Роман зі словом. «Тюльпан» Колонка
І ось настав той час, коли хоч куди глянь — усюди тюльпани. На бігбордах зі «святом весни», свіжозрізані на ринках і навколо станцій метро, у тіктоці, де на тлі кольорового моря квіток у целофані натхненний бізнесмен розповідає, що на них без проблем за день можна заробити «косарь». Як там у народній пісні, «гей, нуте, косарі, хоч не рано почали, та багато утяли». Тюльпан — така квітка — ніжна зовні, але схильна захопити все навколо. І всіх.
Так вийшло і з назвою тюльпана. Тюльпан — це тюрбан. Той самий східний головний убір, який схожий формою на цю квітку. Слово на позначення головного убору стало називати рослину, за різними версіями, внаслідок чи то очевидної метафори, чи то помилки перекладача. Хай там як, тюрбанна назва ввійшла в переважну більшість мов Європи, від грецької та албанської аж до португальської, як східне запозичення.
Події в Нідерландах у ХVII столітті дали нам ще відомі слово і словосполучення: тюльпаноманія і тюльпанова лихоманка. Класичний і екстремальний зразок економічної бульбашки, коли за тюльпани платили геть божевільні гроші (аж до вартості цілого маєтку), а потім розорялися після обвалу цін.
Але є один мовний парадокс. Річ у тім, що в тих східних мовах, які для європейців найближчі географічно і в найтіснішому контакті, тюльпан на честь головного убору і не називається. А зветься простим і якось дуже відповідним своєму образу словом лале. Так у турецькій, перській, так і в кримськотатарській. Тюрбан — «експортна версія», так би мовити. До речі, популярні східні імена дівчат Лале, Лала і Лола — від цієї квітки. Мови кількох європейських народів, тих, які весь час жили і живуть в тісному сусідстві з турками, запозичили цю назву: румунська, болгарська, македонська.
Якщо ви любите Стамбул і взагалі Туреччину, тим більше якщо бували там, то не могли не помітити тюльпан всюди як символ: на килимах, кахлях, посуді, сувенірах і стінах. Так от, причина цього не стільки естетична, скільки філологічна. В арабському письмі, яким довгий час до переходу на латинську абетку користувалися турки, слово лале складається точно з тих самих літер, що й слово Аллах, тільки в іншому порядку. Такий збіг визнали за символічний, а квітку — за священну, містичне відображення Бога на землі. В історії Туреччини була навіть Тюльпанна доба у XVIII столітті, коли після припинення виснажливої війни багаті турки знаходили релакс і насолоду у вирощуванні тюльпанів. І ще турки влаштовували з тюльпанами нічні світлові шоу. В доелектричну добу. Мало того, що серед поля тюльпанів розставляли безліч скляних свічкових ліхтариків і численні дзеркала, що вже давало неабиякі ефекти тіней, вони ще й запускали лазити між квітів черепах, теж з ліхтариками на панцирах.
Ні, як не крути, а у целофан біля метро загортають трохи божественної присутності, трохи фінансової гарячки, трохи театру тіней.