Святковий Харків: як місто прикрасили на мільйони
Світлова конструкція «Зоряне небо» у Харкові вражає — і масштабом, і кошторисом.
Cкільки це коштувало і як реагують харків’яни?
Цього тижня я сперечалася з однією людиною. Вона говорила: ти прискіпуєшся до рішень міської влади, напевно, у тебе немає інших проблем.
З мультфільму «Золота антилопа»: «Всё это я уже видел много раз…».
Микола Азаров (2011 р.): «Не треба скігліти, треба брати лопату і годувати свою сім’ю…».
Люди з аналогічними поглядами, певна, знайдуться і у вашому оточенні.
Геннадій Кернес, Харківський міський голова, на сесії міськради (18.12.2018): «Ви що-небудь зробіть, візьміть, хоч молоток у руки і гвоздь вбийте».
Все частіше ловлю себе на думці, що з року в рік ставлю посадовцям схожі питання.
«Ви вважаєте, що це адекватна сума для святкування кількох днів у році?…»
А відповіді — одні й ті самі.
Геннадій Кернес, Харківський міський голова: «Ви знаєте, ми вміємо працювати і вміємо відпочивати…»
Для наочності можна вдатися до методів харківських антикорупціонерів. Порівнювати одні витрати з видатками інших сфер — наприклад, медицини. Не вистачає інсулінів? Зате лавочки. Зарплатні борги на комунальних підприємствах?
Беремо кредит на зоопарк.
Геннадій Кернес (сесія міськради 17.04.19): «Кому-то хочется съесть ананас за счет обезьяны, я обещаю вам, я куплю вам ананасы только они будут из кирпичей и будете вы их кушать».
Порівняння справедливі, але не до кінця коректні. Якщо мислити по-чиновницьки: з огляду на бюджетні процеси і джерела фінансування.
Втім, є досвід інших міст. Зокрема — і у святкуванні.
Так, у преслужбі Львівської міськради мені повідомили, що ялинку вчергове отримали безкоштовно, ілюмінацію використовують стару і цього року витрачалися тільки на її встановлення і охорону — загалом: 168 тисяч гривень.
Переважно сотнями тисяч або кількома мільйонами, а не десятками, обраховуються витрати на святкове оздоблення й інших міст.
Але інші міста — не Харків.
Геннадій Кернес: «Ми завжди були на висоті».
Світлова конструкція «Зоряне небо» у Харкові вражає. І масштабом, і кошторисом.
17 мільйонів гривень над головою на Сумській і стільки ж на вулиці Пушкінській.
Рука сама тягнеться зробити селфі і мерщій вкинути його у Instagram.
А поскролити стрічку — там і волонтерські оголошення з різних потреб, і коментарі про невирішені житлово-комунальні проблеми…
Звучить маніпулятивно, правда ж?
Щоб не порушувати баланс, давайте послухаємо, як це питання коментували у міськраді і якою є реакція на розмах святкування пересічних харків’ян.
На сесії Харківської міськради 18 грудня про марнотрацтво говорив депутат Ігор Черняк.
«17 мільйонів «Зоряне небо» — Сумська вулиця, 17 мільйонів «Зоряне небо» — вулиця Пушкінська. 6 з хвостиком мільйонів Будиночок Діда Мороза, який чомусь дуже схожий на протестанську кірху. Сподіваюся, що воно трошки краще буде, коли вже оформиться. 4 млн — оформлення майдану Свободи, 4 млн — ілюмінаційні конструкції на майдані Свободи. 22,5 млн — декоративні освітлювальні фігури і так далі, загальна сума — 75.
І проблема не в тому, що це дорого, проблема в тому, що це дуже дорого. А дуже часто ці гроші просто йдуть на вітер.
Є така річ, як піксельна світодіоідна сітка.Її ми орендуємо другий рік поспіль у Самвела Мурджаняна. Сітка загалом нам обійшлася, оренда за два роки — 1 млн з хвостиком, 1 млн 100 тисяч гривень. Беремо калькулятор: перемножаємо, рахуємо. 100, максимум 150 тисяч гривень Харківська міська рада витратила б, якби купила цю сітку.
Навіщо ми її орендуємо за 1 млн 100, якщо її за 100 тисяч можна купити?»
Мер Харкова Геннадій Кернес перестав рахувати.
«Я не буду зараз перемножати, ділити на всіх. Ви кажете про великі цифри. Ми виділили кошти на Будиночок Діда Мороза, але це не на один рік, це років так на 10. Це будиночок, в якому діти можуть гратися, отримувати настрій… бадьорий…
Давайте встретим Новый год, как нормальные люди. Договорились?»
Наступного дня у місті відкривали головну ялинку.
«Привет, привет, привет, друзья! Здравствуйте!»
Усі ті випадкові люди, з ким я поговорила, від мерехтіння лампочок у центрі міста в захваті. Мовляв, такий фан, один раз живемо, відчепися.
«Вообще пофиг (на витрати — ред.) — молодцы!»
«Отлично! Круто сделали. Это самый красивый новогодний город. И круто сделали, что все люди могут порадоваться, все, все миллионы, которые живут в Харькове. А за эту сумму каждому не поможешь. Зато каждый порадуется новогоднему празднику».
— Ми не рахуємо ці гроші, вони не наші.
— Ні, ну вони ж як раз наші, бюджетні?!
— А якщо би їх вкрали? Хай краще тут померехтить!
— Нам подобається! Ми вважаємо, Харків — найкраще місто в Україні.
— 75 млн больницы не спасут. А для города, чтобы 3 миллиона полюбовались, детям праздник, взрослым праздник, от этих всех этих войн, от этих всех этих раклов, абстрагироваться, прийти и спасибо сказать!
У 2016 у Харкові затвердили стратегію розвитку до 2020-го. У міськраді провели дослідження і з’ясували: харків’яни хочуть бачити місто європейським, з унікальною архітектурою, комфортними і безпечними умовами проживання і робочими місцями. Про імідж, звісно, там теж багато. Але основні цілі — більш-менш приземлені.
Було три можливих сценарії розвитку. Песимістичний — «Крок уперед і два назад», реалістичний — «Крок за кроком» і оптимістичний — «Відірватись від землі».
«Харьковчане, давайте вместе с нами, выше ручки!»
Чи це ми вже відірвалися, або ще крокуємо і як позбутися навколо новорічної бентеги, я говорила із представником громадської об’єднання «Центр розвитку громад» Артемом Коноваловим. На його думку, простих відповідей тут немає.
«Безумовно, місто хоче відпочивати. Широкий загал хоче цієї складової: не тільки хліба, а й розваг. І, звичайно що, міські очільники йдуть назустріч таким бажанням. Чи є це раціональним, частково так, тому що це конвертується у електоральну прихильність до широкого загалу. Чи є це стратегічно правильно стосовно долі міста, можемо говорити, що не дуже, тому що інфраструктурна складова міста страждає від такого вибору і будуть наступати певні наслідки. Ми їх вже відчували минулої зими, коли частково мікрорайони лишалися без теплоносія.
Що з цим робити? Немає простого рішення.
Хтось волає про те, що рішення може бути одне: змінити геть усю міську владу. І тоді все налагодиться. Хоча, напевно що, ні. Міські очільники змінюються, а виконавчий апарат переважно лишається тим в кадрах і ресурсах, роками, при кожному міському голові.
Певні напрямки можуть триматися на людях. От вони хочуть щось створювати, вони творять і там щось виходить. Можливо, що ми маємо частіше пробувати йти у міську владу, але чи буде вона пручатися — так. Ми можемо працювати з низовими речами, партнеритися з такими підрозділами, які відповідальні за певні питання. Це тяжко, це довго, це не спрінт.
Виклик? Так. Цей виклик завжди існував. Боремося ми щодня. З різними успіхами.
Все-таки успіхи трохи є: велоінфраструктура має натяки на те, що буде розвиватися? Трошки має. У нас немає на майдані Свободи колони? Ну… це також досягнення. Тому і із «Зоряним дощем» колись у нас буде консенсус. Коли і який? Треба далі боротися.
Слухайте інші подкасти «МедіаПорта» на сайті, в Mixcloud, Google Podcasts і на Українському радіо Харків.