«Поночко, відпусти снаряд»: як рятували харківський екопарк
Близько ста тварин Харківського екопарку з понад п’яти тисяч загинули внаслідок повномасштабного російського вторгнення. Рятуючи звірів, загинули шестеро працівників та волонтерів. Двох з них окупанти розстріляли впритул. Про знищення одного з найпопулярніших місць харків’ян та надію на відновлення — 13-й епізод подкасту «Герої Харкова».
Герой епізоду: Віталій Ільченко, директор Харківського екопарку
- Підписуйтеся на подкаст в Apple Podcasts, Google Podcasts, слухайте на радіо «Накипіло»
Володимир Носков: Привіт, друзі! Ви слухаєте подкаст Герої Харкова. З вами вітаються Володимир Носков зі Львова і в Харкові…
Таня Федоркова: …Таня Федоркова. Слухай, ти перетворюєш наш подкаст на радіопрограму, а це неправильно.
Володимир Носков: В жодному разі ні, тому що і в першому, і в другому випадку нас слухають як на сайті mediaport, так і завдяки нашим партнерам інтернет-радіо «Накипіло».
Таня Федоркова: Добре. Про що ми з тобою маємо говорити сьогодні?
Володимир Носков: Я сподіваюся не про повний блекаут, бо на цьому тижні аж надто нас усіх перевантажили страхами і лякальками. А ми будемо говорити про тварин. Це дуже складна тема. Тварини харківського екопарку і про те, у якій пастці вони опинилися наприкінці лютого — початку березня, квітня. І де, в яких містах нашої України зараз перебувають евакуйовані.
Таня Федоркова: Так, справді, під час бомбардувань Харкова, артобстрілів, харківський екопарк, розташований на околиці міста, можна сказати, за містом, зазнав значних руйнувань. За оцінками працівників екопарку і директора Віталія Ільченка, який і покаже мені територію екопарку, він знищений на 80%…
Віталій Ільченко, директор Харківського екопарку: Беремо будь-який вольєр. Дивіться, розбито, пробито, взірвано. Це була кімната сміху, тільки привезена. Разом з домом «Догори дригом». Тільки запустили. Ви бачите, що з неї зараз залишилося.
Таня Федоркова: Як виглядає взагалі екопарк? Повністю розбитий центральний корпус, потрощені вольєри, потрощені так само вольєри під склом. Доріжки — це єдина можливість пересуватися по екопарку. По них вже пройшли люди (сапери), перевірили. Узбіччя і ліс — невідомо, що ще там може бути.
Віталій Ільченко, директор Харківського екопарку: Те, що територія всіяна снарядами, це 100%. Стосовно замінування ми не можемо достеменно говорити про це. Наприклад, пару тижнів тому наші співробітники, прибираючи, розчищаючи доріжки, знайшли трохи нижче цієї території, де ми стоїмо, розтяжку. Ми повідомили військовим. Військові приїхали, цію розтяжку зняли. Тобто не можемо сказати, замінована вся територія чи десь ще локально. Підсобні приміщення — не можемо ще з упевненістю сказати, що вони уже перевірені. У зоологічній частині в центрі ми вже все тут перевірили з військовими. Ми дуже просили, щоб ми вже почали розчищувальні роботи, щоб були проїзди, тому що немає ані мережі електропередач, все це пошкоджено, порвано, побито.
Волонтер екопарку (архівний запис, весна 2022): Тільки що був обстріл екопарку Фельдмана знову. Нові втрати. Шотландська корова вбита… Маленький ослик. Годину тому він бігав. Їв сіно із своїми друзями. Тепер так…
Володимир Носков: Снаряди летіли прямо над тваринами. І з перших хвилин, можна сказати, тварини опинилися у пастці.
Кожен із них переживав це по-своєму, тому що відключилося і світло, і обігрів, для них це був страшенний стрес. Мавпи билися об клітки, розбивали собі лоба. Я вже мовчу про… пам’ятаєш, новини про втікачів з екопарку?
Таня Федоркова: Так, пам’ятаю ці новини. І пам’ятаю, що таким чином врятувалися. Йдеться, наприклад, про буйволів. Родина буйволів, яка втекла з території екопарку. І мало того, що вона вижила, вона ще й дала потомство і повернулася в екопарк.
Віталій Ільченко: Це насправді диво, що вони вижили. І диво, що вони вижили та ще й привели потомство. Що їх не вбили, що потомство не з’їли дикі собаки. Це, дійсно, диво, бо їх було п’ятеро, і лише двоє загинули — навіть не знаємо, де. Дві самиці, які в нас лишилися — це тато і дві мами. Вони привели двох «дітей війни». Тобто вони народилися вже під час війни та вижили в лісі. Як вони вижили, як не підірвалися на мінах, на розтяжках, у них не влучив снаряд? Це диво. Але це диво є, і це диво ось біля нас.
Таня Федоркова: Зараз їх годують, їм постачають постійно воду. Ми бачили людей на території екопарку, які допомагають.
Гліб Рябоконь, волонтер: Чесно – перший тиждень, коли ми тут почали працювати, сильно було чути, було гучно та лячно. А зараз, останні два тижні, чути десь – кілометрів за п’ять, але вже якось звикли. Обережно ходимо, уважно дивимость на всі боки. Олені є — так, шістьох оленів бачили. Бачили поросят маленьких — далі в лісі, ближче до водойми.
Волонтер: Чому ми цим займаймося? Бо ми зі своїми дітьми сюди приходили, і тут все було так чудово, а тепер треба відновлювати, виходить. Тому що діти ж хочуть знову сюди повернутися, подивитися — скільки тут було тварин, скільки було всього цікавого.
Гліб Рябоконь, волонтер: Збитків дуже багато. Дуже багато! Ви самі бачите, що просто нема нічого.
Волонтер: Бачите, стоїть дорослий чоловік і плаче.. Тому що, звісно, прикро, що так відбувається.
Володимир Носков: Таню, от ти зараз усе це розповідаєш, а я собі знаєш про що подумав? Я згадую, як ми приїжджали у вихідні, і там завжди було шумно: гамір, сміх людей був. Навіть трошечки не досить комфортно було від усього цього шуму. А зараз там повна тиша, можна сказати — трохи не безлюдний острів.
Таня Федоркова: Це не той екопарк, який ми звикли бачити: Бал хризантем, випуск кажанів ми щорічно їздили знімати…
Володимир Носков: Суботні івенти всякі, так.
Архів: У першу чергу постійним відвідувачам «Фельдман Екопарку» відомі акції з випуску птахів, у першу чергу дрібних горобцевих птахів. Ці акції дуже популярні. Мабуть, найзначущою є акція з випуску до дикої природи рукокрилих… Минулого року зверталися місцеві жителі з приводу бобра, який зайшов до населеного пункту. Наші співробітники його відловлювали та випускали у нас на території.
Володимир Носков: Ти бачиш, як розповідає сам директор, що до 2014 року їхніми чи не основними клієнтами були якраз жителі Росії, тобто з Бєлгорода, Курська, інших міст. І вони добре знали, що там розташоване, що є екопарк. І тому те, що почало відбуватися 24 лютого, буквально з перших годин — це абсолютно був навмисний акт злочину проти тварин, ну і зрештою проти людей.
Хотілося б окремо сказати про людей, тому що туди могли дістатися під час активної фази повномасштабної війни не всі співробітники, далеко не всі. І були дні, коли просто забороняли заходити на ту територію. І от люди, які жили неподалік цього екопарку, на свій страх і ризик ходили, годували тварин. Ну і, зрештою, хлопчик 15-річний загинув.
Таня Федоркова: Відомо, що шестеро людей загинули внаслідок обстрілів. Це були і працівники екопарку, і волонтери, і ті, хто намагався хоч якось допомогти тваринам — адже там залишалася велика кількість тварин, їх не вивезли і впродовж кількох місяців або тижнів — я не пам’ятаю, але мені здається, що то був такий тривалий час, коли всі чекали, чи завершаться ці обстріли…
Володимир Носков: До початку квітня намагалися, так. А сама евакуація тривала до початку травня. Така глобальна, масштабна евакуація, коли вже домовилися щодо вивезення хижаків, зокрема левів. Це були складні перемовини: згадаю допис засновника екопарку, народного депутата Олександра Фельдмана, який вже у відчаї, я так розумію, написав, що якщо не вдасться вивезти левів, то їх доведеться присипляти.
Олександр Фельдман, 5 квітня 2022 року: Сьогодні можу сказати харків’янам, що екопарку більше немає. Зруйновані вольєри, зруйнована вся інфраструктура. Тобто сьогодні ухвалюється рішення: або всіх умертвити, приспати, або прийняти якийсь момент їх перевезення. Жодних шансів, жодних ідей і жодного місця, щоб їх перенаправити — немає.
Володимир Носков: І тут виник такий скандал, сказали: «Ви що, в жодному разі!» І тоді вже спільними зусиллями кількох голів міст вдалося вивезти зрештою всіх хижаків.
Віталій Ільченко: Евакуація була закінчена. Тобто всі тварини були вивезені: від якоїсь маленької морської свинки та закінчуючи верблюдами — ми всіх евакуювали та всіх вивезли.
Таня Федоркова: Якійсь момент був — було звернення пана Фельдмана, засновника екопарку, який говорив про те, що «все, ми закінчуємо, вимушені…» То такий момент був переламний, можете згадати? І чому далі евакуацію знову-таки відновили?
Віталій Ільченко: Емоційний стан кожної людини, так само і власника, Олександра Борисовича, коли він втрачав кожного дня, ми всі втрачали, частину парку, тварин — це біль, це розпач. Дуже рідко, що ми не потрапляли під обстріл. Практично кожного разу втрати — тварин, техніки. Але коли були втрати людей, коли на наших руках помирали люди, ми вже самі собі говорили: «Ми більше не поїдемо». Приїжджали додому, заспокоювалися — і знаємо, що там наші брати менші, треба їхати. І їдемо далі.
Волонтер виносить тварину з екопарку, квітень 2022: Ми з таким дружком вибираємося з обстріляного екопарку. Обстріляли дуже сильно, багато тварин лежать, просто нереально…
Віталій Ільченко: Це тяжко було, бо на наших руках, на руках співробітників, ми просто привозили вже наших колег, які померли. Двох співробітників було взято в полон, їх застрелено було на території парку орками цими. Коли буде відновлення парку, ці люди мають бути увіковічені на території парку, бо вони, дійсно, герої і вони віддавали своє життя, щоб врятувати тварин.
Таня Федоркова: Щодо міст, куди евакуювали тварин, то з харківського екопарку за час війни вивозили тварин до Дніпра, до Одеси, тварин прийняв харківський зоопарк — а ми знаємо, які відносини між екопарком і зоопарком.
Володимир Носков: До війни вони точно були не найкращими, так!
Таня Федоркова: Завжди існувала така конкуренція між екопарком і зоопарком. І коли був живий Геннадій Кернес, одною з його цілей, які він озвучував, була така, щоб зробити харківський зоопарк. І в цьому вбачалася така доля… ну, не знаю…
Володимир Носков: Конкуренції.
Таня Федоркова. Так, конкуренції. Заздрощів — мабуть, не точно буде сказати. Екопарк, дійсно, є популярним місцем серед харків’ян.
Володимир Носков: Власне, він (Кернес) і замислив саме безбар’єрний зоопарк, доступний зоопарк для тварин і відвідувачів, саме щоб перевершити екопарк. Тут безперечно і політична складова, і вибори, і ось ця конкуренція з Олександром Фельдманом. Згадай це протистояння їхнє, дуже некрасиве, коли розпал вже до того дійшов, що хотіли знести ринок «Барабашово», прокласти там дорогу…
Таня Федоркова: Я тобі скажу, зараз знову ці розмови вже почалися, і Харківський міський голова Ігор Терехов знову заговорив про «Барабашово». Вже якісь нові там проєкти публікуються архітектурні, як буде виглядати «Барабашово» після реконструкції. Це будуть такі великі торговельні центри, цілі торговельні вулиці. Тобто знову починається це, і пішли такі жарти, що от «Харків відроджується, бо вже почалися всі ці чвари між посадовцями та бізнесом».
Володимир Носков: Це неприємно, це дуже неприємно, що ми наступаємо на ті самі граблі. І хотілося б, щоб такого, звісно, більше не було, і щоб ми замість з’ясовування відносин між собою займалися більше відновленням міста із залученням інвестицій, реформами, ніж оцими «міжсобойчиками».
Таня Федоркова: Так, є таке бажання відновлення, воно висловлено публічно. Проте масштаби знищення екопарку — ще піде не один рік, щоб відновити його в тому стані, в якому він був до повномасштабного вторгнення. Ну і, звісно, колектив екопарку — багато людей роз’їхалися. І загалом, думаю, через ці фінансові проблеми весь колектив утримувати далі, як раніше, теж не буде можливості. Усе це трималося на грошах Фельдмана. Зараз ми знаємо, що відбувається на «Барабашово» — так само великі пошкодження внаслідок обстрілів, кілька разів горів ринок.
Забула сказати про те, що велику частину тварин перевезли на Полтавщину. Саме там частіше за все перебуває Віталій Ільченко, директор екопарку. Кожна тварина була у своєму стані, мала пережити цей стрес, адаптуватися на новому місці, адаптуватися до нових людей — нових годувальників, кіперів.
Віталій Ільченко: От, наприклад, у мене приїхала дівчинка. У мене мініпоні звідсіля у Полтаві, приїхала дівчинка, яка з ними працювала. І вона позвала поні — поні Бог зна звідкіля прибігла до неї! Бо, ви бачите, такі моменти — мурашки йдуть! Не так це просто — працювати з ними. Це особистості, це свій характер, одна сім’я, частина. Вони розуміли їхні повадки — хто коли заходить, хто хоче їсти, хто не хоче їсти. Поміняти людину… Поміняти водія на якомусь маршруті — це легко, а замінити кіпера, який працює з тваринами, та ще й з тваринами високоінтелектуальними — це дуже нелегко.
Володимир Носков: Я коли спілкувався з директором екопарку, паном Віталієм, то він мені таку штуку цікаву сказав: що ми от вивчали війни різних років і століть, і він каже, що, мабуть, ще жоден зоопарк не опинявся саме на лінії фронту. Тут дуже важливо сказати, що від першого дня повномасштабної російсько-української війни екопарк опинився на лінії фронту. У 500 метрах вже були позиції росіян.
Віталій Ільченко показує залишки снарядів: Це все на території парку. Це залишилася десята частина від того, що було. Деякі ці труби хлопці позабирали, волонтери — сказали, паркан собі зробимо. У мене лишилося 180 труб таких. Таких снарядів дуже багато було. Це взагалі буде тяжкі такі снаряди. Є алюмінієві, легенькі, а є дуже важкі осколки. Маленький такий осколочок, а вага дуже велика. З маркуваннями з усіма. Як кажуть, не відкрутишся вже. Те, що потрібно, те позабирали. А це те, що не потрібно.
Володимир Носков: Я думаю, що реально такої евакуації тварин ще теж ніхто не проводив за всю історію. Згадай київський зоопарк, харківський зоопарк, навіть той же легендарний варшавський зоопарк, про який є дуже відомий фільм — вони ж залишалися на окупованій німцями території під час Другої світової війни, їх не вивозили. І пам’ятаєш ці фото з мавпами, які лазять по Держпрому?
Таня Федоркова: Харківський екопарк, можна сказати, увійшов в історію з цією евакуацією. Про мавп ти згадав — і Віталій Ільченко розповідає про мавп, як у перші дні війни переживали все це. Він пам’ятає цей стресовий момент: це й не було зрозуміло, чи дозволять забрати, адже там постійно летіли снаряди, чи взагалі хтось наважиться туди піти, щоб забрати цих тварин, як їх звідти витягувати.
Віталій Ільченко: За що ми переживали — не дай Боже, вийдуть хижаки та підуть на людей. Ось за що переживали.
Таня Федоркова: І це реально могло статися?
Віталій Ільченко: Звісно! Це просто дивом не попали! Після того як ми вивезли тигрів згорів дім їхній, дерев’яний. Тобто два тигри вийшли б на волю. Це просто диво, що такі вольєри не були зруйновані, коли там ще були тварини.
Ми проходимо зараз будинок людиноподібних мавп. Ми приїхали, хвилини часу немає, холодно, наркоз не діє — і ми зі співробітницею, завідувачкою сектором рептилій, завідувачкою віварієм, заходимо у вольєр. Вона перша пішла, за що я їй ще потім сказав, виговор зроблю, заходить у вольєр до орангутанів — до тварин, з якими вона взагалі не працювала. Я забігаю, а вона у вольєрі стоїть. Орангутан міг вбити її за секунду. Великий самець чекав, спостерігав, а ми взяли самицю з малюком — вона зараз у харківському зоопарку, Поночка з Мессі, народився у нас орангутанчик — взяли за руку, почали виводити без наркозу, посадили в цю машину, кунг. Оце був такий момент.
Таня Федоркова: Тобто ви її за ручку вивели?
Віталій Ільченко: За ручку. Страшно було! Вона могла взяти за одну ручку і за другу та розірвати нас. То такий був страшний момент. Страх ми перебороли в собі, посадили її в кунг, вона ще вибігає — якийсь снаряд лежав біля будинку, вона хапає цей снаряд. Ми їй: «Поночко, відпусти!» Поки вона той снаряд кинула, потім на дерево… Ми її кидаємо в кунг, думаємо, ще секунда — і вона розіб’є скло. Летимо, нас зупиняють на контрольно-пропускному пункті, кажуть — куди? Ми кажемо: «Хлопці, летимо, бо веземо мавпу!» Вони: «Серйозно?» Телефонуємо до харківського зоопарку, вони на нас чекають. Ми прилетіли до зоопарку, перегрузили. Ну, це був такий адреналін!
Таня Федоркова: Це не та сама мавпочка, яка вийшла і гуляла Харковом, ні?
Віталій Ільченко: Ні.
Таня Федоркова: Це ваша?
Віталій Ільченко: Це вийшла наша Чічі, а ми перевозили Поночку, орангутана. Вийшла шимпанзе.
Таня Федоркова: А Чічі? Розкажіть, що з нею, вона така соціалізована?
Віталій Ільченко: Вони всі дуже розумні, соціалізовані. Та я вам скажу, мавпи таке в нас витворяли! За час роботи директором парку я вже такого надивився! У них є свої плани втечі, вони підточують замочок, переточують системи завісів, щоб вийти. І це неодноразово в них видавалося. Так само і в харківському зоопарку. Хоч там і нові вольєри, і система безпеки, й інше — ну…
Таня Федоркова: Якщо б росіяни до мавп зайшли — вони б їх обхитрили, так?
Віталій Ільченко: Сто відсотків!
Володимир Носков: Взагалі цей екопарк замислювався як реабілітаційний центр, центр для самих тварин і людей. Там вже дуже багато діє саме таких соціальних програм для дітей із психологічними порушеннями, потім були програми для ветеранів АТО/ООС, там багато лікували тварин. Тобто вони постійно наголошували на тому, що не є традиційним зоопарком у тому розумінні, до якого ми звикли: територія, ґрати, клітки тощо. Очевидно, що в тому самому форматі, яким був екопарк, він вже не буде працювати.
Мені здається, що ось ця війна повинна підштовхнути, мотивувати керівництво екопарку думати про його нову концепцію і нове навантаження: як це може працювати, якої мети тепер хоче досягати заклад. Тому що, безперечно, залишиться багато і поранених тварин, і психічно травмованих, і людям треба буде надавати допомогу. А стосовно тварин [чи повернуться вони] — я думаю, більш молодих, мабуть, будуть ще перевозити. А старші — можливо, хто його знає, варто залишити їх на місці, щоб не завдавати такого серйозного болю. До речі, кажуть же, що тварини дуже-дуже-дуже відчувають небезпеку, і що тут відбувалося — наскільки самим тваринам потім буде, вибачте мені, повертатися на те місце, де їм завдано було стільки стресу та фізичного болю. Я думаю, що багато хто може на такому, знаєш, тонкому рівні це не сприйняти.
Таня Федоркова: Вово, дякую тобі за розмову! Сьогодні ми говорили про харківський екопарк і його майбутнє. Дякую всім нашим слухачам! Нагадає, що слухати нас можна на сайті «МедіаПорт», на саунд-платформах Google Podcasts, Apple Podcasts і на радіо «Накипіло». На все добре!
Слухайте також: «Один клієнт спалив три пачки цигарок». ХПГ — про збір доказів злочинів РФ