Звільнили з-під варти і призначили іспитовий строк: у справі про колабораціонізм на Балаклійському ХПП оголосили вирок
Сподівався, але не очікував. За понад півтора року під вартою 57-річного Анатолія Дерев’янка з Балаклійської громади, якого обвинуватили у колабораційній діяльності під час російської окупації, 30 жовтня звільнили у залі суду. На оголошення вироку він приїхав без речей і паспорта — не думав, що вийде на волю. Яке покарання призначив суд?
В очікуванні вердикту
Судову залу із потрісканим чорними цятками лінолеумом заливає жовтневе сонце. Це друга осінь, яку інженер з Вербівки Анатолій Дерев’янко проводить між буцегарнею та судом.
«Почуваюся добре, позиція не змінилася [провини не визнає]. Чекаю вироку. Сподіваюсь, він буде справедливим», — через щілину у скляному боксі говорить обвинувачений.
— Що для вас «справедливий»?
«Хотілося б виправдального. Хоча в цих умовах, я думаю, це нереально. Під тиском прокуратури цього у нас не буває», — відповідає обвинувачений.
До оголошення вироку коментувати будь-що, реагувати на репліки обвинуваченого, прокурор відмовляється. Просить дочекатися позиції обвинувачення у дебатах. Поблажливості від прокурора Дерев’янко не чекає. Упевнений, що той проситиме у суду максимального покарання за висунутою ч. 4 ст. 111-1 Кримінального кодексу — 5 років позбавлення волі.
«Якщо буде будь-який менший строк, думаю, це вже буде хорошо. Були й умовні терміни, були й 10 років, були 5-8, а дають 3. Всякі були», — за півтора року розгляду обвинувачений встиг ознайомитися з судовою практикою.
Обвинувачений перебуває під вартою з березня 2023 року. Спочатку свідок у справі, Дерев’янко не думав, що стане підозрюваним. Вимагаючи помʼякшення запобіжного заходу, його захисник Сергій Чуб дійшов до Європейського суду з прав людини. За заявою адвоката там відкрили провадження.
«Ми подали заяву щодо порушення прав мого підзахисного через те, що йому постійно продовжували запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На нашу думку, це не є законним, оскільки кримінальне порушення — середньої тяжкості, є альтернатива у вигляді застави або інший вид запобіжного заходу. Це надто суворо і не співмірно з тим, що йому інкримінується», — пояснює Чуб.
До початку дебатів 24 жовтня захист просить суд долучити до матеріалів документи — подяку за благодійну допомогу українській армії, що, на переконання адвоката, підтверджує патріотичну позицію підзахисного, та характеристику Деревʼянка зі слідчого ізолятора.
«Намагається підтримувати доброзичливі стосунки зі співкамерниками, в бесідах з представниками адміністрації та персоналом установи поводить себе тактовно, проявляє розумну ініціативу та зацікавленість, на контакт іде охоче, законні вимоги персоналу виконує…», — зачитує документ з Харківського ізолятора суддя Світлана Ященко.
Судові дебати
Наступні пів години прокурор озвучує позицію обвинувачення. Він вважає провину Анатолія Деревʼянка повністю доведеною.
«…переслідуючи мету отримання прибутку та провадження господарської діяльності у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора, на початку серпня 2022 року (точний день під час ходу досудового розслідування встановити не виявилось можливим) під час окупації Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області добровільно надав згоду голові тимчасової — мовою оригіналу — «главе временной гражданской администрации Балаклея Изюмского района» Шевченку на заняття посади виконуючого обов’язку директора товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклійське хлібоприймальне підприємство», — заявляє прокурор.
За версією обвинувачення, під час російської окупації за відсутності керівництва Деревʼянко самовільно очолив підприємство і провадив господарську діяльність у співпраці з агресором.
«Аналізуючи його покази, можна прийти до висновку, що Дерев’янко підтвердив факт виходу на роботу, підтвердив факт виконання ним організаційно-розпорядчих функцій на зазначеному підприємстві», — каже прокурор.
Разом з тим, констатує він, обвинувачений заперечив співпрацю з окупаційною владою та підписання складених на підприємстві документів.
«Це все робилося для того, щоб зберегти майно, на думку Анатолія Івановича, через необхідність отримувати якісь гроші задля виживання та у зв’язку з відсутністю наказу про призупинення роботи чи необхідності покинути підприємство… Проте така позиція обвинуваченого є правом на самозахист, спробою уникнути кримінальної відповідальності, свідчить про відсутність усвідомлення та каяття у скоєному, водночас спростовуються доказами у кримінальному провадженні», — заявив прокурор.
Як доказ провини обвинуваченого прокурор посилається на вилучені документи та покази свідків та просить увʼязнити Деревʼянка на пʼять років.
Позиція захисту та останнє слово
Більшість свідків обвинувачення вступилися за Деревʼянка, натомість стверджує захисник Сергій Чуб.
Частину показів «МедіаПорт» публікував раніше — зокрема, один з фермерів Олександр Глоба розповів, що відправив на елеватор врожай за відсутності інших місць зберігання зерна. Деревʼянко і справді бачився з окупантами, але переконує: угод з ними не укладав, грошей не отримував. Якщо окупанти й планували взяти підприємство під контроль, то не встигли встановити свої порядки, розповідала одна з працівниць підприємства — свідок у справі Лариса Назаренко. Розмови про Балаклію як частину Бєлгородської області вона розцінювала як «маячню»: «І толком вони не розуміли, що з ним робити, як воно буде і що буде, і пропонували нам вийти для початку робити ремонт у своїх кабінетах. Я вийшла теж на елеватор для того, щоб заробити якусь банку тушкованки, для того, щоб жити… Зберігали те, що у нас залишилось в елеваторі. Якісь склади заварювали, щоб не покрали. І він [Дерев’янко] якби був головний у нашій банді».
Договори для фермерів на підприємстві переклали російською, утім, за основу взяли попередній український шаблон.
«Це договори з українцями. Жодних представників, громадян росії стороною обвинувачення не було надано [доказів] про дану співпрацю… Українці помогли українцям щодо збереження зерна, яке, до речі, було повернуто у цілісності у тій же кількості, яке було прийнято. І директором, і головним бухгалтером було підтверджено, що після деокупації була проведена інвентаризація, жодної шкоди матеріальної не було», — сказав у дебатах захисник Дерев’янка Сергій Чуб.
В останньому слові Анатолій Деревʼянко повторює те, що вже неодноразово казав раніше. Наполягає, що «виконав свої трудові обов’язки», вийшов на роботу, щоб допомогти односельцям, наміру співпрацювати з окупантами не мав.
«Я вийшов робити на один місяць, щоб допомогти нашим українським фермерам зберегти своє зерно, яке вони виростили. В результаті моєї роботи підприємство отримало оплату за виконану мною роботу після деокупації. Після цієї оплати держава Україна отримала прибуток у вигляді податку. Тобто зараз ви мене судите за те, що держава отримала прибуток», — сказав обвинувачений.
Вирок
Захисник із колегою-помічницею знову зустрічається із прокурором у суді майже за тиждень. 30 жовтня суддя Світлана Ященко виходить з нарадчої кімнати для оголошення вироку.
«Дерев’янка Анатолія Івановича визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими та розпорядчими функціями на строк 10 років, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити Дерев’янка Анатолія Івановича від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки», — озвучує суддя резолютивну частину.
За скляною перегородкою Анатолій Деревʼянко не дочув рішення. Усвідомив, що вільний, коли судова охорона відчинила двері, а захисник роз’яснив, що відбулось.
«Вас визнали винним, але відбування покарання на три роки відтермінували. Запобіжний захід скасували. Все, — пояснив Сергій Чуб. — За ці три роки, якщо він не скоїть іншого правопорушення, то відбування покарання позбавленням волі не буде».
Обвинувачений приїхав на оголошення вироку з порожніми руками — не брав ні речей, ні паспорта. Настрій Анатолія Деревʼянка — стримано оптимістичний.
«Я не був готовий. Надіявся. Але у нас все може бути… Емоції які? На волі буду вже! І то добре. Подивимося, як далі розвиватимуться події. Буду намагатися додому дістатися», — говорить Дерев’янко.
— Про ситуацію в країні знаєте? — питаю Анатолія Дерев’янка.
— Звісно, телевізор є.
— І вибухи чуєте?
— Чуємо, все чуємо. І про прокурорів бачимо [має на увазі розслідування щодо законності набуття інвалідності прокурорами та пенсійних нарахувань].
Щойно Дерев’янка звільнили з-під варти, спочатку йому потис руку захисник, одразу після — залишаючи залу — і прокурор, вкотре утримавшись від коментарів.
Невдовзі вони, ймовірно, зустрінуться знову — вже в апеляційній інстанції. Чи оскаржуватимуть рішення, і захист, і прокуратура мають вирішити протягом тридцяти днів.
View this post on Instagram
Цей матеріал є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net — Fondation Hirondelle.