Роман зі словом. «Пишаюся» Колонка
«Роман зі словом» — рубрика філолога Романа Трифонова, в якій з’являтимуться короткі нариси про слова, які ми знаємо і вживаємо, з цікавинками, фішками та пізнавальними історіями.
«Пишаюся бути харків’янином», — кажуть мені численні бігборди в місті. Я теж пишаюся, само собою, але за філологічною звичкою обдумую вирази і ставлю собі питання. Наприклад: чому в українській мові розійшлися слова, які позначають одне й те саме різними частинами мови? Іменник у нас гордість, а дієслово при цьому не гордитися, а пишатися (перше є теж, але вже не сприймається як основне, як норма для всіх стилів). А поняття одне, і в багатьох мовах воно одним коренем і позначається.
Тут ми входимо у сферу нераціонального й асиметричного, звертаємо з рівного проспекту системної мови у звивисті і дуже симпатичні завулки словесних змін та людських емоцій. Бо іменник у пару до дієслова пишатися в українській мові є, і це — пиха. Звичайна зміна х/ш, як рух — рушати, дух — душа. Але наскільки ж це слово відрізняється оцінкою! Пиха — це щось погане, зверхнє, неприємне. А пишатися — світло, піднесено, приємно.
Ми розуміємо, що основа у значення спільна. Гордість може бути хорошою і поганою — все вирішують ситуація та спосіб поведінки. І так вийшло, що пиха стала негативною гордістю, а пишання — позитивною. А ще негатив пішов у прикметник пихатий, завдяки чому слово гордий може пишатися світлішим образом (хоча негатив до нього теж липне).
В історії української мови слово пишатися цілком могло бути й не дуже схвальним, зокрема у класиків століття-два тому, у фольклорі, в живій мові. «Пишається, як попівна в гостях», — іронічно каже прислів’я зі збірника ХІХ століття. А ось інакше значення, без негативу, але з нюансом: «Вони були проворніші й сміливіші, вміли пишатись», — пише про дівчат Нечуй-Левицький. Сучасною мовою це явно буде презентувати себе. 🙂
А ще пихатий — не єдиний прикметник із цим коренем. Є також пишний, і стосовно людини він у фольклорі може називати ту саму рису характеру, неоднозначну. Ось вам усталений епітет дівчини горда та пишна, і оцінка його залежить від ситуації: ти нею милуєшся чи вона тобі відмовила? 🙂 А те, що пишними бувають булочки, підказує нам етимологію слова пиха і подібних: надування розмірів.
До речі, чоловік Роксолани, султан, — він відомий в історії як Сулейман І Пишний. Тут маємо значення поважності і величі: англійською він Suleiman the Magnificent, сербською Сулејман Величанствени і так далі. Йому було чим пишатись: і Роксоланою, і архітектурою, і бібліотеками, і взагалі «золотою добою» Стамбула. Хочеться сподіватися, що така й у Харкова попереду.