Роман зі словом. «Лютий» Колонка
Протягом першого свого тижня в цьому році лютий морозами сповна виправдав назву, яку має в українській мові. Назву цю він носить у трьох мовах світу: українській, польській, білоруській. Три сусідні народи живуть достатньо далеко на північ серед інших слов’ян, щоб таке ймення стало основним (у хорватів, які в тепліших краях теж мають народні назви місяців, він veljača, «збільшувач» — бо збільшує дні). А мені тим часом подумалося про те, що у цього місяця в новітній, сьогоденній українській мові дуже виразні й дивні епітети.
Перший серед них — просто повтор самої назви. Це могло бути в давнину про особливо холодну погоду, але з 2014-го це вже про загиблих на Майдані, початок війни на землях України, з 2022-го — про новий масштаб цієї війни (книга свідчень про перші дні вторгнення, видана в Харкові, так і зветься: «Лютий лютий 2022»). Наше сприйняття відтоді цього місяця передає навіть кумедний кіт Інжир (а точніше, його творчиня Олена Павлова), що на картинці питає: «Коли скінчиться цей найдовший у світі лютий?» — а фактично ж лютий найкоротший у році. Ще більш парадоксальним епітетом наділила цей місяць харківська поетеса Ганна Яновська у книжці «Золотий носоріг»: «Починається осінь. Скінчився спекотний лютий…», бо це рядок з вірша, написаного в Кейптауні, в Південній півкулі, де пори року протилежні до наших.
До речі, про «скінчиться» і «скінчився», повторене в попередніх цитатах… У ментальний образ цього місяця ще давні римляни саме й закладали закінчення року. Далі — весна, пробудження, рух, та й календарний рік у Римі тривалий час починався з березня. Відповідно, їхній februarius — останній місяць. Його назва походить від слова februare — прибирати, очищати, Februa — фестиваль ритуального очищення, який відбувався в середині цього місяця. Кажуть, існував і бог Фебруус, який до римлян прийшов від етрусків та інших давніх народів Апеннінського півострова. Неясно тільки, чи то ім’я бога походить від назви очищення (він втілив цю ідею), чи навпаки — свято очищення назвали на честь бога. Але в будь-якому разі загадковий Фебруус передає привіт значно більше знаному Аполлону, якого ще звуть Феб, від його головного епітета Phoebus — світлий, ясний, сонячний. Februare — очищати, робити «фебом», існує така ймовірна етимологія. А от етимологічний зв’язок цього місяця з гарячкою сумнівний, хоча є й такі припущення (англійське fever). Лютість — вона піддає здоров’я випробуванням…
Februarius мав 29 днів у римлян, а високосний — 30. Проте коли 30-денний шостий місяць року — sextilis — перейменували на імператорський augustus, йому додали 31-й день, забравши 29-й/30-й з фебруаріуса. Додали, щоб augustus на честь Октавіана Августа був не коротший, ніж iulius на честь Юлія Цезаря. А забрали у лютого, бо цей місяць був ніби найменш важливий: все одно кінець року, що вже там, день туди, день сюди… Люблю цю історію, хоча фахівці й дослідники називають її міфом і вигадкою. Ну й нехай, зате мені її колись розповів веселий мужик у дворі, коли ми з хлопцями відпочивали після азартного футбольного матчу в останній день августуса, 31 серпня, в передчутті школи — і я тоді подумав, що слова не менш цікаві за футбол.
А вони дійсно цікаві. От найпоетичніша назва другого місяця року — у фінській мові. Там він зветься helmikuu — місяць перлин. Це про те, як краплі води, що вдень виступили на гілках дерев, за ніч замерзають і вранці виблискують. А найбільш оптимістична назва, думаю, у литовців. У них місяць лютий — vasaris, від слова vasara, що означає… літо. Тобто — місяць, коли повертає до літа. Залишаю вас із такою позитивною ідеєю навіть на тлі нових прогнозованих морозів уже в найближчі дні.