Сергій Жадан: Найкращі мурали — це шматки асфальту

За тиждень у Харківській області відбудеться літературно-музичний фестиваль «Дорога на Схід», що проводить благодійний фонд Сергія Жадана. Під час відкритого інтерв’ю письменник розповів про подію, її мету, культурну політику та необхідність змін. «МедіаПорт» наводить пряму мову.

Про фестиваль

Фестиваль відбуватиметься в два дні: перший день, 18 серпня — в селі Іванівка. Буде виступ нашого харківського колективу та театральна вистава за участі Юрія Андруховича. Це буде щось особливе, адже виступати всі вони будуть просто під відкритим небом. Все дійство відбуватиметься на тлі фантастичного слобожанського сонця та неймовірно атмосферного вечора. Цей проект неповторний саме тим, що має власного глядача. Тому до нас приїжджають, адже глядач відчуває, що наступного разу це має бути щось зовсім інше. Цього року ми вражатимемо ексклюзивністю.

Наступного дня, 19 серпня, в Ізюмі, ми відкриємо 3 сцени і презентуємо мурал Джона Ленона на площі Джона Ленона — якщо хтось не знав, то в Ізюмі є площа Джона Ленона. Вона розташувалась на місці площі імені Володимира Ілліча Леніна. Тепер це офіційна назва площі. Малював мурал один харківський художник. А о 12-й годині дня почнуть працювати паралельно одразу дві сцени: етно-сцена на центральній площі, а в кінотеатрі «Спартак» — літературно-музична сцена, де будуть виступати наші друзі зі Сватова, Слов’янська, Харкова. А о 19.00 почнеться наш концерт, також буде гурт «Шана», «The Вйо» і гурт «Тартак», який закриватиме все це дійство.

Про мету культурних проектів

Ми бачимо, настільки схожі проекти потрібні тим, хто приїжджає, і власне тим, хто живе в Ізюмі. Тому що справді, попри те, що до Донецька звідси 300 км, таке враження, що це постійно був якийсь острів, що це щось відрізане, автономне і мало пов’язане з Україною. Це було й тоді, а зараз запускати таку ситуацію в принципі шкідливо, тому потрібно щось робити. Настільки це може змінити ситуацію? Можна, власне, робити висновок із того, що відбувається в оцих прифронтових містечках, що знаходяться з цього боку фронту. Скільки там з’явилося цікавих ініціатив, які почали виникати 2014 року, і люди дійсно намагаються щось робити. З одного боку, вони самі з’явилися, а з другого — їм потрібна була підтримка з Харкова, Львова, Києва та інших міст. Тому ця комунікація взаємопотрібна і насправді дуже корисна. Себто, я не думаю, що це для мене, моїх друзів та нас усіх якась піар діяльність, адже піару на цьому не заробиш. Але зате я бачу, для чого все це робиться. Тому це дуже важливо.

А ще минулого року ми написали з Володею Лаврійчуком пісню, яка називається «Дорога на Схід», ми ії вже виконували в Старобільську, і цього року ми будемо ії виконувати разом із дітьми.

Про окупацію

Донбас та Крим окупували не тому, що там не було українських книгарень, а тому, що туди прийшли російські танки. Давайте називати речі своїми іменами. Не було б там танків — не було б там ніякої окупації. Прийшли б танки сюди, на Харківщину, то окупували б Харківщину. Тоді б всі говорили, що Харків — це не Україна, і що ми втратили Харківщину, бо нею не займалися. Насправді, нічим ми не займалися, і ніхто нікуди не їздив всі ці 25 років. Те, що потрібно займатися культурною політикою, — для мене це очевидна річ. І бажано нею займатися якомога системніше, тому що одна річ приїхати в Ізюм і зібрати 20 чоловік, зацікавлених в літературі, а інша річ — співпрацювати з місцевою владою, аби вона на своєму рівні займалася тим, чим вона має займатися: культурною, гуманітарною політикою, процесами нормальної, повноцінної українізації, про яку так багато говорять. Владі потрібно нагадувати їхні обов’язки. Один з них — займатися культурною політикою. Це не наші примхи і не те, що має стояти в останню чергу після комуналки, стану доріг та ще якихось соціальних речей. Це те, чим влада має займатися по-справжньому.

Про стереотипи

Одне з наших головних завдань під час фестивалю — ми маємо змінити ставлення до народних колективів та народної творчості, бо часто можна почути про виключну «шароварщину»  і багато пародійного, карикатурного, і це страшенно образливо і страшенно несправедливо. Це надзвичайно недооцінений, як на мене, пласт культури, який багато свідчить про нас усіх, і який нам бажано все-таки знати.

Про допомогу

Зараз ми хочемо відкрити Харкову та Донецьку маловідомі, рідні гурти. Також ми займаємося створенням муралів в Ізюмі, різнобічно допомагаємо дитячому притулку.

Найкраще, що можна по собі залишити, найбільш тепле та найбільш людське, — це відремонтовані дороги. Це те, чого страшенно бракує українським райцентрам, та Ізюм, на превеликий жаль, теж не виняток. Тиждень назад ми їхали в Ізюм до притулку, завозили речі, іграшки та книги. Коли їдеш вуличками міста, тобі здається, що це справжнє випробування. Тому найкращі мурали — це шматки асфальту.

Про владу

Коли у влади буде розуміння, що культура — не п’ята точка в родині, а що з неї, можливо, потрібно починати, адже бо вона є візитівкою? Коли є хороша візитівка, тоді можна знайти інвесторів на церкви й супермаркети. Коли змінюватиметься ставлення — тоді й змінюватиметься загальна атмосфера в суспільстві.

Про українізацію

Я — законослухняний громадянин України, мені достатньо користуватися і керуватися Конституцією України, де написано, що державна мова — українська. Я просто проти того, щоб українці між собою влаштовували мовні війни. Мені здається, українізація полягає в тому, що ти просто робиш якісний продукт. Якщо ти намагатимешся когось примусити любити українську мову, то скоріш за все, ти викличеш зворотній ефект — глибоку ненависть.

Читайте також: «Белые пятна» на карте Украины. Сергей Жадан зовёт в «Дорогу на Схід»

Цей матеріал підготовлений в рамках Програми міжредакційніх обмінів за підтримки Національного фонду в підтримку демократії NED.