Роман зі словом. «Хартія» Колонка
Це почалося з простої співзвучності, яку обіграв Сергій Жадан. Назва підрозділу «Хартія», одного з тих, які нині стоять на обороні Харкова, області і всієї України, визначилася збігом першого складу в цьому слові і в назві міста. Плюс творче арт, плюс хартія-документ, який несе значення вже згаданих колись у моїй колонці угоди і згоди — заяви про спільні цінності, заради яких люди об’єднуються і які готові захищати.
А разом з тим це почалося, як у підручнику з античної історії, в Давньому Єгипті і Давній Греції. Настільки давніх, що корені слова губляться в невідомості, ми, етимологи, вже не знайдемо початковий пункт. Точно знаємо, що це слово було в давньогрецькій, де означало аркуш паперу. Тобто папірусу — того, який везли з Єгипту. Від чого й походить наше слово папір. А що везли папірус здебільшого через фінікійський порт Біблос, то маємо тепер Біблію і бібліотеку, бо те місто дало назву поняттю «книжка». Але звідки власне хартес (так це було давньогрецькою) як аркуш — невідомо.
Зате потім слово пройшло ще до заснування Харкова і підрозділу такі шляхи, що тепер оточує нас політично і приватно, від дитсадка до літака, від супермаркету до музею. Ще у давніх римлян відбувся простий перехід значення з паперу до того, що на ньому написано, і до незнищенних наслідків такого написаного пером. Зоряний час слова настав у Magna Charta Libertatum, Великій хартії вольностей, яка стала в Англії 1215 року кроком від королівського свавілля до верховенства закону, підзвітності влади, захисту особистості, справедливого суду. Після того в людства було чимало хартій — Олімпійська, наприклад, яка декларує принципи олімпіад, або Атлантична, між Черчиллем і Рузвельтом, яка закладала принципи майбутнього світу в розпал іншої жахливої війни.
А ще більше в людства було і є карт — бо слово карта походить із того ж джерела. Географічні і гральні шелестять своїми паперовими поверхнями, до компанії високоаристократичних хартій легковажно підтягуються їхні простіші родичі картонки і картинки (а в англійській ще й мультяшно-карикатурні cartoons); високий стиль хартій-декларацій пробує підважити політичний серіал «House of Cards», де політика далека від чесності; а банківські картки демонструють здатність пластику забирати собі ім’я, призначене для папірусу та паперу, картридж теж бере з собою старий корінь у світ новітніх технологій. А звучання того самого кореня з початковим Ч дало нам англійський чартер (рейс поза розкладом, для якого потрібно укласти спеціальну угоду й підписати документ) і чарт (перелік найбільш успішних пісень — тобто список, місце якому спершу на папері).
Можна жити цілком собі звичайний день: ставати на картонку і міряти джинси на ринку, перевіряти баланс по карті, прокладати маршрут на карті, донатити на «Хартію»… Головне — бачити повну картину і не вірити, коли кажуть, що в нас немає карт.