Рейди ТЦК, клоуни на похороні, суд над американцем з Ізюма: Харків у фокусі іноземних медіа
Цього тижня в огляді іноземних медіа на «МедіаПорті» немає матеріалів безпосередньо з Харкова. Публікуємо добірку, де місто та область згадуються у різних контекстах.
Associated Press пише про рейди працівників ТЦК (Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) по нічних клубах, ресторанах та заміських комплексах. Крім Києва, вони відбулися у Харкові та Дніпрі. Навесні цього року в Україні посилили мобілізацію. Новий закон зобов’язує українців, які підлягають військовій службі, внести свої дані в онлайн-систему, інакше їм загрожують штрафи. 27-річний відвідувач концерту «Океан Ельзи», який назвав агенції лише своє ім’я, розповів AP, що пішов з Палацу спорту в Києві, коли грала остання пісня. Він бачив військових і поліцейських, які розмовляли з людьми, але «нічого надагресивного не бачив» (на деяких відео з соцмереж видно конфліктні ситуації під час перевірки документів — ред.). «Цей внутрішній стан постійної небезпеки повернувся знову», — сказав співрозмовник.
«Жарти та незвичайні аукціони для військових: стендап-комедія захоплює Україну» — стаття The New York Times описує значення комедійних шоу у воєнній буденності України. Нове покоління українських стендаперів намагається розсмішити людей і зібрати кошти на підтримку армії. Один з таких виступів був і у Харкові.
«Бути коміком під час війни може здатися чимось подібним до ролі клоуна на похороні. Але глядачі сміються. На третьому році повномасштабної війни з Росією стендап-комедія, яка є відносно новим явищем для України, переживає свій підйом. 30-річний [Антон] Тимошенко — один з представників нової хвилі коміків жанру стендап, які намагаються змусити людей сміятися навіть тоді, коли російські ракети б’ють по українських містах. Коміки виступали в розбомбленому Харкові, для військових на сході поблизу фронту, а також у столиці, Києві, у бомбосховищі та вуличній сцені висотного торгівельного центру».
На аукціони, організовані для війська, стендапери виставляли такі несподівані речі, як порожній пакет з супермаркету, шматок пилу зі сцени, вкрадений кленовий сироп з Канади, російський військовий пайок, брелоки з уламків збитих російських ракет та банку меду, виробленого бджолами колишнього українського президента. Лише за мед вторгували понад 1100$.
На вулицях Києва панують йорки, пуделі та бішони, йдеться в іншому матеріалі The New York Times. Він розповідає про те, як у пошуках товариства, українці під час війни заводять собак. Репортери відвідали фестиваль PesDay із різноманітними активностями для собак.
«Захід, який, за словами організаторів, зібрав близько 13000 собак і приблизно стільки ж власників, став яскравою ілюстрацією буму собаківництва, що охопив Україну після повномасштабного вторгнення росії в лютому 2022 року», — йдеться у статті.
Яна Чесних, засновниця бренду собачого одягу Pesik.co, розповіла, що обіймала свого італійського хорта під час нападу на її рідне місто Харків. «Разом легше і тепліше», — сказала вона.
Турбота за улюбленцями під час війни має терапевтичний ефект, поділилася грумерка і власниця п’яти йорків та одного пуделя.
NYT також публікує текст про 72-річного громадянина США на ім’я Стівен Джеймс Хаббард, якого у Москві засудили до 6 років та 10 місяців ув’язнення за нібито участь в українській теробороні в Ізюмі на Харківщині.
«Сестра Хаббарда, Тріша Хаббард Фокс, спростувала російські звинувачення, заявивши, що її брат «ніколи не був найманцем» і викладав англійську мову за кордоном. У дописі на Facebook пані Хаббард Фокс заявила, що росія «викрала» його».
До повномасштабного російського вторгнення Хаббард жив в Ізюмі зі своєю дружиною.
Російська влада розглядає американських громадян як потенційний актив для обмінів. Автор нагадує, що за останнє десятиліття у росії затримали і засудили понад десяток американців.
Журналіст з Харкова Леонід Швець, який давно мешкає у Києві — один зі спікерів у матеріалі The New Yorker «Гра в очікування України».
«Швець живе в Києві з того часу, як переїхав туди з Харкова двадцять років тому. Коли росія почала повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року, його дружина подумала, що їм варто сісти в машину і залишити місто. «Люди думали, що це буде, як під час Другої світової війни», — каже Швець. Тобто столицю бомбитимуть, а в сільській місцевості буде безпечно. Однак Швець не погодився: «Я думав, що Київ оборонятимуть до останнього, а коли виїдеш з міста, станеш вразливим». Вони вирішили залишитися, і виявилося, що Швець мав рацію. Життя в столиці було страшним в окремі моменти: у перші тижні війни, коли місто було основною ціллю, а також періодично після цього, коли російські ракети проривали потужну систему ППО Києва. Але найзапекліші бої точилися на початку в передмістях на північному заході — в Ірпені, Гостомелі, Бородянці та Бучі».
Автор описує події березня 2022 року, коли на Київ сунула російська армія, Харків і Маріуполь зазнавали масованих атак, а мільйони людей залишали свої домівки, намагаючись врятуватись на заході країни та за її межами. Однак під час нещодавньої поїздки автор помітив, як Київ повернувся до чогось схожого на колишнє існування. Міські парки, бари, літні кафе були сповнені життя. «І не скажеш, що на сході йдуть жорсткі бої, якби не рекламні щити із закликами записуватися до української армії, разюча відсутність чоловіків призовного віку на вулицях та періодична повітряна тривога (яку всі ігнорували)». Попри те, що життя в Києві відновлюється, війна залишається невіддільною частиною реальності, українці втомлені, але не готові йти на поступки, дійшов висновку автор.
- У соцмережах The New Yorker, наприклад, в Instagram, стаття викликала бурхливу реакцію. Читачі звертають увагу на те, що автор Кіт Гессен має російське походження (Костянтин Гессен народився у Москві, переїхав до США у 1981 — ред.): чи доречно росіянам писати про почуття українців під час повномасштабної війни, яку самі росіяни й почали? Багато читачів схиляються до негативної відповіді, зазначають, що враховуючи історичний і соціальний контекст, описати свої думки об’єктивно і коректно, у випадку з походженням автора, неможливо.