Близько пів сотні людей у Харкові 10 грудня вийшли на майдан Конституції, вимагаючи звільнення з російського полону українських військовослужбовців. Це переважно сім'ї захисників Маріуполя, їхні знайомі та друзі, а також харків'яни, які приєдналися до акції. Учасники всеукраїнської ініціативи «Не мовчи! Полон вбиває!» кажуть, що таким чином хочуть привернути увагу суспільства до питання обмінів полонених, які зупинила держава-агресор російська федерація, та вимагають від української влади та міжнародних партнерів активніших дій, направлених на звільнення бійців. Фото, відео.
«Ми збираємося, щоб просто нагадати. Знаєте, як? Ти нічого не можеш, але начебто щось робиш», — каже Ірина Дріга, тітка «азовців» з Харкова Сергія та Олега Абдюкових.
Сергій (позивний «Твікс») загинув у березні 2022 на «Азовсталі», Олег — у полоні, пережив російський теракт в Оленівці.
«Дуже важливо, що ми взагалі бачимося. Це підтримка для кожної сім'ї. Тільки в сім'ях, у кого військові воюють чи в полоні, зрозуміють одне одного краще. І така спільна зустріч надає сил, надихає. Якби ми могли зробити щось більше, то ми були б десь там і робили більше», — каже Ірина.
Олег Абдюков дістав поранення в Оленівці. Родина не знає, де саме його утримують і в якому стані.
«Після теракту в Оленівці у нас немає жодної інформації. Ми тільки сподіваємося, що він живий. Ми впевнені в цьому, так серце відчуває. Ми чекаємо всіх і боремося за всіх. Наші хлопці і дівчата, які захищали Маріуполь, «Азовсталь», вони у них [росії] — на особливому рахунку. Їх катують, про це кажуть відверто», — говорить Ірина Дріга.
«Ми сподіваємося, що цими акціями все-таки якось вплинемо і будуть обміни, тому що там, де вони перебувають... Це просто жах», — каже мати полоненого Олега Абдюкова Світлана Слабун.
Аліна Семеніхіна понад рік чекає на звільнення з полону росіян нареченого Олександра Урена.
Він з Харкова, з 2020 року служив у Маріуполі, де познайомився з Аліною.
«Йому 24 роки, захищав Маріуполь, «Азовсталь», я сама з Маріуполя. Вже 19 місяців він у полоні і ми майже нічого не знаємо про нього. Боремося, намагаємося його повернути, але поки нічого не змінюється. Я знаю, що він не поранений, але це було ще у лютому. У червні ми бачили відео з ним. Його виклали на російський канал, де він просив, щоб його повернули додому — все, більше нічого. Обмінів немає. Так хоч щось дізнавалися від хлопців, яких повертали, а тепер зовсім нічого», — розповіла Аліна.
Батьки Аліни виїхали з окупованого Маріуполя за кордон.
У російському полоні перебуває син Олени та Євгена Злобіних з Чугуївського району Владислав. У Маріуполі був на строковій службі. За яких обставин потрапив у полон, родині невідомо. Один зі звільнених військовослужбовців повідомив сім'ї, що бачив Владислава в Оленівці.
«З квітня 2022 року ми майже нічого не знаємо. Знаємо тільки, що він у полоні, зі слів хлопців, які вийшли з полону. У якому він стані, де він, нічого не знаємо... Вже майже пів року немає обмінів. Особливо Маріупольського гарнизону. росія не хоче повертати наших хлопців, бо вони ж військові, мені здається, тому так. І щоб ми тиснули на нашу державу, але ми розуміємо, що влада робить все, щоб вони теж повернулися додому», — говорить Олена.
Євген вважає, що Україна може робити більше. Він також звертає увагу на частину українців, які «не розуміють, що триває війна».
«Потрібно, щоб не забували, щоб більше надавали уваги проблемі полонених військових, підтримки військових, які зараз на передовій. У мене брат воює, племінник воює. Один брат загинув», — каже Євген Злобін.
«Усі гроші, які зараз є, мають йти на ЗСУ. Чим швидше ми поборемо їх, тим швидше і наші хлопці повернуться», — упевнена Олена.
Ольга — дружина полоненого з Маріуполя.
«Наші хлопці повинні бути вдома. І я вважаю, що у влади є всі шанси їх звідти дістати. Будь-якими способами. Я в жодному разі не засуджую нашу владу чи ще щось. Це недоречно в наш час, — говорить Ольга. — Я вважаю, що рідні російських полонених повинні насамперед виходити і вимагати від своєї влади повернути своїх чоловіків... Але для мене це не люди».
Олександр Марченко з Близнюків був на контрактній службі у військовій частині 3011 (Кривий Ріг). У лютому 2022 перебував на ротації в Маріуполі, де його застала повномасштабна війна.
«Важко мені, важко невістці. Важко онуку, якому 5 років, і два роки він не бачив батька», — каже мати Олександра Тетяна Марченко.
«Можливо, вони якось побачать, що їх підтримують з Харкова, що харків'яни з ними. Ми реально з ними! Ми за них хвилюємося, ми дуже їх чекаємо», — каже харків'янка Ірина, яка долучилася до акції.
Акція тривала близько години та минула спокійно. Порядок на майдані Конституції охороняла поліція.
