«По УБД — безкоштовно»
Я отримала статус учасника бойових дій у 23 роки. Це за супровід журналістів на бойові позиції. І як би так пояснити… Сумно, що довелося стати ветеранкою. Я цього не хотіла. Я хотіла спокійного та мирного життя. Виявилось, що за це треба боротись.
Статус учасника бойових дій дає мені кілька привілеїв. Наприклад, безкоштовний проїзд у комунальному транспорті та навіть можливість посперечатись за пільгове місце у приватних маршрутках. Є ще кілька «плюшок», які я не використовую, ну бо… мені не потрібна знижка на дротовий телефон, а навіть з низьким відсотком кредиту на житло коштів на перший внесок у мене немає.
Утім, є пільги, набагато цінніші для мене.
Вечір. Екіпаж бойової машини піхоти. Дорога до авто — два кілометри пішки по багнюці. В руках — техніка. І мінімум бажання долати цей маршрут. Хлопці пропонують підкинути: «По УБД — безкоштовно».
Лунає сміх.
Приїздимо до танкістів. Багато знімаємо, слухаємо, доводимо героям, що вони герої, бо поцілили в росіян з рекордної відстані. І тут довгоочікуване:
— Каву будете? Для УБД задарма!
Вдячно погоджуємось і ведемо бесіди про котів-приблуд, статутні шкарпетки, родичів.
Це я до чого…
Ми можемо безнадійно довго чекати на пільги та знижки. Проте одна з найкращих переваг УБД — смакувати заварену товаришем каву та мати необмежені хвилини розмов. Бути поряд, бо тільки ти розумієш, через що він пройшов. Знати, що він не ідеальний, але все одно називати його «братом». Замовити одне одному смішні шеврони. Носити позивні, вигадані побратимами.
Єдине хороше, що можна отримати на війні — нові родичі. Тепер я маю братів та сестер чи не в кожній області України. Тож передусім маємо бути підтримкою одне одному. Побратим чи посестра цінніші за знижку на комунальні послуги. Дорожчі, ніж проїзд у трамваї. Маємо пропуск у душу без черг і сварок «мені тільки спитати».
Читайте інші публікації Руслани Богдан на MediaPort