Рослини-прибульці у Харкові: корисні чи небезпечні? Колонка

Харківці потерпають від амброзії з Америки. Саржин Яр заростає золотушником канадським і розрив-травою з Гімалаїв. Клен ясенелистий з Америки окупував узбіччя доріг і заплави. Біла акація з Америки і маслинка з Азії захоплюють степові схили. Рослини-чужинці непомітно, але впевнено захоплюють наші луки, ліси, заплави, наші міста і села. Одні з них безпосередньо небезпечні для здоров’я людей, поширення інших завдає суспільству багато прямих або віддалених економічних збитків. Час це визнати і почати з цим боротися.

Як до нас потрапляють рослини з інших країн?

Під час подорожей різними країнами люди бачать чимало нових для себе корисних рослин і завозять їх в Україну. Так до нас потрапила більша частина культурних рослин (їстівних, декоративних, лікарських). Адже і картопля на городі, і троянда на клумбі, і абрикоса в саду — походять не з України. Таке вирощування чужорідних рослин називають «інтродукція» (введення). Крім свідомої інтродукції, коли з інших країн люди завозять корисні рослини (кукурудзу, волоський горіх, гарбуз, персик і сотні інших видів), існує і несвідома інтродукція, коли люди поширюють чужорідні рослини випадково. Класичним випадком несвідомої інтродукції є поширення подорожника в Америці. Його липке насіння прилипає до взуття і таким чином було занесене людиною з Європи до Америки. Місцеві жителі це помітили і дали подорожнику красномовну назву «слід білої людини».

Що таке інвазійні рослини?

Більшість інтродукованих рослин безпечні і не поширюється в природу (ані картоплю, ані гарбуз, ані кукурудзу не побачиш в лісі або на луках). Але частина завезених рослин в умовах України перетворюється на «агресорів». Вони починають швидко розмножуватися насінням або вегетативно і самостійно поширюються. На великі відстані їх насіння може поширювати вітер, вода, або птахи. Чужорідні види рослин, які поширюються в природні фітоценози, витісняють місцеві рослини і загрожують місцевому природному біорізноманіттю, називають інвазійними рослинами. 

Як метелик врятував фермерів Австралії

Одними з перших шкоду від інвазійних видів відчули на собі австралійські фермери. Наприкінці ХVІІІ сторіччя в Австралію завезли опунцію — колючий кактус із красивими квітами, їстівними плодами і стеблами. Опунція прижилася і спочатку дуже сподобалася австралійцям: вона посухостійка, красиво цвіте, дає смачні плоди. Її почали саджати як живопліт — колючу огорожу для овець — і як захист ділянок від кенгуру і собак динго. А потім, за виразом австралійців, опунція «оскаженіла»: почала швидко розмножуватися і захоплювати пасовиська. Вона завдавала мільярдних збитків скотарству, але фермери не могли її зупинити. Не змогла її побороти і армія. Якщо опунцію рубали на шматки, то з кожного шматка виростала нова рослина. Коли її палили вогнеметами – вона не горіла, бо дуже соковита.

Врятували Австралію біологи. Вони завезли в 1925 році з Америки в Австралію головного ворога опунції — метелика вогнівку кактусову (Cactoblastis cactorum), чия гусінь їсть колючі пагони цієї рослини. За десять років вогнівка знищила більшу частину опунції, і згодом, у 1965 році, вдячні мешканці Австралії навіть встановили їй пам’ятник!

Австралію від опунції врятували, але зараз вона швидко поширюється в Африці і на Півдні Європи. А віднедавна її почали висаджувати в природних лісах і в Україні. Тож історія зі «скаженим» кактусом триває…

x

Як поводяться  інвазійні рослини в Україні?

«Рослини-агресори» завдають нашій країні великої економічної та екологічної шкоди. Вони витісняють місцеві види рослин, шкодять місцевому біорізноманіттю, спотворюють природні біоценози. Наприклад, на місці лучного біоценозу із сотнями видів місцевих корисних рослин у Саржиному яру (Харків) з’явилися ділянки із суцільними заростями золотушника канадського (Solidago canadensis). Свого часу його завезли з Америки як лікарську і декоративну рослину. Легке насіння  золотушника розніс вітер, і тепер навколо Харкова він часто утворює суцільні «поля».

x

Так само агресивно поводяться і десятки інших інвазійних видів: амброзія полинолиста, борщівник Сосновського, ваточник звичайний, клен ясенелистий і інші. Всім зрозуміла шкода людям і тваринам від амброзії (алергія) та борщівника (опіки). Але значно більшу шкоду інвазійні рослини завдають природі, коли знищують місцеве біорізноманіття.

Чому ж деякі види стають інвазійними? 

Зазвичай рослини у біоценозі оточені різними організмами, які їх їдять або іншим чином їх стримують. Це можуть бути комахи, птахи, грибні хвороби або навіть рослини-паразити. Ці види-супутники утворюють навколо рослини екологічну консорцію (співтовариство) з фітофагів (споживачів рослин), вони не дають рослині занадто швидко розмножуватися й утворювати великі масиви. Слідом за розмноженням рослини — розмножується комаха, яка її їсть і таким чином повертає кількість рослини у прийнятну для біоценозу.

Я порівнюю таку рослину з мотором, навколо якого прилаштовані гальма, кермо, кузов, фари та купа іншого приладдя, яке забирає частину енергії від мотора, але створює разом з мотором безпечний автомобіль. Якщо прибрати в автомобіля гальма, фари, кермо, то він буде їхати швидше, але недовго, бо потрапить у катастрофу. Так і рослина без оточення, яке її стримує і направляє — може швидко розмножитися і катастрофічно знищити біоценоз, в якому оселилася. А для сталого і надійного існування в біоценозі має бути велике місцеве біорізноманіття живих організмів, поєднаних між собою зв’язками (зокрема харчовими ланцюжками). Виходить, навіть хвороби рослин потрібні для того, щоб одні рослини не випереджали інші. Це як обмеження швидкості на дорогах, потрібне для безпеки руху. Так природа сприяє збільшенню різноманіття і конструює сталі складні біоценози (ліси, луки, болота, степи). Багаті на види природні біоценози не потребують постійного втручання, а штучні біоценози з кількох видів, створені людиною (поля, городи, сади), вимагають регулярного догляду.

Коли ми привозимо рослину на інший континент, то вся її консорція фітофагів залишається на батьківщині. Така рослина, як автомобіль без керма і гальм, катастрофічно розмножується і знищує навколишнє біорізноманіття. Так з’являються «луки» із суцільної амброзії та золотушника або «ліси» із суцільного дуба червоного без птахів, комах, грибів і лісових квітів.

Небезпечні за стандартами ЄС

У Європейському Союзі у 2014 році був ухвалений Регламент (закон, обов’язковий для виконання держав-членів): Регламент Європейського парламенту і Ради (ЄС) № 1143/2014 року про запобігання проникненню і поширенню інвазійних чужорідних видів та управління ними. Він встановлює вимоги щодо запобігання та мінімізації негативних наслідків для біорізноманіття в результаті інтродукції та поширення в ЄС інвазійних чужорідних видів і наводить перелік цих видів. На початок 2026 року до нього занесені 114 видів живих організмів. Серед них для України актуальні сім видів рослин: 

• Айлант найвищий (Ailanthus altissima) родом з Китаю. Швидкоросле посухостійке отруйне дерево, яке легко поширюється численними кореневими паростками за межі культивування.
• Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi) походить із Кавказу. Це висока (до 4 метрів) рослина з великими листками і дрібними білими квітами, зібраними у парасольки. Цвіте і дає плоди один раз на другий-третій рік життя. Контакт шкіри з його листками і стеблами викликає опіки, які погано загоюються. Отруйна дія підсилюється під впливом сонячного світла. Молоде листя можна використовувати в їжу, але потім не варто загоряти на сонці. Медонос. Місцевий для України борщівник сибірський (Heracleum sibiricum) містить значно менше отруйних фурокумаринів (furocoumarins).
• Ваточник звичайний (Asclepias syriaca) походить з Америки. Злісний багаторічний бур’ян, який важко викорінити, медоносна отруйна рослина. Насіння розноситься вітром на великі відстані.
• Далекосхідна гречка богемська (Reynoutria × bohemica) походить з Далекого Сходу. Має гібридне походження, розмножується кореневищами. Медонос. Росте на будь-якому ґрунті, легко ламає асфальт, має соковиті полі стебла і великі листки. Витісняє всі інші рослини навколо себе.

x

• Деревозгубник круглолистий (Celastrus orbiculatus) походить з Далекого Сходу. Висока колюча ліана з сильною кореневою системою і декоративними плодами. Накриває і «душить» дерева і кущі. Його насіння розносять птахи. 
• Розрив-трава залозиста (Impatiens glandulifera) родом з Гімалаїв. В Україні росте в вологих місцях по ярах і узліссях. Дозрілі коробочки при торканні «вибухають» і розкидають насіння на кілька метрів. На великі відстані насіння розноситься водою. Медоносна і декоративна рослина з великими квітками рожевих відтінків.
• Ценхрус (пенісетум) щетинистий (Cenchrus setaceum) походить з Північної Африки. Це популярний декоративний посухостійкий теплолюбний злак, який поширюється насінням і легко витісняє місцеві трави. Утворює щільні дернини з тонких листків бурого або зеленого забарвлення.

Шкідлива десятка інвазійних рослин на додачу для України

Клімат у різних країнах різний, тому кожна країна має додатковий перелік інвазійних рослин. В умовах України, на мою думку, з них найбільш небезпечні наступні 10 видів:

1. Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia) з Америки поширюється на вільних від рослин місцях. Вона теплолюбна, посухостійка, її пилок викликає алергію у людей і тварин (особливо від неї страждають собаки).
2. Клен ясенелистий (Acer negundo) родом з Америки став на Сході України деревом-бур’яном, що завдає великих збитків дорожньому господарству, бо ним заростають узбіччя доріг і його доводиться регулярно вирубати. У природі він також часто поширюється в заплавах річок.
3. Дуб червоний (Quercus rubra) з Америки є отруйним для наших тварин і тому витісняє наш дуб звичайний (Quercus robur), жолуді і листя якого їдять сотні видів тварин — від довгоносиків і метеликів до лосів і сойок. Цікаво, що наш дуб звичайний є своєю чергою інвазійним видом на Півдні Африки.
4. Їжакоплідник виткий, ехіноцистис шипуватий (Echinocystis lobata) з Америки помилково називають «скажений огірок». Це однорічна ліана, яка поширюється по берегах струмків з плодами, які нагадують маленькі колючі огірки. Її свого часу завезли як декоративну рослину.
5. Розрив-трава дрібноцвіта (Impatiens parviflora) із Середньої Азії має дрібні жовті квіти. Ця отруйна однорічна рослина оселяється в тінистих місцях і під деревами. При дозріванні її плоди «вибухають» і розкидають насіння на кілька метрів.
6. Робінія (біла акація) звичайна (Robinia pseudoacacia), швидкоросле посухостійке дерево, медонос із Америки. Як і інші бобові, фіксує за допомогою бактерій нітроген з атмосфери. Додавання робінією сполук нітрогену в чорноземи ініціює розклад органіки і зменшує її кількість в ґрунті. Самостійно поширюється на степових схилах вітром і кореневими паростками, знищує степові біоценози.
7. Аморфа кущова (Amorpha fruticosa) з Америки — посухостійкий невибагливий до ґрунту кущ, медонос, легко поширюється кореневими паростками.
8. Чорнощир нетреболистий (Euphrosyne xanthiifolia) походить з Америки. Велика однорічна рослина, виснажує ґрунт. Має кілька синонімів (Cyclachaena xanthiifolia).
9. Черемха пізня (Prunus serotina) — невисоке дерево із численними їстівними плодами, родом з Америки. Невибаглива до ґрунтів, легко поширюється птахами.
10. Маслинка вузьколиста (Elaeagnus angustifolia) — невисоке дерево або кущ родом із Середньої Азії. Посухостійка невибаглива до ґрунту рослина зі сріблястим листям, чарівним ароматом невеликих квітів і їстівними терпкими плодами. Вступає в симбіоз із бактеріями, що фіксують нітроген. Медонос. Розповсюджується птахами. 

В Україні трапляються і чимало інших інвазійних видів рослин. З кожним роком через глобалізацію кількість завезених в Україну чужорідних рослин стрімко збільшується, а, отже, збільшується і кількість інвазійних рослин.

Що ж потрібно робити для розв’язання проблеми інвазійних рослин? 

Важливість збереження природного біорізноманіття і небезпеку, яку для нього становлять інвазивні види, досі не усвідомили не тільки багато пересічних громадян, а й окремі лісівники та агрономи. Бджолярі досі висаджують ваточник та інші інвазійні види, бо вони є медоносами, і ці рослини захоплюють все більше заплавних луків. Лісівники й озеленювачі створюють ліси з дуба червоного і робінії. Тому потрібна екологічна просвіта для дітей і дорослих.

x

Важливо ухвалення законів про заборону використання інвазійних видів при створенні лісів (вже прийнятий наказ Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України № 695/39751 від 05.05.2023 року), у квітництві, озелененні, ландшафтному дизайні, садівництві. Потрібна відповідальність за розведення інвазійних видів і за їх поширення в природу. Потрібно запроваджувати конкретні практичні заходи для зменшення кількості визначених інвазійних видів. Наприклад, для зменшення кількості амброзії потрібно не скошувати навесні лучні трави, які глушать проростки амброзії. Там, де таких трав немає, потрібно їх підсівати. Найкращий спосіб знищення заростей борщівника — випас навесні на місцях його поширення кіз і овець. 

Для припинення катастрофічного поширення деяких інвазійних видів достатньо завезти комах-фітофагів, які нами харчуються. Для найбільш злісних інвазійних видів, мабуть, не обійтися без застосування гербіцидів як крайньої міри.

Найкращий спосіб боротьби з новими інвазійними видами рослин— не завозити їх в Україну. Тому відповідальні покупці перед замовленням нових видів рослин в інтернеті мають поцікавитися, чи не є вони інвазійними в інших країнах.

Чи можна безпечно використати окремі інвазійні рослини? 

Є випадки, коли інвазійні види рослин можна безпечно використовувати для потреб людини. Головне — забезпечити неможливість їх поширення в природу. Наприклад, клен ясенелистий має чоловічі і жіночі рослини. Це дуже витривала рослина для міського озеленення. Якщо в озелененні використовувати тільки його чоловічі екземпляри, то вони не можуть заселятися в навколишні природні біоценози, бо не дають плодів. Ті рослини, насіння яких не може переноситися вітром на великі відстані, можна використовувати далеко від природних біоценозів, приміром, в озелененні центральної частини міст. Той же горіх чорний і дуб червоний чудово ростуть в місті, але шкодять нашим лісам.

Лікарські інвазійні види, наприклад золотушник канадський, слід максимально заготовляти в містах поширення. 

Махрові й інші сорти інвазійних видів можуть бути стерильними і не дають насіння. Такі рослини теж безпечні для природи.

Тих, хто хоче дізнатися більше цікавого про рослини, запрошуємо на навчання до нас на кафедру ботаніки ХНПУ імені Г.С.Сковороди.

Читайте також інші колонки Юрія Бенгуса на MediaPort.