Сльози й радість: підсумки Євро

Зламав усі шаблони, відкрив Ісландію і вже точно, що не виявив найсильнішу команду Європи. Шукачі негативу знаходять Євро, що минув, несправедливим та заангажованим, відзначають низьку результативність матчів. Ми ж оптимісти, і говоримо, чому Чемпіонат Європи-2016 був унікальним і неперевершеним.

Він йшов до цього усе життя. Не вдавалося — він плакав, потім знов йшов і знов лив сльози. А в найбільш вирішальний момент доля встромила йому спицю в колесо. Та усе закінчується хеппі-ендом, і голівудські режисери нервово палять, не можуть повірити, що це не їх сюжет.

Три Кубки Чемпіонів, золото Англії та Франції. Тричі найкращий футболіст світу. Кріштіану Роналду виграв усе що міг на клубному рівні, проте заповітна мрія про трофей з національною командою танула як лід в міцному алкоголі відпочивальників на острові Мадейра — батьківщині Роналду. Судячи зі складу, Португалія-2016 чи не найменш іменита за часів Кріштіану, тому на нього покладалися не просто великі надії, а, власне, усі надії португальських фанів. За котируваннями букмекерів Португалія була лише сьомим-восьмим претендентом на трофей. Поставивши до початку турніру на команду Фернанду Сантуша, можна було помножити свої гроші більш, ніж у 20 разів.

Травма коліна на початку фінального матчу, марні спроби продовжити гру. Сльози і метелик, який прославився на весь світ. Епізод з травмою Роналду переріс в ланцюжок подій, і це єдине, що пригадується з першого тайму. Шукачі #зради і змови проти лідера португальців звинувачували Дімітрі Пає, мовляв, той мав намір травмувати Роналду. Але порушення правил там не було. На цьому вже можна закривати полеміку.

Героїчно відстояні 0:0 у фіналі, Роналду в якості тренера, переможний гол маловідомового до 10 липня 2016-го року Едера. Драматурги перед Євро добряче запаслися мастилом і у фіналі доливали у вогонь усе, що залишилось. Португалія вперше в історії виграла великий трофей, хоча цьогоріч вже всьоме грала у півфіналі Чемпіонату Європи чи Світу. Починаючи з 1996-го року, португальці стабільно доходили як мінімум до чвертьфіналу Євро. Це усе, що потрібно знати шукачам справедливості.

Вийшли з групи з трьої сходинки — так. Перемогли в основний час лише в одній грі із семи — так. «Нехай продовжують писати, що ми перемогли незаслужено. У такому випадку я повернусь до Португалії абсолютно щасливим», — сказав перед фіналом головний тренер Фернанду Сантуш.

До цього, наприклад, Євро в усіх раундах плей-офф, так би мовити, ланцюжком, глузувало зі статистики.

1/8 фіналу: італійцям потрібен реванш над іспанцями за ганебні 0:4 у фіналі Євро-2012 та за виліт у чвертьфіналі Євро-2008. Будь ласка. 2:0 за космічної гри підопічних Антоніо Конте.

1/4 фіналу: Німеччина вилітала від «Скуадри Адзурри» кожного разу, коли зустрічалася з нею в плей-офф. Тепер усе навпаки — перемогли німці. Хоч і по пенальті. Італійці виглядали дуже стомленими після 1/8 фіналу, проте билися, як леви, наче на кону життя.

І вже у півфіналі статистика говорила за «Бундестім»: три останні зустрічі Німеччини і Франції в плей-офф великих турнірів закінчувались звитягами німців, французи ж вигравали в офіційній очній зустрічі лише раз, у 1958-му. 2:0 на користь Франції. Тепер вже німці були несвіжими. 

У фіналі драматурги нічого нового не вигадали: в усіх трьох поєдинках проти Франції на великих форумах Португалія поступалася. У півфіналах чемпіонатів світу та Європи португальців вибивали голи Мішеля Платіні та Зінедіна Зідана. Можливо, цього разу французам не вистачило такого духовного лідера.

Посприяла унікальна сітка раунду плей-офф. Англія, Іспанія, Італія, Німеччина та Франція опинилися в правій частині сітки, тобто лише одна команда з них могла вийти до фіналу.

Хтось скаже, що сітка несправделива, особливо стосовно Італії чи Іспанії, яким довелося б по черзі зіграти з чотирма топ-командами, аби взяти кубок, у той час як Франції чи Португалії — по два. Але ж це була доля. Позитив хоча б у тому, що ми стали свідками таких класичних поєдинків, як Італія — Іспанія, Німеччина — Італія та Франція — Німеччина.

На фото нижче — Полтава. Її населення близько 300 тисяч мешканців.

На наступному фото — Ісландія. Там живе на 20-30 тисяч мешканців більше. 30 тисяч ісландців вболівали за свою команду безпосередньо у Франції, тобто близько 10 відсотків від населення країни вікінгів та гейзерів.

Ісландський футбол довго порівнювали з бразильським хокеєм. Аж доки не з’явилося покоління Гілфі Сігурдссона та збірна Ларса Лагербека. Два роки тому вони ледь не пробилися на Чемпіонат Світу, програвши у плей-офф Хорватії. А тепер вже напряму вийшли на Євро, залишивши позаду у відборі Туреччину і Нідерланди.

Вкидання ауту грізніше за розіграш кутового, а розіграш кутового — як визначальний момент для усієї нації. Футбол північний, раціональний, сповнений бажання та дисципліни і підкріплений солідною, як для Ісландії, майстерністю.

Кульмінація виступів Ісландії — перемога над англійцями в 1/8 фіналу. Вольова перемога! І більш, ніж справделива, за грою.

Дебютант великих футбольних форумів одразу дійшов до чвертьфіналу. Нагадує збірну України у 2006-му, та все ж у вікінгів вийшло ефектніше. 

На звання головної сенсації, окрім Ісландії, претендує Уельс. Населення Уельсу майже в 10 разів більше, ніж ісландське. Це вже не Полтава, а цілий Київ! Але серед цих трьох мільйонів мешканців є один на вагу усього валлійського золота — Гарет Бейл. За нього мадридський «Реал» три роки тому виклав рекордні 100 мільйонів євро. Рекордні загалом. Він потужний, дуже швидко бігає і має дуже сильний удар. Описання якостей не те щоб космічні, але Гарету вистачає.

Бейл забив в усіх трьох матчах групової стадії, і валлійці стали першими у групі. Потім пройшли Північну Ірландію і створили головне диво, вибили зіркову Бельгію — одного з прихованих фаворитів Євро. Вольові 3:1 у чвертьфіналі і поразка 0:2 від Португалії в 1/2. Але Уельс Кріса Коулмена грав у відвертий британський футбол, що на фоні португальського «катеначчо» (так називають захисний італійський стиль) виглядало куди веселіше.

До цього Уельс лише раз виходив на великий турнір — на Чемпіонат Світу-1958. Тоді валлійці у чвертьфіналі поступилися Бразилії 0:1, а голом відзначився 17-річний Пеле. Зараз йому 75.

Ісландія стала другою у групі після угорців, і це теж несподівано. Команда Угорщини має дуже скромні імена у складі. Головна зірка — представник турецького середняка «Бурсаспора» Балаж Джуджак. У вирішальному матчі він влаштував перестрілку з Роналду — обидва зробили по дублю. У підсумку — 3:3. Втім, далеко не Джуджак був угорською родзинкою на Євро.

Нарешті, Північна Ірландія. Ті, хто завдали найбільш болючого удару нам на Євро. Населення трохи більше Харкова, відсутність професійних клубів, колишні поштарі у складі — додаткові опції для приниження української команди. Все ж, усі футболісти збірної — професіонали. Грають не у топ-клубах, проте в англійській Прем’єр-лізі дехто представлений. Ірландці вилетіли від Уельсу на першій стадії плей-офф, але встигли закохати у себе. Швидше, не футболісти. Вболівальники.

 «Will Griggs on fire» — ірландці зробили цю пісню хітом літа

Фани Ірландії та Північної Ірландії отримали почесні медалі від мера Парижа Анн Ідальго. Вболівальники — прикраса будь-якого форуму. І не тільки ірландські.

Йдеться навіть не просто спів пісень та візуальний саппорт на стадіоні, тут — зіткнення культур фанатіння. Не усі різні, наприклад, росіяни та англійці знайшли одне одних ще на старті у Марселі і влаштували грандіозну бійку просто в центрі міста. Втім, приємного було більше. Ті ж ісландці.

 Так зустрічали збірну в Рейк’явіку

Футболісти північноірладської та ісландської збірних святкували перемоги разом з фанами, довго спілкувались та прощались з Євро і після поразок в плей-офф. Серед вболівальників у чвертьфіналі Франція-Ісландія був президент країни Гвюдні Йоуханнессон.

Французи чимдуж гучніше співали «Марсельєзу», англійці — «Боже, бережи королеву», німці створювали ефект матчів Бундесліги. Тут усе традиційно. Нажаль, як і для нас. Українські фани не проявили себе ані кількісно, ані якісно на стадіонах, ані особливим колоритом. 

Цікаво, що Кріштіану Роналду досяг свого одразу після поразки Лео Мессі у фіналі Копа Америка і його заяви про закінчення виступів за міжнародному рівні. Цікаво, що Антуан Грізманн програв протягом двох місяців два великі фінали — Ліги Чемпіонів та Євро. А Томас Мюллер, на рахунку якого 10 голів на Чемпіонатах Світу, знову не зміг забити дебютний м’яч на європейскій першості.

Кожну гру Португалії в плей-офф ЗМІ просто змушені були асоціювати з битвою двох гравців: Роналду — Левандовськи, Роналду — Бейл, Роналду — Грізманн. Останні дві розглядалися як очні зустрічі претендентів на Золотий М’яч. Повсюди переміг Роналду, хоча свій справжній рівень продемострував лише в поєдинках проти Угорщини та Уельсу. 

Це був експериментальний Євро з 24-ма командами. Раніше їх було не більше 16-ти. Дебютний для Ісландії, Уельсу, Словаччини, Північної Ірландії та Албанії. Наступний, за чотири роки, теж буде іншим. Знову буде 24 команди, але гратимуть вони не в одній або двох країнах, а у 13-ти. Від Дубліна до Баку — з фіналом на «Уемблі».