Роман зі словом. «Березень» Колонка
Березень — слово харківське. Місяць харківський. У давнішій, менш причесаній, виразнішій формі березіль. Бо хоч театр із такою назвою і народився в Києві, саме в Харкові він найгучніше заявив про себе. Тому, проходячи Сумською повз театральну споруду, куди «Березіль» переїхав рівно 100 років тому, ловлю себе на думці, що йду повз резиденцію березня, як-от буває резиденція Санта-Клауса. А за театром, з протилежного боку, починаються провулки та узвози, що біжать донизу, як ті березневі струмки.
Назву «Березіль» для театру придумав його засновник, керівник і натхненник Лесь Курбас на основі класичного вірша видатного норвезького поета Бйорнстьєрне Бйорнсона «Я вибираю березіль»:
Я вибираю березіль —
Він ламає все старе,
Пробива новому місце,
Він зчиняє силу шуму,
Він стремить.
Я вибираю березіль,
Тому що він буря,
Тому що він сміх,
Тому що в ньому сила,
Тому що він переворот,
з якого літо родиться.
Переклав цей вірш сам Курбас, і при цьому він вчинив хитрість, яка виявилась епічною з огляду на масштаб слави театру «Березіль». В оригіналі йдеться про другий місяць весни: «Jeg velger meg april». Ну так, дійсно, в суворій Норвегії справжня боротьба зими з весною, коли тануть сніги, ламається крига на фіордах і вирують весняні бурі, припадає саме на квітень. В Україні ж цей бурхливий перехідний період традиційно настає в березні. А квітень для нас — це вже більш спокійний і теплий місяць, що не передав би революційної, бунтарської енергетики, яку шукав Курбас. Та й саме слово березіль звучить набагато дзвінкіше, гостріше й потужніше, ніж м’який квітень, і ближче до оригінального april: на місці і р, і кінцеве іль. Тож Лесь Курбас свідомо «пересунув» календар на місяць назад, щоб український читач-глядач відчув ту саму емоцію, яку Бйорнсон закладав для норвежців. Зрештою, вийшло цілком за вдачею самого місяця, який хорватською мовою називається ožujak, тобто хитрун, обманщик: хорвати зафіксували в назві мінливу природу цього місяця, коли ранок може обіцяти теплу погоду, а потім різко дихнути холодом.
У давніх римлян цей місяць (перший не тільки у весні, а й у році загалом) був названий на честь бога Марса: Martius. Традиційно вважається, що ця пора вже уможливлювала початок воєнних походів, тому й назва така. Вона ввійшла в багато мов, а ще, до речі, реалія, в якій ми нині живемо, — воєнний стан — англійською називається від того самого кореня: martial law, як і бойові мистецтва martial arts.
Латинська назва місяця і в старій українській мові довго існувала у формі марець поряд з «березовими» словами. «А в марці завсігди вже береза зовсім зелена, тим-то його й прозвали березоль», — писав у ХІХ столітті Анатоль Свидницький. Але в нас несподівано слово марець втекло від Марса і зблизилося з давнім слов’янським дієсловом марити, яке, з одного боку, відсилає до світу привидів та ілюзій (мара і примара), а з іншого — передає значення фантазій і пристрасних бажань, цілком по-весняному.
Березіль скоро закінчиться, але ми просто переберемося з перекладу в оригінал вірша Бйорнсона. Зрештою, квітень — теж місяць харківський, адже театральну естафету переймуть харківські трамваї у квітах. Вони теж будуть «зчиняти силу шуму» і продовжать той нестримний рух.