«Сніг на голову»: ресторан, де працюють люди з інвалідністю
На вулиці Алчевських у Харкові найближчим часом має відкритися ресторан «Сніг на голову». В його команді — десятеро людей з інвалідністю, зокрема синдромом Дауна.
З чого починався проєкт, як готуються до відкриття і що у меню? «МедіаПорт» поспілкувався із співзасновницею ресторану Тетяною Каменєвою, одним із старших шеф-кухарів Сергієм Бульбахом та одним із молодших шеф-кухарів Антоном Головановим.
«Антон, Маша, Ян, Никита, Вита, Таня, Лия, Вадик, Давид…»
Тетяна Каменєва: «У нашій команді 10 людей з інвалідністю та ще 10 без інвалідності. На кухні у нас три старших шеф-кухаря і 10 молодших шеф-кухарів. Ми зробили великий навчальний курс, він тривав три місяці. Ми навчалися у кулінарній академії Al.Cuisine. Ми взагалі їх не шукали. Вони прийшли до нас на перше заняття, яке ми анонсували у Facebook. У нас були друзі, у яких є діти, це були вони, їх друзі, друзі друзів. Ось так прийшла на перше заняття команда із 10 людей. І вони з нами до сьогоднішнього дня.
Ми нікого ще не поділяли на підрозділи, гарячого цеху, холодного цеху. Усі вчилися різати, шинкувати, смажити, варити. Просто такі звичайні кухонні процеси. Вже зараз, коли ми прийшли на кухню ресторану, вже якось хтось поділяється по цехах. Вже починають розуміти, хто за який процес відповідає. Зараз ми інтегруємо їх у справжній процес ресторанного бізнесу, бо це взагалі складний, нервовий процес, де люди десь спілкуються на підвищених тонах. Ми, мабуть, тому такий тривалий час не відкриваємося, вже навіть коли виглядає, що у нас готовий ремонт, бо ми ці процеси намагаємося налаштувати так, щоб вони працювали по-справжньому, щоб усі розуміли, за що вони відповідають.
Ми дивимося по можливостях. Хтось буде приходити по дві години, хтось працює шість, але каже, що йому дуже важко, але ми за всіма спостерігаємо, спілкуємося, з батьками, нашою командою. Дуже важливо розуміти, що це все одно не гурток реабілітації чи просто якась розвага, це робота справжня, це справжня історія, в який кожен учасник — працівник закладу громадського харчування. Хто дійсно може бути ефективним дві години, хто шість годин, хто може працювати увесь день… Ми, скоріше, більш спиралися на досвід просто класного ресторанного бізнесу, який нам подобається, брали приклади, вивчали приклади світу, як створюються круті концепти, як формуються круті команди, і ми просто нашу, скажімо, таку соціальну частину ми просто її інтегруємо в крутий ресторан, який ми створюємо.
Всі дуже різні. Ми взагалі не поділяємо, люди з інвалідністю, люди без інвалідності. Всі різні, хтось більш відкритий, хтось більш закритий. Комусь подобається більше старший кухар Сергій, комусь Катя, комусь Едуард, комусь звично тільки з нашим шеф-кухарем Сашою Білодідом. Але мені у моїй роботі так само з кимось більш комфортно працювати, з кимось менш комфортно працювати. Ми просто знаємо, що люди з аутизмом — різні люди, є якісь штуки, які об’єднують. Неправда, що люди з синдромом Дауна дуже люблять обійматися. Хтось дуже любить, хтось не дуже любить. Як усі люди, так.
Ми прийшли з бізнесу, з освіти. Нам щастило на круті команди, тому ми увесь свій досвід стараємося тут втілити. Нам розповідали безліч історій, як працює «общепит», і що «кухар без мата, як кетчуп без томата», але нам взагалі все одно, ми хочемо, щоб на нашій кухні панувала любов».
«Сергей, Серьога, можна Серьожа, як удобно. Повар, просто повар…»
Сергій Бульбах спочатку сором’язливо, а потім із гордістю показує татуювання на руці. Там вибито назву ресторану.
Сергій Бульбах: «Тут суміш кухонь. Але більший удар на італійську кухню. Таке, як паста, різотто… З нашою командою, я вам скажу простіше набагато, ніж з будь-якого взяти ПТУ, училища, інституту. Їм подобається це. Вкладають душу у цю роботу. У нас є Нікіта, який прийшов, я з ним перший день позаймався, він взагалі складна була людина, а потім він почав втягуватися, втягуватися, і зараз він свободно сам катає пасту, без допомоги. У нас є Антошик, його треба зняти, тому що він на кухню приходить, навіть якщо він виходний, він все одно приходить сюди, стоїть через дорогу, наблюдає, серйозно!»
Антон Голованов з команди «Сніг на голову» описує свій робочий день.
«Я чистил картошку. Я чистил креветки. И тесто я раскатывал быстро, с большой скалкой. Нравится, та нравится. Так посложнее работать. Так послож… работать посложнее… (Чем на курсах?) Да-да, в курсе я.
Я учился и закончил школу в прошлом году, а теперь я в кафе работаю».
Тетяна Каменєва: «Ми хочемо, щоб та більшість людей, яка до цього з інвалідністю не стикалася, яка зараз думає про це як про щось сумне, як я вже казала, стала відноситися до цього просто, розуміти, що це насамперед людина, зі своїми відчуттями, потребами, яка також хоче працювати, любити, дружити, сваритися. І ми створюємо місце, де нам хочеться, щоб хто завгодно міг відчувати себе собою і йому було від цього комфортно. Ми тут не створюємо місце для людей з інвалідністю. Круто, що люди різні, ось, що ми говормо. Ми не говоримо, інвалідність, не інвалідність. Ми говоримо: люди різні, і це прекрасно, світу пощастило, що люди дивляться на цей світ по-різному, бо він саме такий класний через це».
Очікується, що ресторан відкриється для відвідувачів орієнтовно за кілька тижнів. Коли саме, оголосять на сторінках закладу у соцмережах.
Слухайте подкасти «МедіаПорта» на сайті, в Mixcloud, Google Podcasts, Apple Podcasts, Telegram і щосуботи на Українському радіо Харків.