Регбісти на змаганнях у Франції: Харків у фокусі іноземних ЗМІ
У новому огляді іноземної преси на MediaPort — стаття британського видання The Guardian про українську національну команду з регбіліг, в якій грають харків’яни. Збірна представила Україну на змаганнях European Rugby League у Франції. Розмови після тренувань повертають спортсменів до України — коли вони дивляться новини, телефонують додому і чують про бомби, що падають неподалік їхніх рідних.
Тренер збірної України з регбіліг Ден Бердшоу, який також працює у поліції штату Новий Південний Уельс (Австралія), керує підготовкою команди здебільшого онлайн. Гравці провели всього декілька тренувань перед матчем з Францією, поїздка до якої стала викликом для гравців, адже включала 20-годинний переїзд автобусом.
«Я дивився багато ігор — дев’ятки, сімки, Суперлігу України — але провів з ними лише чотири тренування на полі. Ми мали команду з 31 людини, які поїхали на два п’ятиденні тренувальні збори з місцевими тренерами, і я спостерігав за цими тренуваннями, передавав повідомлення та спілкувався з гравцями сам на сам. Досить багато з них розмовляють англійською — п’ятеро хлопців, які були на обміні у Мілфорд Марлінз [у Лідсі] у 2018 році, досі у команді — також у нас є чудовий перекладач, проте перекладач Google був необхідним. Наш хукер Дмитро Семеренко удавав, що не розуміє англійської, а потім раптом сказав прекрасне ціле речення!»
Під час російського повномасштабного вторгнення деякі гравці, як-от харків’янин Олександр Скорбач, капітан команди, були змушені евакуювати свої родини. Унаслідок обстрілу з 29 на 30 вересня загинула мати регбіста Віталія Пучкова, члена збірної команди Донецької та Харківської областей.
«Трохи більше ніж два тижні тому мати Віталія Пучкова загинула від ракети, яка влучила в її будинок у Харкові [це сталося у селищі Шевченко Покровської громади — уточнення «МедіаПорта»]. У вівторок ввечері Пучков виступить на позиції правого центрбека проти команди досвідчених гравців Суперліги у кваліфікаційному матчі на Чемпіонат світу проти Франції».
-
-
-
-
«Харків щодня під обстрілами — там надто небезпечно залишатися, — розповідає капітан команди Скорбач через перекладача команди. — Деякі хлопці не можуть взяти участь у змаганнях, оскільки захищають Україну у війську, і ми їм дуже вдячні. Ми втратили одного гравця, коли ракета вбила всю його сім’ю. Ми граємо за них». [Йдеться про родину Володимира Машкіна, регбіста і захисника України, який внаслідок російського удару по Харкову 23 січня втратив дружину і 8-річну доньку — ред.].
Український чемпіонат не встиг відновитися після пандемії, як почалося повномасштабне російське вторгнення. Нині через небезпеку матчі відбуваються в умовах секретності, а всі команди збираються в одному місці для одноденних турнірів у форматі «кругового турніру».
«Шестеро гравців з команди — це чинні військовослужбовці, які отримали відпустку для участі в турнірі, і всі гравці вимушені були зібрати донати для оплати 10-денної поїздки».
Через повномасштабну війну замість десяти клубів регбі в Україні тепер повноцінно діють лише шість (до війни було 10 клубів і 29 команд). Вони продовжують юніорські програми, а матчі української Суперліги регбі транслюються по супутникових каналах. Попри всі складнощі, як йдеться у статті, українська команда близька до того, щоб відповідати критеріям для збереження повноправного членства в Міжнародній Лізі регбі, а також планує розвиток тег-регбі, після його визнання, і регбі на візках, команди якого з війною, на жаль, поповнюються.
«Це нерозказана історія, яка уособлює дух виживання ліги. У довгостроковій перспективі національна команда може стати сильнішою, оскільки зараз у Великій Британії перебувають близько 250000 біженців, деякі з яких гратимуть у лізі».
Бердшоу зворушений тим, що хоча всі гравці його команди мають надзвичайно хоробрі історії з передової і жахливі втрати, вони цінують і його особисту історію. «Українська культура така шаноблива. Вони сидітимуть, слухатимуть вас і чекатимуть, поки ви закінчите. Я розповів їм усе про те, як я тут опинився — хвороба і втрата в сім’ї, COVID, шлюб, усе — і вони сказали: «Це український розділ в книзі вашого життя».
«Ми почуваємося дуже відповідальними, представляючи Україну та наші родини», — каже Скорбач, який наступного тижня повертається до своєї повсякденної роботи, керувати спортивним комплексом. «Зовні ми виглядаємо сильними чоловіками, але всередині я відчуваю емоційну слабкість. Ми нічого не можемо зробити. Я почуваюся безпорадним».
Шлях до перемоги на Євро і виходу на чемпіонат світу 2026 року в Австралії відкритий для Франції [це збулося: Франція посіла перше місце]. «Але що б не сталося, справжнім переможцем буде Україна», — резюмував автор.
View this post on Instagram