19/04/2023 — 18:15 | АВТОРКА: ОЛЕНА ЛЬВОВА | ФОТО: THE HALO TRUST

На очищення України від мін та інших вибухонебезпечних предметів, за оцінкою міністра оборони України Олексія Резнікова, піде щонайменше 30 років. Такий прогноз він зробив, спираючись на досвід Хорватії: «Там війна закінчилася 28 років тому, і дотепер територія цієї країни не повністю розмінована». За його словами, для розмінування Україні потрібні мінімум 5 тисяч фахівців.

Як можна підсилити ДСНС? Що таке гуманітарне розмінування і хто за нього платить? Як воно може допомогти з працевлаштуванням? І чому «народний спосіб знешкодження мін» лише видається дієвим, а насправді робить територію ще більше небезпечною? Про все це «МедіаПорту» розповів представник міжнародної неурядової організації The HALO Trust (штаб-квартира у Великобританії) — головний керівник операційного напрямку з розмінування Богдан Гречко, підрозділ якого зараз працює у Харківській області.

Чим фахівці HALO Trust відрізняються від саперів ДСНС, окрім назви? Що можете ви, чого не можуть вони, і навпаки, що можуть вони, чого не можете ви?

На даному етапі між нами є велика різниця. Сапери ДСНС можуть знешкоджувати вибухонебезпечні предмети (ВНП), можуть їх підривати. Ми цього на даному етапі не робимо. Бо у нас немає дозволу на проведення таких робіт. Ми займаємося пошуком ВНП і маркуванням. Але зараз ми в процесі отримання дозволу на знищення вибухонебезпечних предметів.

А фахівці у вас такі є?

Є, звісно. У нас є акредитовані фахівці рівня EOD-2, EOD-3 (Explosive Ordnance Disposal — знешкодження вибухонебезпечних предметів — ред.). Це оператори зі знищення вибухонебезпечних предметів, які пройшли відповідне навчання.

Що це означає?

Кваліфікація першого рівня дозволяє знаходити, діставати і знищувати на місці, коли це можливо, окремі міни і певні види ВЗВ (вибухонебезпечних залишків війни — ред). Оператор, який має кваліфікацію другого рівня, окрім цього, може визначати, чи можна безпечно переміщувати і транспортувати боєприпаси і проводити одночасну утилізацію багатьох небезпечних предметів з використанням лінійної підривної магістралі або кільцевої підривної магістралі. Ця кваліфікація поширюється лише на ті міни і види ВЗВ, щодо яких оператор отримав підготовку. А кваліфікація третього рівня дозволяє ще проводити процедури знешкодження та остаточної утилізації широкого спектра вибухонебезпечних предметів.

Працівники ДСНС кажуть, що для них першочерговим завданням є розмінування критичної інфраструктури. Для вас також? Чи ви сконцентровані на місцях загального користування (полях, лісах, шляхах, водоймах)? Вас можуть покликати обстежити приватну територію, наприклад, подвір’я будинків або підприємства?

Ми не розміновуємо приватні подвір’я за замовленням чи ще якось. Як гуманітарну організацію нас більш цікавить територія, що буде мати більше бенефіціарів, тобто людей, які мають безпосередній стосунок до землі, яку ми будемо розміновувати. Ми обираємо ділянки розмінування самостійно, виходячи з того, де є найбільш високий пріоритет розмінування, тобто де є найбільша вірогідність, що люди можуть підірватися на вибухонебезпечних предметах. Наприклад, сільськогосподарські поля — там працюють фермери.

Або футбольне поле у Чкаловському, де ми зараз працюємо, — там є висока вірогідність, що діти приїдуть і будуть бігати. Тому такі місця ми розміновуємо в першу чергу. 

Коли ви почали працювати саме на Харківщині і яку територію вже встигли обстежити?

На Харківщині ми почали роботи з листопада минулого року. Приїхали групи, які почали проводити роботи з нетехнічного обстеження, виявляти території, які були заміновані. Вони також виявляють території, які є незамінованими. На сьогоднішній день обстежено понад 1 млн кв. м по всій Харківській області.

Як відбувається процес обстеження? Спочатку, ви сказали, нетехнічне обстеження…

Так. Приїжджають люди, які займаються нетехнічним обстеженням. Вони розмовляють з місцевим населенням, з’ясовують, чи були обстріли, чи були військові, де були облаштовані вогневі позиції і так далі. Тобто збирається первинна інформація про наявність мінної небезпеки і визначення типу цієї небезпеки. Після цього ця інформація перевіряється і виявляються підозрювані або підтверджені небезпечні території. Ці групи також обмінюються інформацією з ДСНС, координуються з ними. Коли поля з підтвердженою загрозою протитранспортних чи протипіхотних мін визначені, ми робимо власне ділянки розмінування і заносимо їх до нашої бази. Після цього головні керівники розмінування пишуть плани на ці ділянки, і ми стаємо до роботи.

Тобто до технічного обстеження?

Так.

Як воно виглядає? Ви використовуєте якусь спецтехніку?

На сьогодні це тільки ручне розмінування. У нас є техніка, але поки що ми не можемо її використовувати, бо вона ще проходить акредитацію для допуску.

Про яку саме техніку йдеться?

Є екскаватори, є робокати, є армтраки. Броньовані або з дистанційним керуванням. Найбільший плюс цієї техніки в тому, що вона буде працювати там, де людям працювати найважче і найнебезпечніше. Вона повністю броньована і, головне, має дистанційне керування. Тобто це більш безпечно для людей, які обстежують ділянку. Людина у тракторі, що проводить розмінування, все одно отримує стрес після вибуху, навіть попри те, що той трактор броньований. А коли дистанційне керування — нікого не буде в тому тракторі. Людина буде керувати з безпечної відстані. Звісно, це складніше, але немає жодного ризику для здоров’я людини.

Скільки часу орієнтовно потрібно на отримання дозволу на знешкодження і підрив та акредитацію техніки?

У мене немає такої інформації. Це питання вирішується. Ми сподіваємося, що це буде найближчим часом, аби якомога більше техніки залучити до робіт з розмінуванням.

Наскільки це дозволить прискорити процес?

Все залежить від техніки та рівня забруднення. Але техніка пришвидшить розмінування як мінімум удвічі.

Що найважче, найскладніше в самому обстеженні?

Найважчим процесом, мабуть, є пошук розтяжок і робота з протипіхотними мінами. Розтяжок дуже багато. Їх дуже важко побачити. Їх пошук вимагає дуже великої концентрації уваги на одній і тій самій ділянці. Людина постійно працює в напруженому стані. Це дуже кропітка робота. Фізично це нормально. Але психологічно важкувато.

Як ви радите вашим співробітникам з цим справлятися?

Не поспішати. Це єдине, що допомагає. Зрозуміло, що потрібно розмінувати швидко. Але швидкість має бути в розумних межах, не за будь-яку ціну. Якщо просто поспішати, це не принесе якихось результатів, а люди від цього будуть страждати. Переді мною як перед головним керівником робіт з розмінування в першу чергу стоїть завдання забезпечити безпеку людей. Спочатку — безпека, а після того ми поговоримо про ефективність роботи.

Вашим співробітникам доводилося стикатися з детонацією під час обстеження або працювати під обстрілами?

Саме на Харківщині працювати під обстрілами ще не доводилося. Але на Донбасі були ситуації, коли потрапляли під обстріли, працювали в таких умовах. У нас є процедури, що робити і як діяти в таких випадках. З нашого боку були вжиті усі можливі дієві заходи: додаткове оснащення груп розмінування, кожен з членів групи мав додатково важкі бронежилети, каску, турнікети. Також є протокол, як діяти у випадку обстрілу ділянки, обстрілу поблизу ділянки і так далі. Тому все пройшло нормально. Що стосується детонації, вона буває як під час нетехнічного обстеження, так і обстеження. Є міни з самоліквідаторами, які спрацьовують. Це штука, яку неможливо передбачити, в який момент вона вибухне. Це може статися у будь-яку хвилину. Але нам пощастило — обійшлося без жертв і постраждалих.

Як місцеве населення реагує на те, що ви робите? От ви знайшли міни, відмаркували, огородили ділянку, позначили, що там міни, і що? Місцеві там не ходять?

Коли група з розмінування заходить на ділянку, вона перш за все відмарковує периметр ділянки. Периметр ділянки маркується ще на стадії нетехнічного обстеження. Вони також маркують ділянки знаками «Стоп, міни!». Коли проходить ручне розмінування, це маркування стає більш детальним. Звісно, проводяться роботи з місцевим населенням. У нас є групи, які займаються його інформуванням щодо ризиків вибухонебезпечних предметів ще до того, як ми туди заходимо.

І наскільки це дієво?

Це дуже дієво. Ці групи їздять по школах, проводять співбесіди з дітьми, з дорослими. Люди отримують дуже важливу інформацію. По-перше, через презентації. Є дитячі презентації. По-друге, через листівки, які їм дають. Дітям інформація надається в ігровій формі, щоб вони краще розуміли. Це дуже дієво та дуже цікаво.

Я чула, як люди розповідають про, скажімо так, «народний швидкий спосіб розмінування» — випалювання території. Для тих, хто не хоче чекати, поки до них доїдуть сапери. Наскільки це насправді ефективно і наскільки це небезпечно?

Це зовсім неефективно. Випалювання не дає жодних гарантій, що, наприклад, міна у металевому корпусі вибухне. Якщо їх там багато, ну, може 1-2 міна, ну, десяток мін на ділянці вибухне під час горіння. Але всі вони не вибухнуть. Ця ділянка не стане стовідсотково безпечною. Навпаки. Міна стає ще більш небезпечною, коли потрапляє під вогонь. Особливо міни з самоліквідаторами. Такі міни в поганому стані несуть дуже великі ризики для людей, які працюють на ділянці. Якщо хтось вважає, що після випалювання ділянка стане безпечною, то він глибоко помиляється. Ця ділянка стає ще більш небезпечною, тому що боєприпаси стають нестабільнішими. Тому так робити не треба. Не треба випалювати.

Ви ведете якийсь облік, скільки вибухонебезпечних предметів вже виявили?

У нас є база, куди ми все заносимо і рахуємо, тому що ми даємо повну звітність нашим донорам. Це наш обов’язок. На сьогодні групами обстеження на Харківщині виявлено понад 1 тис. 400 вибухонебезпечних предметів. З них 147 — це протипіхотні міни, 706 протитанкових мін, 38 касетних боєприпасів і понад 500 вибухонебезпечних предметів, які несуть загрозу.

Як виглядають забруднені території Харківщини у порівнянні з територіями інших регіонів України, які The HALO Trust доводилося обстежувати до та після початку широкомасштабного вторгнення? Якщо порівняти Харківщину, наприклад, з Донбасом, де ви працювали з 2016 року, чи з Київщиною, вона більше забруднена чи менше?

Згідно з наявними даними, Харківська область вважається одним з найбільш забруднених місць. Кожен з 42 населених пунктів Харківщини, які ми обстежили, вважається таким, що містить забруднення вибухонебезпечними предметами. Це в десятки разів більше ніж ми бачили на Донбасі. На Харківщині ми вперше почали проводити роботи з мінами ПФМ (протипіхотні фугасні міни «Лєпєсток» — ред.). На жаль, Харківщина — це територія, яка більш за всі забруднена цими мінами. Вони несуть велику загрозу. Достатньо зусилля 5 кг на міну — вона спрацює. Вона також може вибухнути сама, бо там є самоліквідатор. В який момент вона вибухне, невідомо. В цій міні є дуже токсична рідина, тому треба бути обережними.

Які боєприпаси ви частіше виявляєте? Відносно нові, сучасні чи ще радянських часів?

В Харківській області ми стикаємося з усіма існуючими мінами, і старими, і новими. Зустрічаються протипіхотні міни ПФМ, фугасні, осколкової дії, направленої дії, кругового враження. Дуже багато мін і дуже різні.

Скільки часу потрібно на відпрацювання 1 га забрудненої території?

Немає чіткої відповіді на це питання. На швидкість розмінування впливає дуже багато факторів: погодні умови, особливості ґрунту, рельєфу, рослинність і — найважливіше — це тип вибухонебезпечних предметів, який буде на цій ділянці. Від цього типу залежить метод розмінування, яким ми будемо працювати. Від нього буде залежати швидкість розмінування.

Ви весь час кажете про розмінування. У загальноприйнятому розумінні «розмінувати» означає «знайти і знешкодити». Але ви ще на початку інтерв’ю сказали, що у вас зараз нема права робити підрив чи знешкодження.

Технічне обстеження є розмінуванням. Ми розміновуємо ділянку. У нас є дозвіл на проведення робіт технічного обстеження, саме на розмінування. В процесі розмінування ми відмарковуємо вибухонебезпечні предмети, які передаємо далі до ДСНС або до інших служб. Після цього ми продовжуємо роботу. Наприклад, я розмінував 10 кв.м. На п’ятому знайшов ВНП, відмаркував і почав перевіряти далі. Розміновую територію? Розміновую. Перевіряю. Ми не знешкоджуємо, ми не підриваємо на сьогодні, а територію обстежуємо і розміновуємо.

Тобто розмінування — це знайти та відмаркувати?

Так. Знайти, відмаркувати та передати до служб що заберуть або знищать. На сьогодні поки ми не можемо робити знешкодження і підриви, але ми дуже прагнемо до цього, зараз ми допомагаємо своєю роботою і найближчим часом станемо ще більш активними і ефективними.

За рахунок чого?

Зараз на Харківщині у нас працює близько 100 співробітників. Ми плануємо проводити навчання в Харкові з 19 квітня. Ми будемо залучати місцевих жителів до навчання з розмінування і плануємо до кінця року розширити наш штат приблизно до 400 осіб.

Місцевих будете залучати на волонтерських засадах чи за гроші?

За гроші, з повним трудовим забезпеченням. Все згідно з чинним законодавством України.

Що потрібно, аби стати вашим співробітником?

Мати бажання допомогти, мати здоров’я і брати активну участь в навчанні. Навчання триває десь 25-30 днів. Після цього будуть іспити. Всі охочі після успішної здачі іспитів буду прийняті на роботу. Все, як належить.

Жінки і дівчата теж можуть у вас працювати?

Звісно. У нас гуманітарна організація, в якій працюють як хлопці, так і дівчата.

Скільки часу минає від відмаркування до знешкодження?

Буває по-різному. У ДСНС багато питань, якими вони займаються. Тому може бути один день, може бути два-три дні, максимум до п'яти днів, і хлопці приїжджають, забирають. І або знешкоджують, або підривають.

Скільки коштує розмінування і хто за це платить?

Ми робимо розмінування для людей і робимо це для них безкоштовно. Саме тому це називається гуманітарне розмінування. Але ми не тільки робимо це безкоштовно. Ми ще надаємо нашим людям офіційну роботу. Ми офіційно сплачуємо податки. Ми все це робимо офіційно. Тобто йдеться не лише про розмінування, а й вирішення інших соціальних питань.

Хто за це платить? Є донори, які надають гроші, дають фінансування. Діяльність ХАЛО в Україні наразі фінансується такими урядовими донорами, як Великобританія, США, ЄС, Німеччина, Нідерланди, Канада, Норвегія, Шотландія, Японія та Люксембург, а також численними приватними донорами. За рахунок цього ми проводимо роботи для нашої держави і для людей і проводимо їх безкоштовно. ■