Роман зі словом. «Майдан» Колонка
Ми багато говоримо цими днями про Майдан, і я інколи ловлю в цьому мовний парадокс, до якого ми так звикли, що вже й не помічаємо: слово, яке виникло на позначення простору, ще більш важливу роль стало відігравати як позначення часу — подій, вписаних у часові координати історії.
І це не єдина фішка з цією назвою. Ось вам ще факт: два слова, які позначають основи української національної картини світу в минулому і теперішньому, є запозиченнями зі східних мов — козак і майдан. Ще половці, а потім інші тюркські народи, зокрема татари, називали козаками (від їхнього слова, що означає «блукати-мандрувати») вільних людей, шукачів пригод, блукачів, найманців, вартових і так далі — людей, які не визнають над собою пана і самі відповідають за своє не прив’язане до домівки життя. З цими народами й контактували українці, що тікали від панів на вільні території, у них — саме тих, з ким так багато козаки воювали! — назву своєї ж ідентичності й запозичили.
Запозичення слова майдан не таке парадоксальне, але примандрувало воно аж з арабської мови, через тих-таки турків-татар. І тут наступний парадокс: східне за походженням слово виявилося символом прагнень українців на Захід, стати частиною західного світу і захищати багато в чому саме західні цінності. Назва Євромайдан була б парадоксальним гібридом, якби не версія дослідників, що й саме слово Європа — східного походження, де у народів Близького Сходу воно (Ереб) означало що? — захід сонця, вечір, сутінки… Закрутилося все, як сонце по небу. Виходить, Євромайдан — це дослівно «Схід і Захід разом».
Наступний парадокс: в українській мові є слова площа і майдан, дуже близькі синоніми (щоправда, вже не такі близькі, як раніше, бо Майдан «історизувався»). Що скаже багато хто з носіїв української мови? Що майдан — більш наше, більш українське слово, а площа — ну, якесь сумнівне, хоч і існує. Але, як ми вже з’ясували, майдан запозичений в арабів, а от площа — слово бездоганно українського родоводу, бо це просто пласке місце. Більше того, філологічно саме площа — символ євроінтеграції, бо це абсолютно те саме слово, що польське plac, німецьке Platz, французьке place, італійське piazza, іспанське plaza… А також — слова з підручника англійської для початківців «місце», «тарілка» і навіть «квартира» (flat — бо житлоплоща). Пласких поверхонь, площ і площин у світі багато. Навіть кава флет вайт — пласка біла, як засніжена площа, і до неї пляцок.
Але площа площею, а тепер майдану в його спільноєвропейськості теж не відмовиш. Не лише тому, що слово зжилося з частиною Євро- і взагалі стало відоме всій Європі і світу. А ще й тому, що зв’язок в одному слові місця і людей, які на тому місці вирішують долю суспільства, — це дуже європейське явище. У греків це називалось агора, у римлян — форум. Причому рух на цій площі двосторонній: грецьке αγορα походить від дієслова зі значенням «збирати», тобто спершу — збори, а від них назвалося місце. А римське forum — це назва простору, який є зовні відносно житла (уявіть, історично це абсолютно те саме слово, що наше двір, давнє дворъ), а збори — вже від нього.
Майдан (я про слово) не тільки випередив площу у змаганні за місце в історії, а ще й висуває претензії на статус великої або головної в населеному пункті площі. Зазвичай площа може бути будь-яких розмірів, навіть дуже камерною і грайливою, а майдан — ні, він масштабний і солідний (тому дивно, що, наприклад, площу Архітекторів, де пам’ятник закоханим, Google Maps називає «майданом»). Але при цьому від слова майдан існує постійний зменшений іменник майданчик (дитячий, сходовий!), а яку-небудь «площечку» ми можемо утворити лише жартома. І це вже останній на сьогодні парадокс.