках не крали.

Користуючись нагодою, одна з матерів запропонувала Терехову окремо відзначити комунальників та увічнити Геннадія Кернеса «для нас усіх» — наприклад, у назві «парку Горького».

— О Господи! — зала відреагувала на це неоднозначно.

Терехов обіцяє вулицю Кернеса, але не чіпатиме вже перейменований Центральний парк.

Фото: Харківська міська рада

Попереду — вісім районів

Після зустрічі Ігоря Терехова з батьками Ольга Деменко запевняє журналістів, що тиску на вчителів немає і не буде. Гарантує, що вибір педагогів — офлайн чи онлайн — не вплине і на їхню зарплатню. Конкретні рішення щодо офлайн-освіти прогнозує за кілька тижнів, після спілкування міського голови з людьми.

Директорка департаменту не вважає, що роз’яснення почали запізно. Проте частково визнає провал у комунікації: «Ми ж не завжди батьків знайдемо. Ця жіночка приїхала зі Львова, та була у Рівному і так далі… На жаль, комунікація з батьками теж складна».

Обіцяний мером «конструктивний і чесний діалог» у «складному» Шевченківському районі таки відбувся. Зустріч не була зрежисованим слуханням за участі спеціально навчаних людей. Навпаки: обговорення поставило багато питань і стало дуже корисним для тих, хто приймає рішення. Але довіряти словам про гарантії безпеки та комфорту дітей і вчителів у нових запропонованих місцях — зарано. Як показав досвід, міська влада здатна змінювати думку та дії в один момент.

Читайте також: Офлайн-навчання у Харкові: протиріччя від влади та питання без відповідей