Куп’янський бізнесмен та ексдепутат Олександр Радченко, засновник і гендиректор Куп’янського молочноконсервного комбінату — нині обвинувачений у пособництві державі-агресору під час окупації Куп’янська. Понад рік він був під вартою і вийшов під заставу в мільйон гривень незадовго до 71-річчя. Позитивна репутація, літній вік і стан здоров’я були серед аргументів, на підставі яких суд випустив бізнесмена на свободу. Щоб побачити обвинуваченого і почути його позицію, вирушаємо на Дніпропетровщину.
Судять у Новомосковську
На чергове засідання у справі Олександра Радченка дістаємося за дві години трасою Харків — Дніпро. Такий саме шлях, ймовірно, долає і обвинувачений. В ухвалі Новомосковського міськрайонного суду, який звільнив бізнесмена з-під варти, йшлося: без дозволу суду Радченко не може «відлучатися з населеного пункту, в якому фактично мешкає, а саме з м. Харкова».
За Новомосковським судом на час воєнного стану визначена територіальна підсудність куп’янських справ. Відновити судочинство на місці неможливо: за повідомленням Генштабу ЗСУ, на Куп'янському напрямку тривають тяжкі бої, російська армія штурмує українські позиції, обстрілює міста і села.
У суді Олександр Радченко виглядає бадьорим і впевненим. На перший погляд зовсім не таким, як з акцентом на вік описував суд: «Сам по собі такий вік вказує на те, що людина може мати певні проблеми з образом життя, можливістю повноцінно оцінювати вимоги світу, що оточує тощо...».
Захисник Ігор Степанов, якому «МедіаПорт» надіслав список питань заздалегідь, вимагає не знімати навіть перед початком засідання: «Я не хочу, щоб ви знімали ні мене, ні Сан Санича». Попри те, що суд відкритий, а на момент підозри Радченко обіймав посаду депутата Куп’янської райради.
До розгляду заяви «МедіаПорта» про дозвіл на зйомку у засіданні не дійшло. На початку суддя лише спитала ім'я журналістки та не перешкоджала її роботі.
Заборона зйомки, на чому наполягав адвокат, не має під собою підстав, коментує керівниця юридичного напряму громадської організації «Інститут розвитку регіональної преси» Оксана Максименюк. Щонайменше тому, що фото зроблені до початку судового засідання.
«Тому вимоги про отримання дозволу суду на проведення зйомки не застосовуються. Особи, які перебувають у залі судових засідань, зокрема і сторони судового процесу, можуть заперечувати проти знімання, в таких випадках варто поважати зазначене право особи й не порушувати вимог Цивільного кодексу. Однак слід пам’ятати, що незгода однієї особи щодо знімання не перешкоджає журналісту знімати в залі суду інших осіб або загальні плани... Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо знімання проводиться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Приміщення суду відноситься до публічного місця», — прокоментувала Максименюк.
Медіаюристка вказує на Закон України «Про інформацію» (ч. 1 ст. 29) та практику Європейського суду з прав людини щодо суспільного інтересу.
«Європейський суд з прав людини вказує на те, що суспільним інтересом є речі, які впливають на життя громадськості (соціальні питання, політика, злочини), а медіа мають за обов’язок висвітлювати ці питання (Krone Verlag GmbH & Co. KG v Austria, Novaya Gazeta v Voronezhe v Russia тощо)... Однозначно розгляд справи за обвинуваченням колишнього депутата місцевої ради Олександра Радченка не підпадає під захист його приватного життя (заборона знімання особи є частиною способу захисту приватного життя особи), оскільки межі приватного життя депутатів є значно вужчими ніж інших осіб», — зазначила Оксана Максименюк.
Вчинення ймовірного злочину стосується періоду, коли Радченко був депутатом і представляв виборців, додає Оксана Максименюк: «Якби це сталося після цього, тоді можна б було говорити, що його приватне життя має більші межі захисту. Те, що зараз він не депутат, не дає йому додаткового захисту».
З нею погоджується адвокат громадської організації «Платформа прав людини» Євген Воробйов.
«Якщо він бажає, то може клопотати про закритий судовий розгляд, а оскільки такого клопотання не було, значить, він не бажав обмежити доступ до свого приватного життя», — каже він.
Радченко каже, що відкритий для розмови «про нормальні процеси, а це ненормальні».
«Давайте не будемо сваритись», — каже захисник, обіцяючи відповісти на все згодом.
На слухання 3 травня вкотре не з’явилися свідки. Раніше суд ухвалив забезпечити їх привід, але поліція виконати це не змогла.
«На адресу Куп’янської окружної прокуратури надійшов рапорт Куп’янського районного відділу поліції про те, що вони не можуть виконати ухвалу суду про здійснення приводу. У зв’язку з цим Куп’янською окружною прокуратурою надіслано запит на начальника Куп’янського районного відділу поліції з вимогою про виконання рішення суду та конкретизації неможливості виконання даної ухвали суду», — повідомив прокурор Дмитро Решетняк.
Він попросив суд винести ще одну ухвалу, в якій доручити привід оперативникам СБУ: «Вважаю, що в умовах воєнного стану у працівників оперативного відділу СБУ більше можливостей реалізувати ухвалу суду».
Захист виступив проти залучення СБУ, але не заперечував щодо приводу.
«Крім того, хочу звернути увагу суду, що вже у третє судове засідання сторона обвинувачення не надає свідків… Тобто не надає доказів, тому наступного разу, якщо свідків не буде, я буду вимушений звертатися до суду для встановлення строку для подачі стороною обвинувачення доказів, що передбачено Кримінальним процесуальним кодексом», — заявив адвокат Степанов.
Суд постановив забезпечити привід повторно, а хто саме це зробить, суду все одно, сказала суддя Інеса Крохмалюк.
«Виконання цієї ухвали суд завжди покладає на прокурора. Спосіб її виконання — це вже питання прокурора. Крім того, суд звертає увагу прокурора на те, що прозвучало в судовому засіданні питання про те, що сторона захисту може звернутися до суду щодо встановлення для вас строків надання своїх доказів. Будь ласка, зверніть увагу, що розглядаємо цю справу вже дуже далеко. Не вимушуйте суд встановлювати вам ці строки. З усією увагою до того, що зараз коїться на тій території, де знаходяться свідки», — сказала Крохмалюк.
Після засідання Радченко відмовляє у коментарі, але висловлюється у бік прокуратури:
«Краще б вони свідків приводили. І ми б слухали! Тому що вони кажуть те, що вони кажуть. А ми хочемо, і ви, і ми з адвокатами, і суд, хочемо почути свідків».
КМК і події в окупованому Куп’янську
Продукцію Куп’янського молочноконсервного комбінат знають у всій Україні. Під брендом «Заріччя» (в оригіналі російською — «Заречье») випускали згущенку та понад 45 найменувань іншої молочної продукції із впізнаваним логотипом із зайчиком.
Лінійка комбінату розширювалася, продукція КМК рекламувалася, допоки російська армія не почала повномасштабну війну. За кілька днів після початку вторгнення окупанти взяли Куп’янськ під контроль, розігнали проукраїнський мітинг, затримали частину його учасників. Доля деяких з них невідома й досі.
«27 лютого кацапи вже були в Куп'янську. Одразу заарештували всіх ветеранів АТО, їх здали, здали здорово, списками. Мер наш їх зустрічав, показав, де що і як, поселив», — згадує куп’янський волонтер Олександр К. (з міркувань безпеки не публікуємо його прізвища).
Росіян передусім цікавили всі, хто виступав за Україну. Олександр К. пережив незаконне затримання й обшук і виїхав з Куп’янська польовими шляхами на підконтрольну територію України.
«Ми [волонтерська група Олександра] були перші, хто перейшов в Куп’янську на українську. Бо ми поїздили на Донбас, бачили, що це таке. Писали у Facebook, що «Куп’янськ — це Україна». Завдяки тому, що ми знали всі дороги, виїхали на той берег Осколу. І поїхали через Лиман, там вперше в житті мені захотілося наших поліціянтів обійняти, тому що вони стояли на блокпосту з українським прапором», — говорить Олександр.
Адвокати Олександра Радченка кажуть про підзахисного як про українського патріота, який сплачував військовий податок, а до повномасштабної війни допомагав бійцям АТО. Як за такої репутації його не чіпали окупанти і що відбувалося на підприємстві, питаємо у куп'янського волонтера.
«Знаю, що він [Радченко] роздавав молоко — це точно. Коли зникла електрика, а корів продовжували доїти, роздавав людям безкоштовно. Знаю, що до війни він допомагав воїнам АТО. З іншого боку, до початку війни у нього були контракти з росією. Він назвав торгову марку не «Заоскілля», а «Заречье». Казали, до речі, що в нього вкрали бренд, бо в Луганській області стали випускати цю продукцію, нібито вона українська. З таким саме кроликом чи зайцем намальованим, як і в нього», — каже Олександр К.
Вступився за Радченка голова Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський.
«У нього був вибір: тікати, як всі й лишити підприємство, або рятувати свій завод. Оскільки для нього це підприємство і колектив — рідні, для всіх нас його вибір був очевидним. Він лишився, бо відповідальний за своїх працівників, партнерів, які постачали молоко. Якби завод зупинився і не приймав молоко, постачальники були б змушені вирізати поголів’я корів. Це призвело б до великих економічних втрат», — сказав він у коментарі виданню «Телеграф» навесні 2023.
Контракти з окупантами та вилучені рублі
Коли російські окупанти переслідували та катували українських волонтерів і захисників у Куп’янську, Олександр Радченко налагоджував з окупантами бізнес і робив це добровільно — так звучить версія слідства. Перереєстрація Куп’янського молочноконсервного комбінату під «податкову» окупантів та укладені з окупантами договори служать доказами співпраці гендиректора з агресором, кажуть у прокуратурі та СБУ.
«Для цього посадовець здійснив «перереєстрацію» акціонерного товариства у так званій «налоговой службе» окупаційної адміністрації. Потім відкрив рахунки в одному з російських банків та перевів усі розрахункові операції компанії в рублі. Таким чином він забезпечив регулярне постачання промислових обсягів молочної продукції для потреб загарбників на тимчасово окупованій території сходу України», — зазначали у Службі безпеки.
«З так званою ВГА Купянского района обвинувачений уклав договір поставки товару на загальну суму понад 3,5 млн грн. Крім того, з травня по вересень 2022 року гендиректор уклав контракти на реалізацію молочної продукції з підприємствами в окупованому Луганську на суму близько 100 млн грн», — повідомляли у прокуратурі.
Під час обшуків у обвинуваченого серед іншого вилучили російські рублі.
«Це є певним фактором, що свідчить про роботу і співробітництво з окупантами під час окупації, тому ці гроші вилучені і в судових засіданнях ця позиція озвучуватиметься», — говорить речник Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко.
До завершення розгляду захист неохоче коментує конкретику в справі. Водночас стверджує, що прокуратура не має доказів і затягує розгляд.
«Будь-які відповіді на ваші питання або коментарі будуть надані нами після остаточного винесення рішення судом по справі. На сьогоднішній день пан Олександр Олександрович не надавав свідчення суду взагалі», — пояснює небагатослівність підзахисного адвокат Степанов.
— Тобто ви навіть не можете сказати, що він не співпрацював з росією?
— Я буду стверджувати, що він не співпрацював з країною-агресором!
«Ми на стадії допиту свідків. Жоден зі свідків [обвинувачення], який був допитаний, не підтвердив взагалі звинувачення, яке висунуто стороною прокуратури на сьогоднішній день. На нашу думку, прокурор затягує цю справу і не доставляє свідків до залу суду, оскільки розуміє, що такі свідчення їм не допомагають», — наголошує Степанов.
Речник прокуратури Дмитро Чубенко вважає позицію захисту маніпулятивною.
«Абсолютно маніпулятивна позиція сторони захисту. Станом на зараз допитано близько 10 свідків, точної кількості свідків я сказати не можу, оскільки це є тактика обвинувачення. Ми в процесі судового розгляду надамо інформацію про тих осіб, які будуть свідчити», — каже Чубенко.
За його словами, прокуратура намагалася оскаржити запобіжний захід.
«Оскільки ця особа обіймала високу посаду на великому місцевому підприємстві, багато свідків є співробітниками цієї фірми, через свої зв'язки і можливості цей посадовець може впливати на свідків, але також може спотворювати докази, які доводять його винуватість. Ця особа, хоч і має поважний вік, але все одно здійснювала керівництво великим підприємством, брала участь у складанні договорів щодо постачання продукції до рф та так званої ЛНР… Тобто він працював дуже активно, тому саме ми були на позиції тримання під вартою», — говорить Чубенко.
— Коли наполягали на звільненні з-під варти, ви вказували, що здоров'я пана Олександра — не таке хороше, — питаємо у адвоката.
«Розголошувати дані стану здоров'я Олександра Олександровича я не маю права», — відповідає Степанов.
— На тому етапі, коли ви добивалися його звільнення, ви це розголошували...
«Я їх розголошував у залі судового засідання… Він здоровий ходити на засідання. Він може і в будь-якому разі буде з'являтись у судове засідання, оскільки на нього покладений обов'язок з'являтися на кожне судове засідання. І він це буде виконувати», — коментує адвокат.
— Там ще було вказано, що через літній вік неможливо цілком оцінювати обстановку, навколишній світ…
«Ви знову-таки намагаєтесь мене питати або оцінювати ухвалу суду. Я не буду навіть відповідати на ці провокаційні питання», — сказав Степанов.
Чинне законодавство надає суду право визначати або не визначати заставу при обранні запобіжного заходу у «колабораційних справах», коментує юрист, співзасновник громадської організації «Pro Justice» і координатор Харківської регіональної ради з питань реформи правосуддя Роман Чумак.
«При цьому суд повинен враховувати усі можливі ризики при обранні запобіжного заходу тримання під вартою без права внесення застави. Безумовно, суд повинен враховувати і стан здоров’я обвинуваченого, його вік та наявність хронічних захворювань, — коментує зміну запобіжного заходу Роман Чумак. — Законодавець на деякий час відновив дію частини 5 статті 176 щодо неможливості обрання запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою до осіб, що вчинили злочини у тому числі проти основ національної безпеки, але згодом ця норма була сканована Верховною Радою України».
«Враховуючи судову практику обрання та продовження запобіжних заходів у такій категорії справ слід зазначити, що можливість внесення застави як альтернативи тримання під вартою є далеко не в у всіх справах. Це скоріше рідкість ніж загальне правило, але підкреслю, що у кожному конкретному випадку суд оцінює стан здоров’я обвинуваченого та можливість держави надати медичну допомогу у місцях несвободи», — прокоментував Чумак.
Куп’янський молочноконсервний комбінат розташований на лівому березі річки Оскіл, до лінії фронту — менше десяти кілометрів. Куп’янський голова Андрій Беседін сказав «МедіаПорту», що підприємство не працює і частково пошкоджене обстрілами.
«Я не готовий сказати, [чи усі працівники звільнені], це приватне підприємство. Знаю, що директор підприємства під слідством, підприємство було арештовано. Звісно, відсутність такого підприємства, як і інших (воно не одне), впливає на місто, податки. Жодне підприємство фактично не працює у Куп’янській громаді», — сказав Беседін.
Про діяльність комбінату та його майбутнє адвокат Радченка говорити відмовився.
Справу продовжать слухати 21 травня.
Цей репортаж є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net — Fondation Hirondelle.
