Роман зі словом. «Ґрунт» Колонка
Цього тижня в Харкові відзначили день народження Юрія Шевельова, а на землю ненадовго лягав білий сніг — і танув, лишаючи все ту ж темну основу під ногами. Що спільного між цими подіями, крім логічного зв’язку через зимовий сезон? Слово ґрунт. Воно таке характерне, коротке і жорстке, як мініатюрний портрет вченого, накреслений твердим олівцем.
Бо, по-перше, книга публіцистичних статей Юрія Шевельова, укладена Сергієм Вакуленком і Катериною Каруник і видана минулого року в Харкові Олександром Савчуком, зветься «Твердий ґрунт». А по-друге, саме це слово біографічно — як Юрій Володимирович. Прийшло з німецької, як і Шевельов був німецького роду. Прижилося в українській як своє і питоме — так і вчений обрав для себе українську ідентичність і саме Україну ніс у світ, щоб про нашу мову знали, про культуру говорили, про націю не забували. Ну і, звісно, по-третє, літера «ґ»…
Коли 1990 року в український правопис повернули репресовану в 1930-х цю букву, багато слів з нею видавалися такими, що більше характерні для фольклору, художнього стилю, народної розмовності: ґринджоли (слава однойменного гурту на Майдані була ще далеко попереду), ґазда, ґелґотати тощо. А от ґрунт одразу й рішуче заявив претензію на всі стилі: і офіційно-ділове обґрунтування, і наукове ґрунтознавство… Власне, одночасно з поверненням цієї літери в Україну стали повертатись і праці та ідеї Шевельова й багатьох інших українців подібної долі — емігрантів або репресованих. Україна встановила широкі зв’язки зі світом — як наше ґрунт з німецьким Grund і англійським ground. А літера «ґ» міцно вжилася в географічні назви та прізвища: Ґете, Ґанді, Ґібралтар, Ґданськ… Такий собі знак точного і незалежного від імперії світосприйняття. Як у Ю. Ш.
І подібно до багатьох непересічних слів, ґрунт також має звичку набувати різних відтінків, часто протилежних. У Шевельова в згаданій книжці це поняття позитивне, міцне, надійне, наше: твердим ґрунтом він називає освіту, книжку, системні знання української і світової культури, образно — те, що тримало Робінзона на безлюдному острові, не дозволяло втратити себе. Ґрунт не дає впасти, провалитися, зникнути. Це образне значення цілком обґрунтоване. Але двома століттями раніше інший видатний харків’янин уживав це слово несхвально, з осудом:
«Вас Бог одарил грунтами, но вдруг может то пропасть, А мой жребій с голяками, но Бог мудрости дал часть».
І це не єдиний такий контекст у Григорія Сковороди: можна згадати ще й знамените «Всякому городу нрав і права», де «Тот непрестанно стягает грунта, Сей иностранны заводит скота», тобто знов-таки — символ матеріального багатства на противагу духовному. Тут іще й граматичне число працює: ґрунт в однині потрібний і надійний, ґрунти у множині — надлишок і жадоба. Нічого дивного: нерухомість теж буває різною…
А ще є в мене друг, теж Юрій, як Шевельов, але не мовознавець, а ґрунтознавець. Ми інколи полюбляємо випити кави, перед тим змоловши її в кавомолці, яка англійською grinder. Це теж родич нашого слова. Бо ґрунт називається так тому, що складається з безлічі дуже дрібних частинок. Він як мова — безліч окремих слів і водночас основа нашого світосприйняття.