«Потрібен індивідуальний підхід», — правова аналітикиня про удосконалення законодавства у справах про колабораціонізм

Українське законодавство потребує нагальних змін в частині удосконалення відповідальності у справах про колабораційну діяльність та пособництво державі-агресору. Нечіткість формулювань сприяє неоднаковому застосуванні законодавства.

Про це у коментарі для подкасту «Особова справа», що виходить на харківському радіо «Накипіло», сказала правова аналітикиня Центру прав людини Zmina Онисія Синюк. 

«Нечіткі і широкі визначення у статтях, зокрема щодо взаємодії з державою-агресором, матеріальні ресурси… Це все широкі поняття, які створюють проблеми для правоохоронних органів, слідчих. Їм потрібно визначити, ця дія підпадає під це визначення чи ні. І тут все залежить від конкретного слідчого у конкретній справі, як він визначить. Через те, що воно широко сформульоване, за бажання про будь-яку діяльність на окупованій території можна сказати, що вона відбувається у співпраці з державою-агресором», — пояснює Онисія Синюк.

Правова аналітикиня, одна з авторок аналітичного звіту «Колабораційна діяльність і пособництво державі-агресору: практика застосування законодавства та перспективи його удосконалення» (2023), упевнена, що кожен випадок потребує індивідуальної оцінки.

«У кожному окремому випадку потрібно розбиратися. І це те, на що є запит суспільства. Соціальні дослідження говорять про те, що люди хочуть індивідуального підходу. Тобто є конкретна людина, яка працювала в окупації. Наприклад, залишилася в комунальному підприємстві на окупованій території, лікарем у лікарні на окупованій території. Потрібно з’ясувати, що вона робила на цій посаді? А не просто [карати за сам факт], що вона залишилася працювати», — говорить Синюк.

Аналітикиня також впевнена, що при визначенні покарання слід враховувати ступінь завданої шкоди.  

«Формулювання включають «заняття посади в окупаційній адміністрації», наприклад. Які наслідки цього заняття посади? Особливо якщо ми говоримо про некерівні посади. Ті, хто працюють бухгалтером в окупаційній адміністрації, пенсійному відділі, в тому, як прописане законодавство, оцінка їхній дій не проводиться. Резюмується, що якщо вони зайняли цю посаду, відповідно, вони автоматично хотіли завдати шкоди національній безпеці», — коментує Синюк.  

«Ми зокрема, говоримо про те, що можна передбачити за певну категорію правопорушень, які стосуються співпраці, люстраційну процедуру. Для тих, які не є злочинами, а є проступками… Це розвантажить в тому числі слідчих, тому що вони зараз працюють із понад 100 тис. воєнних злочинів», — додає вона.

У Верховній Раді є близько 12 законопроєктів на ці теми, однак вони не розглянуті і потребують доопрацювань.

«Потрібно переформулювати статтю про колабораційну діяльність так, щоб було чітко зрозуміло: ось ці дії будуть кримінально карані. Це повинні розуміти і люди, які перебувають на окупованій території. Вони повинні знати, де межі їхньої правомірної діяльності. І це повинні розуміти правозастосовчі органи, які будуть потім дивитися на ці дії і їх кваліфікувати. Крім того, коли ми будемо змінювати ці формулювання, потрібно врахувати стандарти міжнародного гуманітарного права. Окупаційна держава, тобто росія у нашому випадку, повинна підтримувати життя на окупованій території. Люди там живуть і повинні якось жити. Повинні функціонувати базові структури, наприклад, лікарні, комунальні підприємства, рятувальники і так далі. Потрібно визначити, що наслідком продовження цієї роботи не стане кримінальна відповідальність», — говорить правова аналітикиня.

За словами Онисії Синюк, законодавець також має упорядкувати чинні статті Кримінального кодексу.

«У нас багато [статей] щодо співпраці. Це не тільки про колабораційну діяльність. У нас завжди була в Кримінальному кодексі стаття про державну зраду. Зараз також є стаття про пособництво державі-агресору. Є ще окрема стаття про глорифікацію і заперечення агресії. Вони всі по суті стосуються суміжних питань. І деякі з них відтворюють одна одну. Навіщо нам однакові статті, за якими одна і та сама дія може підпадати або під ту, або під іншу статтю? Знову-таки людям не буде зрозуміло, які будуть наслідки їхніх дій», — говорить правова аналітикиня.

Це важливо визначити, оскільки за різними статтями — різне покарання, додає аналітикиня.

«Тобто якщо людина написала допис в «Однокласниках» про те,  що вона підтримує росію і це кваліфікували за статтею про колабораційну діяльність, то там покарання — позбавлення права займати посади чи займатися певною діяльністю. А якщо це кваліфікували за статтею про глорифікацію, там уже покарання від арешту до реального строку ув’язнення», — пояснює Онисія Синюк.

На її думку, суспільство сприйме удосконалення законодавства, якщо зміни будуть пояснені.

«Це питання комунікації і пояснення цього питання. Навіть коли ми говоримо про суспільний тиск і суспільний запит на покарання для таких людей, це дуже загальне твердження. А якщо в ньому почати розбиратися — що, власне, люди хочуть, кого люди хочуть покарати — то це співпадає і з думкою органів правопорядку, і з нашою. Ми теж хочемо, щоб ті, хто працюють на керівних посадах в окупаційних адміністраціях, були притягнуті до відповідальності. Щоб ті, хто умисно хотів допомогти окупувати ці території, повинні понести за це відповідальність. Це конкретна категорія справ… Ми не можемо всіх людей на окупованій території автоматично притягнути до кримінальної відповідальності, тому що це наші люди, які там залишилися жити. І більшість з них не мали ніякого наміру завдати шкоди Україні. Вони чекають там Україну», — наголошує Синюк.

Нині законопроєкти, направлені на удосконалення законодавства щодо колабораційної діяльності, залишаються без руху.

«Є розуміння, але, напевно, не вистачає політичної волі. Тому що є емоційне забарвлення цього питання, до якого всі бояться, напевно, підійти. Але робота все одно триває. Наскільки я знаю, планується робота на платформі Мінреінтеграції щодо того, що буде створена робоча група, будуть збиратися пропозиції і рекомендації, як можна змінити законодавство», — говорить правова аналітикиня Zmina.

«Потрібно також розуміти, що це потрібно не сісти і швиденько щось дописати. Це дійсно потрібно продумати, як покращити законодавство так, щоб потім знову його не довелося змінювати», — додала вона.

Онисія Синюк також звертає увагу на роль медіа у висвітленні справ про колабораціонізм.

«Дуже не вистачає уваги до цих справ, особливо ретельної уваги до цих справ з боку ЗМІ. Ми розуміємо, що багато роботи із воєнними злочинами, іншими проблемами, але це те, що буде залишатися з нами дуже тривалий час. Це буде впливати і на деокупацію цих територій, всіх інших, і на реінтеграцію всіх деокупованих територій. Це дуже важливе питання, яке повинно бути в фокусі», — сказала вона.

За статистикою Харківської обласної прокуратури, від початку повномасштабної російської агресії підозри в державній зраді, колабораційній діяльності, пособництві державі-агресору на Харківщині отримали понад 1050 людей. Лише поліція, за словами начальника поліції Харківщини Володимира Тимошка, встановлює щонайменше трьох підозрюваних на тиждень. Серед фігурантів — посадовці, депутати, освітяни, комунальники, підприємці.

Слухайте подкаст «Особова справа» на радіо «Накипіло»