«Пізно купувати вогнегасник, коли вже горить машина», — інструктор з тактичної медицини Сава Чуйков
Російська армія не припиняє обстрілів Харкова. Навесні цього року на додачу до «звичних» ракет та дронів, агресор почав бити по місту ще й УМПБ, уніфікованими модифікованими плануючими боєприпасами — чимось середнім між керованою авіабомбою і ракетою. Чи не щодня у місті є поранені, яким може і має якнайшвидше допомогти будь-хто.
Будь-хто, хто володіє навичками тактичної медицини, адже своєчасно і якісно надана домедична допомога може зменшити крововтрату, врятувати кінцівку, а інколи — і життя. Чому багато хто досі зволікає з отриманням необхідних навичок, коли зростає попит на тренінги з тактичної медицини та що має входити до мінімальної аптечки під час війни, «МедіаПорт» розпитав інструктора з тактичної медицини Саву Чуйкова.
Викладати курси з надання допомоги Чуйков, у минулому харківський патрульний, почав у 2017 році. Навчає як цивільних, так і військових, називає себе інструктором з тактичної і «дуже нетактичної медицини». Далі — пряма мова.
«Я б хотів, щоб люди перестали думати, що їм пощастить»
На превеликий жаль, люди діють реактивно. Тобто коли щось сталося, тоді й будемо думати. Ті люди, які загинули або отримали поранення, також думали, що їм пощастить, що їм це не знадобиться, що вони в стресовій ситуації зможуть щось згадати, побачити, комусь подзвонити, що встигне приїхати швидка і так далі.
Але під час війни ніхто не застрахований від поранень. Навіть якщо ми не говоримо про бойові дії, то є дуже висока ймовірність отримати поранення випадково: можна впасти, потрапити в ДТП, травмуватися домашніми електроприладами тощо.
Я б хотів, щоби люди перестали думати, що їм пощастить і почали опановувати навички з домедичної допомоги. Це вкрай важливо.
«Навчайтеся, не перекладайте відповідальність»
Вміння правильно оцінити важкість поранення приходить тільки зі знаннями. З мого особистого досвіду, з досвіду спілкування з людьми, є величезна кількість тих, хто критичним пораненням не приділяє достатньо уваги, думають, що це нічого такого. А деякі люди навпаки «передіагностовують» поранення.
В певних ситуаціях краще «перебдєть», але є моменти, коли це може заважати. Це часто вимагає більше ресурсів, а ресурси обмежені, коли, наприклад, є багато поранених, а під час прильотів поранених майже завжди багато.
Більшість людей відвідують тренінги «постфактум», вже після того, як когось поряд з ними поранило чи хтось загинув.
Можна сказати, що певною мірою людей мотивує страх: не надати допомогу, померти самому, або що в них на очах хтось помре, а вони не знатимуть, що робити. Хренова мотивація, але це теж мотивація. Кожному потрібна різна сила мотивації. Комусь достатньо однієї краплини, а комусь ледь не того, щоб на його очах померла дитина.
Ви не думаєте про те, що ви будете надавати допомогу. Але подумайте про себе: якщо ви отримаєте поранення? Я б хотів, щоб кожна людина про це замислилась.
Людська психіка змушує відкидати негативні сценарії. Перше: люди бояться думати про негативне. Це відштовхує думки, що вони можуть бути поранені. Це психологічний блок. Друге: люди свідомо цього не хочуть робити. Наприклад, багато людей думають, що вони не зможуть, що це щось складне, що потрібна медична освіта, величезні ресурси. Але насправді опанувати навички надання допомоги зможе навіть підліток.
Третя причина: люди сподіваються, що їм фортане. Думають, що їх не поранить або що встигне приїхати швидка. Сподіваються на когось, певною мірою перекладаючи відповідальність.
Є пряма кореляція між мотивацією людей, охочих пройти навчання, з якимись подіями. Як тільки стаються масовані ракетні обстріли, одразу з’являється багато охочих, люди починають питати, цікавитись, більше питати про те, де купити турнікет, аптечку і так далі.
Дійте
Передусім я б порадив харків’янам припинити думати, що пощастить та почати діяти. Отже:
- підготуйте житло: багато поранених від уламків скла, тому приберіть все, що може травмувати вас під час вибухової хвилі;
- зрозумійте, де у квартирі безпечніше, а де ні;
- пам’ятайте, де сховище, підготуйте його, дізнайтеся, де є інше сховище на випадок, якщо не зможете потрапити в перше;
- пам’ятайте, де найближча лікарня, де безпечно бути під час тривоги, куди бігти, коли вже почався обстріл.
Окремо хотів би звернутися до керівників, власників бізнесів, тих, хто працює з колективами: замініть корпоратив тренінгом з такмеду. Це класний нетворкінг, тімбілдінг та час, проведений із командою. Але, головне, це допоможе вам врятувати життя своїх співробітників, а їм своєю чергою — рідних та близьких.
Не бійтеся і не скупіться. Курси домедичної допомоги зазвичай проводять у безпечних місцях, підвалах. Пройти курс в середньому можна за 1-1,5 тис. грн.
Я вважаю, що навчитися надавати допомогу за такі гроші один раз на пів року — це не так дорого. Якщо я зараз скажу, що апарат мембранної оксигенації, маніпуляція з реанімацією коштує 50 тисяч гривень, мені будь-хто скаже, що це дорого. Але коли прямо тут і зараз помирає його близька людина, дитина або мати чи батько, то вже й не здається, що це так дорого.
Пам’ятайте про необхідність мати хоча б мінімальну аптечку: рукавички, турнікет та ножиці. Це коштуватиме приблизно 2 тис. грн. Більш наповнений варіант обійдеться від 5 до 7 тис. грн.
Але першочергове — це знання і навички.
Досвідчена людина зможе надати допомогу умовно і підручними засобами… Людина, яка не вміє надавати допомогу, навіть маючи величезний медичний рюкзак, все одно не зможе надати допомогу. Тому першочергово треба говорити про навички і знання, а вже після цього про засоби.
На сторінці в Instagram Сава зібрав список організацій, де можна пройти курси, та радить, як перевірити турнікет на оригінальність.
Читайте також: Не панікуйте, майте «план Б» — волонтер Олександр Костенко