Роман зі словом. «Колядувати» Колонка
Є в українській мові такі слова, про які й не подумаєш одразу, що вони запозичені. От, наприклад, огірок або корабель. Про одне таке нещодавно писав тут: ярмарок. І до таких самих замаскованих запозичень належить і наше звичне різдвяне колядування.
Уявляєте: у дзвінкому «Коляд-коляд-колядниця, добра з медом паляниця» з нашою знаковою і навіть культовою паляницею римується слово, корені якого там же, де сенат, президія і консульство, — в Давньому Римі (з іншого боку, там же корені популярності, оптимізму і фестивалю…). І хоча колядки в нас асоціюються з Різдвом та Ісусом, народженим у хліву і покладеним у ясла, слово колядка до наших країв прислав бог Янус. Той самий, дволикий.
Латинське запозичення коляда пройшло в українській мові шлях адаптації, а от у польській воно має вигляд kolęda (вимовляється «колєнда»), що вже більше схоже на оригінал: kalenda. Так у Давньому Римі називався просто перший день місяця. Звідси, до речі, і календар. І вислів до грецьких календ, тобто — ніколи, тому що у греків календ не було. Перший день місяця був терміном сплати боргів і відсотків, а якщо котрийсь римлянин не подавав ознак платоспроможності, казали, що цей заплатить на грецькі календи.
Календа січня була особливо гучною у римлян, святковою: карнавал, маскарад, перевдягання, співи, урочисті процесії, обмін подарунками… Бо починався місяць януарій, присвячений богові Янусу. От і свято було зі зміною облич і вшануванням божества, плюс Новий рік (його римляни раніше святкували в інші місяці, але врешті вирішили, що місяць дволикого бога ідеальний для того, аби рік завершувати й розпочинати). Тож культурно-мистецький богоприсвячений спів, галас і движ януарської календи і дав назву християнським різдвяним веселощам у слов’ян.
Особливо гучною, святковою у римлян була календа місяця януарія, присвяченого богові Янусу, тобто січня. Адже у другій половині грудня відбувалися Сатурналії з карнавальною атмосферою: перевдяганнями, співами, урочистими процесіями, подарунками, гуляннями… А дати кінця місяця римляни зворотно лічили до наступної календи: «день такий-то перед січневими календами» (згодом так позначали і дату народження Христа в латинських хронологіях). Тож культурно-мистецький спів, галас і движ напередодні януарської календи і дав назву християнським різдвяним веселощам у слов’ян.
А різдвяні звичаї слов’ян дали назву деяким протиправним діям😉 і в цьому одна зі стежок, якою пішов розвиток значення слова. У 2008 році в робочому кабінеті судді Ігоря Зварича в процесі обшуку за справою про хабарництво виявили сотні тисяч доларів готівкою, і на питання про їх походження суддя відповів, мовляв, приходили колядники, «позасівали». Слово приліпилося до самого служителя Феміди і стало синонімом корупціонера. Медіа розкручували слово в новому значенні з усіма стилістичними фішками: називали Зварича «заслужений колядник», констатували «наколядував собі строк за ґратами» і навіть саркастично заохочували до народних обрядів величезними сумами з кабінету: «Не проґав свій шанс — вчи колядки!».
Так, сьогодні у колядуванні органічно поєднуються добра божественна звістка, нова радість, світлі побажання людям — і мішок, у якому повно ласощів та грошей від вдячних господарів. Теж дволико (в позитивному значенні) виходить, по-Янусовому: колядувати означає ритуальну дію, а наколядувати — матеріальний результат. І в наш воєнний час це дає нові сполуки: вже не вперше зустрічаю в медіа вислови типу наколядували на дрони. Чудова справа, ось тільки для давнього римлянина, хоч він і розумів усе про календи, не так просто перекласти це класичною латиною. Але я все ж спробую: Ex Kalendis pecuniam ad machinas volantes collegimus.