Простір прийняття: у Харкові відкрили виставку «Блукання лісом» — фото
У просторі «Друк» у Харкові 30 листопада відкрили виставку «Блукання лісом» — проєкт про ліс як місце спогадів, що в умовах війни несе небезпеку. «Ми не можемо взяти ліс з собою чи зробити його безпечнішим. Але ми можемо створити наново, «пересадити», перенести те, що для нас з ним пов’язано в укриття галерейного простору», — зазначають організаторки. Кураторки проєкту — Олена Мордик та Марічка Дробʼязко. «МедіаПорт» «блукав лісом» разом з авторками та кураторками та пропонує читачам пройтися частиною експозиції. Виставка працює до 8 грудня.
«Анкета друзів лісу» Денізи Глезіної та Олени Мордик
Деніза та Олена (мисткині з Харкова, організаторки подій та фестивалів, перформерки, Деніза також є педагогинею) вирішили подивитись на ліс як на близьку людину/істоту, якій довіряєш щемке, важливе, смішне… Будь-яке. Ліс у цій роботі — простір прийняття.
Ліс — це друг/подруга
В дитинстві ми приносили до школи кольорові блокноти з наліпками «Анкета друзів», довіряли одне одному секрети, відповідали на такі питання як «Який мій улюблений колір/погода/фільм?», в тому числі і самим собі. Анкета друзів — це простір чутливості.
Деніза: «У цій анкеті ми можемо зафіксувати, відповідаючи на питання, любий нам простір лісу в тому вигляді, в якому ми його запам’ятали. Формат анкети дозволяє ділитися нашими спогадами й об’єднуватися навколо них. Градус «дурацькості» й естетики «анкет друзів» з 2000-х допомагає нам вести цей діалог з відвідувачами й відвідувачками неформально й несерйозно».
Олена: «Планую, щоб ця анкета стала мостом між містами. Спочатку її заповнили на виставці в Харкові, а потім я відвезу її в Краків і своїми історіями матимуть можливість поділитися люди, що зараз не перебувають в Україні та не можуть повернутись до рідних місць».
Анкета друзів — це спосіб збереження звʼязків, вважає Деніза: «Коли я переїздила у 2021 році до Німеччини, я знайшла старющу анкету друзів з дитинства і ходила по колегах й друзях, просила їх її мені напам’ять заповнити. В такий спосіб я хотіла запам’ятати своє оточення, забрати з собою весь свій Харків на випадок, якщо ніколи не повернуся або втрачу зв’язок. Тому ідея цієї виставки — релокація лісів до безпечного простору через спогади — для мене глибоко особиста історія».
Любов Романюк та дерево, що розповідає свою історію
Любов — художниця та ілюстраторка з Харкова, що працює з темами природи, зв’язку людини з довкіллям, психологічної стійкості та абсурдності буденного. Створює зіни та виставкові проєкти. Для Любові важливо, підтримувати та відновлювати культурну діяльність у Харкові прифронтовому місті. На її думку, такі ініціативи як виставки, театри та музичні концерти, є невіддільною частиною стійкості під час війни.
Любов: «Інсталяція створює ілюзію лісу за допомогою паперових дерев і хмар, які взаємодіють з навколишнім простором. У центрі роботи розташований зін, який можна гортати, ніби досліджуючи сам ліс. Ця робота виникла з бажання створити безпечний простір для історій і контакту з природою, коли фізичний доступ до лісу обмежений через небезпеку. Зін — це розповідь про тишу, зв’язок і інтимність між людиною і деревом. У ньому дерево ділиться своєю історією, відкриваючи секрети про свої корені, шрами, гілки, що тягнуться до сонця, і зв’язок із землею, яка зберігає пам’ять минулого. Артоб’єкт надає можливість не тільки розглянути ліс як метафору, але й відчути його присутність, занурюючись у розповідь та образи зіну».
«!» Олени Комплетової
Олена Комплетова — перекладачка, філологиня і культурна працівниця з досвідом в перформативному та візуальному мистецтві. Черпає натхнення у фольклорі, прагне просувати міжкультурну мистецьку комунікацію та сприяти різноманітності та інклюзивності в мистецьких практиках.
Балансування між невідомістю та довірою: ліс — спогад; ліс — простір; ліс — організм.
Олена: «Робота є відкритою до інтерпретації й запрошує прийняти хаос, розчинитися в ньому й знайти нові варіації існування, відчути ностальгічну прихильність до образів лісу. Органічна, натхненна природою форма разом з текстом, позбавлені унормованої структури, дозволяють зануритися в стан певного балансування між невідомістю й довірою в багатошаровому, чуттєвому просторі».
Ірина Водолажченко, «Розриви між тишею»
Ірина — міждисциплінарна художниця, що спеціалізується на монументальному живописі, графіці та концептуальному мистецтві. Досліджує взаємодію між простором, контекстом і безпекою. Для Ірини важливо доєднатися до проєкту аби досліджувати нові способи взаємодії із природою та знаходити натхнення в лісі, адже він символізує відновлення, глибину та силу життя, що так необхідні зараз.
Серія з чотирьох графічних робіт про життя та його трансформацію. Кожна композиція досліджує зв’язок між людиною та природою крізь мінімалістичність форми, що нагадує коріння, дерева чи міфічні організми. Графічність образів та композиційна багатошаровість відтворюють природну текстуру лісу, занурюють в атмосферу його простору.
«Полин гіркий», анімація Євсевії (Ксюші) Зякіної
Євсевія (Ксюша) Зякіна — художниця, кураторка. Досліджує те, як художній текст може бути та втілюватись за межами друкованих видань. Розробляє мистецькі проєкти, спрямовані на збереження та осучаснення спадщини (матеріальної та нематеріальної), співзасновниця ГО «Трубадури». Мистецтво для неї — постійний баланс між піклуванням про сад — певним втручанням у досвід, його синтезом і збереженням, та між мандрівкою лісом — довірою дорозі та вмінням бути спостережливою.
Мультик розповідає історію двох принцес-мандрівниць з Харкова. Вони подорожують автостопом з Харкова до Камʼянця-Подільського уявним містичним Українським лісом. Дорогою принцеса Ксюша та принцеса Лєна зустрічають «того, що на конику» та вовка, чия шерсть з полину гіркого. Принцеси розповідають про Харків, читають вірші Еліота, дивуються ролі перекладача.
Ксюша: «Цей мультик про мій переселенській досвід, про дорогу, про відчуття тимчасовості того, де перебуваєш, про постійність незнання того, наскільки довго, наскільки глибоко те, що я зараз маю та де я перебуваю».
В експозиції виставки — понад 30 творів.
7 грудня з 17:00 до 18:30 після реєстрації можна доєднатися до спільної перформативної прогулянки експозицією.
«Це запрошення до створення спільного ландшафту. Діалог між простором експозиції та тими, хто у нього навідується. За допомогою руху та власних відчуттів ми будемо вдивлятися у твори, представлені на виставці. Шукати, що є близьким та важливим в них саме для нас. Таким чином, досліджуючи спільностворений ландшафт — простір спільних важливих думок, ідей, почуттів», — описують організатори виставки.
Фінальний день виставки «Блукання лісом» у просторі «Друк» (Гончарівський бульвар, 10/2) — 8 грудня. Організатори готують музичний джем навколо уявного вогнища.
Проєкт створений за результатами Лабораторії соціально-критичного мистецтва «Між контурів» Українсько-данського молодіжного дому. Зміст проєкту є результатом незалежної творчої роботи авторки Олени Мордик. Виконується у партнерстві з ГО «Трубадури».
Фото: Іван Самойлов, Любов Романюк