«Пригнали машину з ремонту, а вночі цей бик її спалив»: у Харкові почався суд у справі про підпал військових авто
На підготовчому засіданні у справі 25-річний підозрюваний не підіймає голови — ні до журналістів, яких захисник заздалегідь звинувачує в упередженості, ні до потерпілого. Потерпілий, 45-річний учасник бойових дій, чий автомобіль Mitsubishi Carisma згорів у серпні на Салтівці, спочатку просить звільнити підозрюваного, щоб розібратися з ним власноруч. Наприкінці засідання вже йому співчуває.
«Шкодую»
Справу про умисне пошкодження майна шляхом підпалу та замах на перешкодження діяльності ЗСУ в особливий період розглядає Московський районний суд Харкова.
Під вартою — 25-річний Роман Д. з Приколотного Куп’янського району. Цьогоріч він переїхав у Харків до брата і матері (зі слів підозрюваного — онкохворої). У Харкові познайомився з жінкою, яка має 5-річну дитину, орендував з нею квартиру на Салтівці, підробляв вантажником, різноробом. У суді — не вперше, сім років тому ледь не потрапив за ґрати — за крадіжки отримав сто годин громадських робіт та один рік умовного терміну.
— А чого ви вдалися до цих кримінальних правопорушень? Коштів не вистачало? — питає підозрюваного суддя.
— Ні, з компанією поганою зв’язався.
У 2024 році Роман знайшов «нову компанію» онлайн. За даними слідства, через Telegram погодився підпалювати авто військових за гроші. Як повідомив речник Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко, за підпал Mitsubishi Carisma підозрюваний отримав 30 тисяч гривень. Виконану роботу знімав на мобільний телефон та звітував замовнику.
Романа затримали невдовзі, під час спроби підпалити наступну машину — мікроавтобус «Volkswagen Transporter Т4 зеленого кольору» на вулиці Валентинівській. «Підозрюваний надіслав фото машини «роботодавцю» та чекав вказівок від куратора. У цей час чоловіка помітили правоохоронці, які припинили його злочинну діяльність, тож грошей від «роботодавця» він так і не отримав», — описує обставини затримання пресслужба прокуратури.
Тепер підозрюваному загрожує 8 років тюрми.
«Шкодую», — єдине, що по суті справи відповів Роман Д. на засіданні 12 листопада.
Усі питання журналістів про мотиви злочину підозрюваний проігнорував. Його захисник Сергій Крутько відмовився від коментарів, посилаючись на «адвокатську таємницю». На думку адвоката, висвітлюючи процес, журналісти поводяться «неетично».
— У сюжеті не буде вашої позиції.
— Ви все одно напишете і змонтуєте таким чином… [як вам треба].
— Це ваша думка. Ми даємо вам можливість висловитися.
— Дякую. Ви даєте мені можливість, я відмовляюсь […] Мені потрібно, щоб у вас був цікавий сюжет? Я достатньо відповів на ваше питання?
— Ми почули вашу позицію.
— Ви почули, але чи ви зрозуміли? Кожен раз ви приходите і лізете з питаннями. Це неетично.
Прокурорка Олена Заливацька не навела подробиць на цій стадії — у суді ще не оголосили обвинувальний акт. У матеріалах, за її словами, немає даних, хто саме був замовником підпалів — російські спецслужби чи хтось інший. Водночас речник прокурора Харківщини Дмитро Чубенко зазначає: «У телефоні було встановлено переписки з кураторами зі спецслужб рф, які спілкувалися з обвинуваченим, надавали йому завдання, погоджували конкретні автомобілі і подальшим надавали інструкції щодо підпалу автомобілів».
Факти підпалів військових авто в Україні та на Харківщині — непоодинокі. Серед фігурантів таких справ у Харкові — юнаки та підлітки. Розслідувачі проєкту «Радіо Свобода» «Схеми» дослідили, що українських дітей для підпалів авто ЗСУ вербує російська ФСБ.
«Віддайте мені його — і все»
45-річний потерпілий — Руслан О., позивний «Граф», на війні — з часів АТО. Сам з Запорізької області, його рідне місто з 2022-го — під російською окупацією. За дев’ять років служби воював на Донбасі та Харківщині. Живе у Харкові, віднедавна у відставці. Подробиць військової служби не розповідає — не можна. Ділиться наслідками.
«ПТСР, контузія, — ковтає слова Руслан. — Поранення, нічого страшного».
Автомобіль Руслана Mitsubishi Carisma згорів у серпні біля дому на проспекті Тракторобудівників. Розповідаючи про це у перерві засідання, колишній військовий час від часу зривається на мат.
«Мені пригнали машину з ремонту, під під’їзд, вранці. А вночі цей бик **баний її спалив на***», — коментує потерпілий журналістам.
У суді він заявляє до підозрюваного цивільний позов — просить відшкодувати 51 тисячу гривень за авто. Залишки від автомобіля продали на металобрухт.
— Якого покарання, ви вважаєте, достатньо буде? — питаю у потерпілого.
— Віддайте мені його — і все.
На засіданні з’ясувалося, що Роман мешкав поруч з Русланом. Вони не були знайомі дотепер.
— А законного покарання якого ви б хотіли для нього — довічного, скільки-то років?
— Ні. Звільнити. Або… хай сидить, — вагається Руслан.
Поки суддя вирішує, чи залишати Романа Д. під вартою ще на два місяці, потерпілий кілька разів звертається до підозрюваного. Питає, чи все той відшкодує. Підозрюваний обіцяє сплатити усе.
— А скільки тобі років? — ще одне питання потерпілого до підозрюваного.
— 25.
— А смисл? — вже до журналістів повертається потерпілий. — У нього ж родина. Звісно, що за кожну дію приходить відповідальність, але тим не менш… Якщо дитина, жінка…
Пояснень журналістам підозрюваний Роман Д. так і не дав. Мовчки очікував, поки суддя вийде з нарадчої кімнати. Чергову спробу репортерів «пробити» питаннями скляну «клітку» перериває потерпілий.
«Що ви хочете, йому і так ху**во», — каже колишній військовий.
Прокурорка зробила потерпілому зауваження. Він перепросив.
Суддя Олександр Олійник залишив підозрюваного під вартою. За відсутності другого потерпілого у справі, власника мікроавтобуса Volkswagen, підготовче засідання перенесли.
Цей матеріал є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net — Fondation Hirondelle.