Професорство, зарплата та загадка з роком народження: викуплені артефакти відкрили нові факти з життя Хоткевича Фото
Український історик, офіцер Хорунжої служби 2-го корпусу Національної гвардії «Хартія» Вахтанг Кіпіані викупив на аукціоні три документи розстріляного українського письменника, бандуриста, композитора Гната Хоткевича. Довідки про проживання у селищі Високий, про роботу у Харківському музично-театральному інституті історик передав Харківському літературному музею. Чим цікаві документи, «МедіаПорту» розповіла провідна фахівчиня літмузею Ольга Бондар-Різниченко. Далі — пряма мова.
Довідка про роботу професором
Дві перші посвідки — це 1933-1934 роки. На першій — дуже цікаве свідчення, що Хоткевич працював на посаді професора у музично-театральному інституті.
Це надзвичайно цікаво, тому що ми знаємо його як письменника, бандуриста, знаємо як викладача, але ця інформація про те, що він був професором, наприклад, для мене є новою, хоч я займаюся вивченням Хоткевича з початку 1990-х років. І таких даних не було ні у книгах, ні у документах. Я не бачила такої інформації. Це для мене новина.
Довідка про зарплату під час Голодомору
У другій довідці йдеться про 1933-1934 роки — час Голодомору, і ми знаємо зі спогадів Галини Гнатівни (доньки Гната Хоткевича) про те, що родина голодувала.
У довідці бачимо свідчення, що він отримував спочатку 150 карбованців. У 1933 році — 150, а потім — 90 карбованців у 1933-1934 роках.
Тобто, очевидно, він вже працює на пів ставки. І це той час, коли він отримав травму ноги і майже не міг виїжджати.
Цікаво, що ці документи 1933-1934 року написані українською мовою. Це — машинопис: там і штампи, і печатки, і текст набрані українською мовою.
Довідка з селищної ради про дату народження
Це — документ селищної ради, де сам штамп зроблений українською — селищна рада, а напис вже написаний ручкою, і це вже російською мовою.
Уже йде русифікація повним ходом. 1934 рік — столиця переїжджає до Києва з Харкова, це час неприхованої русифікації, коли і документація змінюється, і починає писатися спочатку, а потім вже й офіційна документація переходить на російську мову, 1938-1939 рік.
Щемко дивитися на цей документ селищної ради, тому що він підписаний 3 лютого 1938 року, а 23 лютого за Хоткевичем приходять, його арештовують. Тобто третій документ 1938 року — це ніби посвідка з «пашпорта».
І там засвідчується, що він народився у 1876 році. Але ми зараз з Інститутом нацпам’яті також ламаємо собі голову над тим, який же насправді рік народження Хоткевича. Бо він себе записав 1876 роком, щоб мати змогу вступити в реальне училище. Він сам про це говорить, що він скосив собі один рік — дав пляшку попу, щоб поміняли документ у прихідській книзі. А ми собі думали про те, що якщо дата стоїть 31 грудня, і якщо він таки народився 31 грудня 1877, то за новим стилем це буде 1878 рік. До речі, так і вписано, вважає так і інститут нацпам’яті, що дата народження Хоткевича це все-таки 1878 рік.
Передивилися свідоцтво про народження Хоткевича, яке у нас було в музеї, де написано, що він народився 19 грудня, за новим стилем це 31 грудня. За свідченням самого Хоткевича, це таки 1877 рік, тобто, виходить, що ювілей — 150 років Хоткевичу буде у 2027 році. Хоча в усіх документах, за паспортом Хоткевича, вказується 1876 рік.
Для нас це надзвичайно важливо, тому що ми будемо готуватися до 150-річчя Хоткевича.
Ці три довідки надзвичайно важливі. Вони будуть описані, збережені та перебуватимуть у наших фондах. Ці найновіші документи ми використаємо у новій експозиції. У будь-якому разі ми будемо готувати щонайменше таку ж, напевно, експозицію, як ми зробили по Квітці-Основ’яненку — та, що зараз у метро на станції Історичний музей.
Що відомо про Гната Хоткевича: інформація УІНП
Гнат Хоткевич — український письменник, літературознавець, мистецтвознавець, бандурист, композитор, історик, етнограф, театральний і музичний діяч, педагог, автор понад 600 музичних творів. Він народився у Харкові, прославляв у творах Гуцульщину. Попри постійний запит на його працю, ніколи не був заможним. Здобув технічну освіту у Харківському технологічному інституті. Деякий час працював на залізниці. Заснував кілька театральних труп, акторами в яких були неписьменні селяни. Трупи успішно гастролювали містами України та за кордоном.
Хоткевич досконало грав на бандурі, написав підручник з гри на цьому інструменті. У хорі Микола Лисенка він виконував соло на бандурі й став відомим віртуозом. У 1938 році його за фальшивими звинуваченнями за «участь у націоналістичній шпигунській організації» органами НКВД розстріляно. Нині проводиться Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича.