Роман зі словом. «Вино» Колонка
Любителі вина, словесності або того й іншого знають, що вино в безлічі мов називається одним і тим самим словом, лише з місцевими варіаціями вимови.
Не дивно, якщо врахувати, що середземноморська цивілізація, зокрема й антична греко-римська її частина, завжди жила з вином як частиною свого світу: виноробом був Ной, за вино відповідав Діоніс, він же Бахус (хоча «відповідав» — це тут не зовсім точно, бо відповідальним це божество не назвеш). Тому українське вино, польське wino, англійське wine, німецьке Wein, французьке vin, грецьке οίνος тощо-тощо — все це одне й те саме слово, і нікому не треба пояснювати, в чому ж істина, якщо In vino veritas. Навіть в івриті, який не індоєвропейська мова, корінь той самий: яїн, і пишеться це так, що схоже на пляшку з двома бокалами: або спрощено יין (читається справа наліво).
Але якщо заглибитись у корені цього слова, ми побачимо низку цікавих поворотів, точніше, вигинів і звивів виноградної лози. Прадавнє слово вино походить від не менш прадавнього дієслова, яке теж майже без змін збереглося в українській мові: вити. Не в значенні гучних звуків, які видають вовки та собаки, звісно, а в значенні «закручувати». І це означає, що цю назву спершу дали рослині, яка плететься-в’ється, а ягоди й напій з них просто назвали тим самим словом, бо сприймали їх як одне поняття.
Коли люди стали вирощувати винну лозу самі, то утворювали спеціальні ділянки, обгороджені місця, сади. Такі ділянки здавна у слов’ян і германців називалися коренем гард/град, звідки й англійське garden, і наше горóд, і місто-град. Відповідно, ділянка, де росла лоза, що давала ягоди, звалася як? Виноград. Лоза рухалася далі й по дорозі заплела-обхопила це слово, забравши колишню назву саду-городу на позначення самих плодів-ягід. Не лишалося нічого іншого, як до цієї назви додати ще один суфікс: виноград-ник. Лише тоді в нашій мові остаточно сформувався цей ланцюжок слів, дещо дивний. Ну що зробиш: вино таке.
Як філолог-етимолог я почуваюся психологічно комфортно, дозволяючи собі келих-два, тому що знаю: вино як слово історично не має ніякого стосунку до вини. Це випадковий збіг форми двох коренів абсолютно різного походження. Натомість вина-провина історично того самого кореня, що війна, між ними логічний зв’язок очевидний.
Якщо ви підете на ринок антикварних речей, щоб подивитися там старі платівки, вважайте це безалкогольною альтернативою двом келихам, бо знайдете там два слова, що походять від вина. Вінтаж раніше означало конкретний рік урожаю вина, і коли говорили про старе вино, яке набуло благородного смаку завдяки витримці, слово підкреслювало ці його якості, а вже потім перейшло на різні предмети та стилі.
А коли німецький вчений Герман Кольбе досліджував новий хімічний радикал, він звернув увагу на його структурний зв’язок з етиловим спиртом і назвав його вінілом — від вина. В абияких словах вино не оселяється: воно любить ті, де є справжність, історія, відчуття предметності й фізичної присутності в нашу цифрову епоху життя онлайн. Зрештою, онлайн походить від line — лінії, прямої, а вино — від завитків і вигинів; це два різні шляхи, якими рухається світ.