Спорт і волонтерство в евакуації: гімнастка з Харкова зібрала 80 тис. грн для України
Після повномасштабного вторгнення РФ харківська гімнастка Анастасія Апанасенко разом із мамою виїхала за кордон. Під час тренувань 13-річна спортсменка травмувала коліно. Попри ушкодження дівчина не кинула спорт, увесь час займалася волонтерством і зібрала 80 тисяч гривень на допомогу Батьківщині. Гімнастка проводила онлайн-зарядку, влаштовувала ярмарки та благодійні аукціони. Про спорт в евакуації та волонтерство MediaPort розповіла мати Насті Валерія Гранкіна.
У Німеччині, куди виїхала родина спортсменки, Настя займалася без тренера. Одного разу дівчина захотіла виконати заборонений стрибок, згадує мама гімнастки.
«Вона не знала, що він заборонений Олімпійським комітетом і виконала його шість разів, поки її не зупинив тренер. Можливо, цей стрибок і не завдав їй такої сильної травми, якби вона не пережила великого стресу, пов’язаного з початком війни, життям у підвалі будинку, сильного зростання за кілька місяців у зв’язку з відсутністю звичних для її тіла тренувань і на додаток ще вікових змін в організмі», — розповідає Валерія.
Перший тиждень Анастасія не могла підвестися з ліжка через біль у колінах.
«А потім була змушена припинити тренування на чотири з половиною місяці. Весь цей час вона щодня працювала онлайн з українським лікарем та реабілітологом. Їздила до різних німецьких міст на масаж і лікування лазером, але також до лікарів-вихідців з України. Причому лікування лазером у Німеччині коштує дуже дорого, тому лікар проводив їх власним коштом як підтримку та допомогу, за що я йому досі дуже вдячна», — каже Валерія.
Це був важкий період життя для гімнастки, говорить мати.
«Настя набрала вагу, багато вчилася, читала, але гімнастикою займатися не могла. Навіть проста розтяжка приносила їй біль у колінах. Чесно кажучи, в якийсь період ми навіть зневірилися і думали, що Настя вже ніколи не повернеться до спорту», — продовжує Валерія.
«На середину вересня Настя підлікувала коліна, але страх у ній залишився. Ми поїхали на чемпіонат світу з художньої гімнастики, який проходив у Болгарії для того, щоб підтримати наших дівчат зі збірної України та подивитися на інших найсильніших дівчат світу. Напевно, хтось зверху нам допомагає, бо ми залишились у Болгарії. Настя займається у клубі, де тренер розуміє та підтримує Настю щодня. Він допоміг їй подолати страх болю та заново увійти у спортивне життя», — говорить мама спортсменки.
Настя щодня тренується, навчається в українській школі дистанційно, каже Валерія.
«Вона займається віддалено в українській школі «Оптіма». Я також працюю віддалено. Наше виробництво розташоване в Харкові, але ми трохи запускаємося і зараз готуємо все для того, щоб швидше відновиться і увійти в колишній режим роботи», — каже мама Анастасії.
Був період, коли з українськими дівчатами не хотіли працювати німецькі тренери. Настю не допустили до змагань, згадує Валерія.
«Після виходу статті про Настю та про ставлення голови клубу до наших дітей, багато помітно змінилося (глава клубу читала цю статтю, про що повідомила мені). Тоді я розуміла, що дуже ризикую, говорячи всю правду, але розуміла, що гірше вже бути не може. Я бачила сльози на очах батьків, які розповідали: «Ми не можемо вплинути. Це не наша країна». Виявилося, можемо», — каже Валерія.
«Якщо раніше українські діти займалися самостійно та на окремому килимі, то невдовзі після публікації статті вони почали займатися з німецькими дітьми. Припинилися образи з боку російських дітей, які займалися у цьому клубі. Дівчаток навіть почали брати із собою на змагання, а одного разу навіть на місцевому святі наші дівчатка показали свої вміння жителям Нюрнберга. Це великий прогрес насправді», — упевнена мати гімнастки.
Паралельно з тренуваннями, проблемами у спорті та життям за кордоном, Настя з родиною збирали гроші на допомогу українцям.
«Ми мали кілька зборів. Перший — у квітні, коли ми зрозуміли, що багато дітей, які втекли зі своїх міст, залишилися без речей та одягу для тренувань. Дуже багато діток писали з проханням про допомогу, і ми збирали гроші, проводили майстер-класи з танців (у яких сама Настя не могла взяти участь через травму) та закуповували на ці гроші предмети та одяг. Це були діти, які залишились в Україні та виїхали за кордон. Адже не кожен клуб у країнах Європи допомагав діткам із речами. Ми шукали та знаходили компанії, які безкоштовно віддавали нам ящики з новим одягом для тренувань, робили знижки — за це я їм дуже вдячна. Повинна відзначити їх: Dvilleni та RSG-shop», — говорить Валерія.
Потім родина вирішила допомагати армії.
«Спочатку була ідея купити машину, але після першого збору ми зрозуміли, що це завдання практично нездійсненне. Ми вирішили просто збирати гроші і потім вирішувати, на що саме і кому вони підуть. Отже, збір ми розпочали у червні, а закінчили наприкінці жовтня», — розповідає Валерія.
«Ми розігрували на конкурсах призи Насті у змаганнях (нові речі для художньої гімнастики), розіграли її купальник, який спеціально для неї шили співробітники з компанії Adidas (для виступу на змаганнях у Нюрнберзі у квітні), проводили танцювальні майстер-класи, розігрували патріотичних ляльок, які робила для нас моя мама (бабуся Насті), розігрували пошиття купальника для виступів», — перелічує мама спортсменки.
У Німеччині родина проводила і солодкий ярмарок, пригадує Валерія.
«Туди прийшли 100 людей. Я пекла шість тортів, капкейки, тістечка Пуф-Пуф та еклери, чизкейк та шоколадний пиріг. Усього вийшло 130 шматочків, але всі вони були розкуплені за кілька годин, а зібрані гроші ми відправили до фонду збирання грошей для нашої армії. Іншим разом ми спекли торт на день народження нашого сусіда, люди також зібрали гроші та передали до фонду Насті», — говорить Валерія.
Щоранку Настя проводила онлайн-зарядку. Це було найскладніше завдання, каже мама.
«Заняття коштувало 15 грн, у Насті боліли коліна, а приходило по 1-3 людини в день. Їй було боляче і складно, адже, крім зарядки, кожен день попереду ще була реабілітація, яка також складалася з фізичного навантаження на ноги. Отже, щодня вона, незважаючи ні на що, проводила тренування і говорила собі, для чого вона це робить. Мабуть, точно позначена ціль і допомагала їй. Уся зібрана сума також пішла у фонд для збирання грошей на допомогу нашій армії. У підсумку ми зібрали 80 000 грн. А розраховували на 30 000 грн», — говорить Валерія.
Мотивація у родини була проста, говорить мати гімнастки.
«Ми дуже любимо свою країну і розуміємо, що зараз кожен має допомагати, чим може. Тепер ми знаємо, що таке війна. Але тільки поєднавши всі свої зусилля, ми наблизимо перемогу. Було дуже складно. Настя працювала з дітьми. Вона просила, пояснювала, мотивувала, привертала увагу, але кожен збір виявлявся невеликим за зібраною сумою. Тому доводилося вигадувати й вигадувати знову й знову нові розіграші. Потрібно зазначити, що нам допомагали у поширенні інформації та подальшому зборі багато людей. Дуже багато нам допомагали Ірина Ковальчук, Ганна Різатдінова, Аліса Бойко, Олена Філенко та Валерія Юзьв’як. Точно можу сказати, що завдяки їхній допомозі та постійній підтримці нам вдалося зібрати таку велику суму», — говорить Валерія.
Загалом родина зібрала близько 80 000 грн, говорить мама Насті.
«Ми вирішили, що частину з зібраної суми ми віддамо дітям та тваринам. Тож 5000 грн ми передали діткам із Маріуполя; 5000 грн — до фонду Маші Єфросініної; 9400 грн — до фонду, який допомагає кинутим та пораненим тваринам UANIMALS та 60000 грн — до фонду Сергія Притули. Ми плануємо поки що просто жити та намагатися розвиватися. Настя продовжує розвиватися в спорті, а я завжди підтримуватиму її в будь-яких починаннях», — каже Валерія.
Дивіться також: Врятувати у перші хвилини: тренування ЗСУ з тактичної медицини під Харковом