«По документах уночі нас там немає»: колеги загиблих медиків — про роботу екстреної допомоги на Харківщині

На дзеркалах автівок харківської екстреної допомоги — чорні стрічки. Символи скорботи з’явилися і на швидких по всій країні: на знак солідарності колеги з інших областей підтримали харківських медиків, які 15 березня внаслідок російського удару дрона втратили двох членів команди. 18 березня у Пісочині в останню путь провели 56-річного водія екстреної медичної допомоги Олега Журавльова. Разом із ним загинув 27-річний Дмитро Колесник. 

Сирена — останній салют для водія швидкої

Попрощатися з Олегом Журавльовим прийшли близькі, друзі, колеги. Серед присутніх — парамедик Олександр Дудулад, єдиний з членів екіпажу, хто уцілів під час удару 15 березня. Він має травми тіла, посічене уламками обличчя, та попри це приїхав на прощання — віддати шану напарнику. 

Для близьких він був Аліком. Ольга Журавльова, подруга дитинства та однофамілиця загиблого, згадує 35 років дружби, що почалася ще в інституті.

«Мені здавалося, він житиме завжди. Він був настільки життєрадісним, мав таку жагу до життя… Він знайшов себе у порятунку людей», — розповідає Ольга.

Остання розмова друзів відбулася в Instagram. 14 березня, за день до загибелі, Олег виставив «сториз» із Великого Бурлука. На тій фото — члени екіпажу швидкої утрьох, до знімку додана пісня «Майже весна».

«Я написала: «Герої». Він мені лайкнув. І наступного дня я не повірила своїм очам… Я і досі не вірю. Він пішов від нас героєм», — каже жінка.

Друг загиблого Віктор Ларченко додає:

«Дуже боляче, що саме така добра людина… Хоч у нього проблеми у самого були зі здоров’ям, але він все одно у ці тяжкі часи возив на швидкій — з передової возив поранених. Дуже боляче говорити, така людина пішла від нас, якій би ще жити і жити».

Колеги Олега визнають: працювати стає дедалі важче. Правила війни, де медики мають захищений статус, у випадку з російським агресором не діють. Валерій Таран, водій екстреної допомоги, який працював з Олегом на одній підстанції, каже, що раніше в екстренці мали підсвідоме відчуття: «Швидку не чіпатимуть». Зараз — навпаки.

«Їхня машина була з усіма міжнародними знаками — без зброї, без нічого. Вони тільки після минулого разу [атаки дрона на Куп’янщині та евакуації пішки] не відійшли і тут — знову… Там до Бурлука була більш спокійна зона. Тим більше це сталось між Бурлуком і Печенігами там, де відкрита ділянка. Відрізок дороги, кілометр-два прямої дороги без посадок. Саме там багатенько підбивали машини так вийшло, що і вони там потрапили», — говорить Валерій.

Коли труну з Олегом Журавльовим опускали в землю, на кладовищі в Пісочині увімкнули сирени швидкої — це був останній салют водію.

«Куди ми поїдемо? Ми тут ще потрібні»

Лікаря Дмитра Колесника поховають згодом — тривають експертизи. Наречена загиблого Альбіна Невська розповіла «МедіаПорту» що від початку російського повномасштабного вторгнення вони з Дмитром працювали разом, брали додаткові зміни та не хотіли залишати свій дім. 

«Ми з моїм коханим не пропустили жодної зміни, взяли на роботі по 1,5 ставки. Працювали добу через добу, почували себе потрібними. Про переїзд у більш безпечне місце мови не йшло, Діма казав: «Тут же наш дім, куди ж ми поїдемо, тим паче тут ми потрібні», — написала Альбіна до редакції.

За її словами, у перші місяці на початку повномасштабного вторгнення виклики фільтрували, бригади виїжджали лише на невідкладні випадки, але згодом — почали направляти і на менш критичні виклики. Після надання допомоги бригада мала залишатися неподалік місця попереднього виклику і чекати на новий.

«Бригада, яка закінчила виклик, має стояти за місцем того виклику до отримання наступного. В -20 або +40, під сиренами, обстрілами, ми мали стояти хоч на відкритій дорозі, хоч десь між будинками. Відʼїхати можна було лише з дозволу диспетчера, могли і не дозволити. Виклики перестали фільтрувати», — стверджує вона.

За її словами, швидкі часто приїжджали на місця обстрілів раніше рятувальників, хоча обстріл ще тривав. Не усі видані турнікети та бронежилети, додає Альбіна, були якісними.  

«Було і декілька якісних турнікетів типу САТ, не пам’ятаю точно, але їх казали не використовувати, берегти, а потім взагалі позабирали з машин», — каже експрацівниця екстренки.

Відрядження на деокуповані території

З 2023 року Альбіна з колегами почала працювати на деокупованих територіях Харківщини. 

«Перший час це було начебто добровільно, потім кого поставили, той і має їхати, інакше догани, звільнення, публічний осуд на цих 40-хвилинних «планерках»… Я рік прїздила в Борову на консервній бляшанці зі старою апаратурою, на яку не могла покластися. Хороші машини не відправляли, бо раптом в неї прилетить. В 2024 році зʼявився американський гуманітарний проєкт, який виділив для Харкова три хороші машини з сучасною апаратурою, на одну з цих машин посадили мого Діму. В березні 2024 року я звільнилася зі швидкої, бо більше не могла цього всього терпіти. Просила Діму також піти, отримати іншу спеціальність, він казав, що потім, після війни», — продовжує Альбіна. 

x

Наприкінці лютого 2026 року бригада швидкої, в якій працював Дмитро, потрапив під атаку російського безпілотника.

«Машина зазнала пошкоджень, бригада дивом залишилася ціла. В тому місці не було зв’язку, покликати на допомогу було неможливо. Декілька годин вони переховувались в лісі, як стемніло, пішки пішли по трасі, змогли зателефонувати, потім їх підхопили військові, що проїжджали повз та довезли до Шевченково. Бригаду зняли з відрядження і на деякий час ці виїзди припинили. Пообіцяли не відправляти, поки немає броньованого авто. 13 березня Дмитро був на денній зміні, зателефонував мені та сказав, що відрядження поновлюються і наступного дня він виїжджає на Бурлук. Я запитала, чи дали вже броньоване авто, він сказав, що ні. Я просила його не їхати, просила відмовитись від відряджень, звільнитись, що завгодно, але не їхати, бо це стало надто небезпечно», — розповіла наречена загиблого лікаря.

«По документах у нічний час нас там немає»

Працівниця екстреної допомоги, яка і по сьогодні виїжджає у відрядження в Харківську область, погодилася розповісти про свою роботу анонімно — побоюється звільнення. За її словами, бригади медиків працюють у небезпечних районах без належного захисту.

«Те, що з наших бронежилетів сміються всі військові, — це взагалі не секрет. Але найстрашніше те, що за документами в нічний час нас там немає!» — зауважує вона.

За її словами, нічні зміни під час відряджень часто не оплачуються. 

«Нам не табелюють нічні зміни, коли у нас немає перевезень, а якщо і є перевезення поранених, як було у Діми, то йому оплатять лише кілька годин — за те, що він їде туди й назад. Мало того, що ми фізично не захищені, так ми ще й юридично не захищені. Уже багато машин потрапляли під атаку дронів і обстріли артилерії, але нас уже наступного дня знову відправляють на ті самі точки», — стверджує співрозмовниця.

Однокласниця загиблого Дмитра Колесника та його друзі поширюють у соцмережах допис, в якому просять надати розголос питанню захисту бригад швидкої. Під ним — коментарі працівників екстреної допомоги, в тому числі з інших регіонів, які заявляють про порушення своїх прав.

«Броньовані авто є, але їх мало»

У бригади, яка потрапила під удар російського дрона 15 березня, був детектор дронів та бронежилети, але це не допомогло, безпілотник поцілив у кабіну, де були водій Олег і лікар Дмитро, розповів директор Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Харківської області Віктор Забашта. За його словами, броньовані автомобілі у екстренки є, але їх мало. Щодоби по Харківщині на виклики виїжджають понад 170 бригад. 

«Стосовно бригад, ще на початку повномасштабної війни, були всі одягнені у бронежилети і шоломи. Так, частина бригад, які працюють на сході, мають РЕБи, мають сканери дронової загрози. Броньованих автівок, на жаль, мало, але ми працюємо повсякденно над тим, щоб кількість збільшилась… Повірте мені, що можу, роблю. І скільки броньованих авто повинно бути? — Дай Бог, щоб всі. І броньовані, і зверху РЕБ», — зазначив Віктор Забашта. 

Центр екстреної допомоги — комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради. На питання «МедіаПорта» щодо захисту бригад, у пресслужбі Харківської обласної ради висловили співчуття близьким загиблих та зазначили: 

«Медики продовжують виконувати свої службові обов’язки. Це було їхнє свідоме рішення — виїхати на виклик і допомагати людям, попри всі ризики, які сьогодні несе робота медиків на Харківщині. Підкреслюємо: усі бригади забезпечені засобами індивідуального захисту — шоломами та бронежилетами. Це обов’язковий стандарт безпеки, якого Центр дотримується від початку повномасштабного вторгнення».

Частину інформації, в тому числі організаційної, не розголошують «з безпекових міркувань». 

«Окремі деталі щодо технічного оснащення, маршрутів та організації роботи не розголошуються з міркувань безпеки. Водночас підтверджуємо наявність броньованого транспорту. Його кількість не розголошується з огляду на безпекові ризики», — повідомили в облраді. 

За підтримки французьких та польських організаціяй до обласного Центру екстреної медичної допомоги передали 23 авто швидких та два РЕБи. 

«Від початку повномасштабного вторгнення за сприяння Харківської обласної ради та у співпраці з міжнародними партнерами, зокрема французькими та польськими організаціями, до КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги» передано 23 автомобілі швидкої допомоги та 2 засоби радіоелектронної боротьби для медичного спецтранспорту. Харківська обласна рада вела і продовжує вести переговори з міжнародними партнерами щодо надання додаткових засобів радіоелектронного захисту для посилення безпеки медичного спецтранспорту області», — додали у пресслужбі.

Питання, порушені працівниками екстреної медицини у листах в редакцію, та які залишилися без відповіді у коментарях керівництва центру, MediaPort направить в офіційному запиті до Харківської облради, Харківської ОВА та МОЗ.

Як захистити медиків? Коментар голови комітету ВР

Броньовані машини — важкі, складні в утриманні та оформленні, натякають в адміністрації Центру екстреної допомоги. Та головне — на такий транспорт для цивільної медицини немає коштів. Передусім бронемашини ідуть на фронт. 

Голова Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Мизайло Радуцький у коментарі Радіо «Накипіло» сказав, що найкращий захист екстреної допомоги від дронів — антидронові сітки на шляхах та захисні екрани на транспорті, як у військових.  

Броньованих швидких у світі не існує, наголошує він, є лише броньовані евакуаційні авто, які для екстренки важкі та повільні, рухаються зі швидкістю 50 км/год та споживають у понад три рази більше пального.

«Ні один виробник у світі не виробляє екстренку броньовану, бо вона не використовується в зоні бойових дій. Просто ніде немає такого скаженого злочинця, як росія, яка б’є по цивільних екстрених, тому їх і не виробляє ніхто. Броньований евакуаційний Ford з’їдає під 70 літрів палива на 100 км. Плюс вага — він більше двох тонн. Екстренка має приїхати за 15 хвилин на виклик. Це норматив. Добре, у прифронтовій області це довше. Броньована машина, якщо це не казкова броньована машина, а дійсно сертифікована броньована машина, дуже важка, вона не їздить швидко, у неї немає такої можливості, то це вже не екстренка буде, це евакуатор», — каже Радуцький.

Він каже, що за першої фінансової можливості — замовлятимуть бронеавта для екстреної медицини.

«Що стосується цивільної екстренки, ми дуже хотіли б закуповувати. При першій змозі бюджету це закуповуватимуть. Але є велика різниця між броньованою евакуаційною машиною і машиною для екстреної допомоги», — повторив голова комітету ВР.

До того ж, каже Радуцький, від прямого влучання важкого дрона броньоване авто теж не захистить. 

«Немає стовідсоткового захисту від великого дрона, на жаль, чи від залпового вогню, який, на жаль, на Куп’янщині у деяких селах дістає, від РСЗВ. Броньована машина теж не захистить», — додає голова профільного комітету парламенту.

Російська армія порушує усі норми міжнародного права, у таких умовах говорити про захист прав медиків не доводиться, каже правозахисник Олександр Павліченко. Водночас, за його словами, протоколи мають враховувати питання ризиків, а військова адміністрація має ініціювати питання щодо максимального захисту хоча б частини бригад. 

«Медики хоч і наділені захищеним статусом, ми знаємо, що реальність набагато гірша. Обстріли здійснюються. І умисно росіяни обстрілюють машини з медиками або з ДСНС, намагаючись створити, і паніку, і небажання, щоб приїздили другий раз. У медиків немає якогось вибору, їхати чи не їхати на ту територію, тому що є виклик, необхідна ургентна допомога, вони будуть виїздити. Питання: на чому виїздити?  

Військова адміністрація може визначити умовно 20 бригад швидкої допомоги, створити три або п’ять бригад, які матимуть додатковий захист, тобто додаткові автомобілі з бронею, якісь інші види захисту, для виїздів саме на територію з поглибленим ризиком. Це як один із таких можливих варіантів рішення. Але це питання, яке має ухвалюватися. 

Тим же медикам статус учасників бойових дій не дають, хоч вони по факту у зоні бойових дій. І це не питання компенсаційного відшкодування, що вони повинні отримувати якісь виплати, нагороди, пільги. Ні! Це питання того, що вони фактично включаються в цей процес протистояння, вони не є комбатантами, вони виконують цивільну функцію фактично на лінії розмежування. Так само їхній статус має бути відповідно визначений — як на мене, він має бути більш захищений як фізично, так і соціально», — сказав «МедіаПорту» Павліченко.

Щодо скарг медиків на організацію праці — правозахисник радить звертатися до правоохоронних органів. 

У парламентському комітеті обіцяють підняти питання захисту медиків на найближчому засіданні — готові заслухати керівників екстренки, фахівців із роботи засобів РЕБ.

«Ми запросимо фахівців Міноборони та керівників екстренок прифронтових областей, щоб зрозуміти, чи є сенс у встановленні РЕБів. Але наразі від FPV-дронів ефективнішими є сітки та екрани», — сказав Радуцький.

Тим часом харків’яни збирають донати на бронемашину для екстреної допомоги самостійно.