Під загрозою блекаутів на Харківщині: чотири рівні вашої енергетичної безпеки Колонка
Зима обіцяє бути важкою. Ми чуємо це чи не «з кожної праски». Про це говорить президент, цим погрожують агресори, не заперечують цього й наші західні партнери. Що ж робити пересічному громадянину? Як подбати про власне енергозабезпечення та чого очікувати?
Поточний стан української енергетики є проміжним між стабільною плановою роботою та повним знеструмленням споживачів. Він динамічний і слабко прогнозований для пересічного громадянина.
Негативним фактором є ворожі удари ракетами та безпілотниками по об’єктах критичної інфраструктури, а позитивними — робота сил протиповітряної оборони та темпи відновлення енергетичних об’єктів. Сукупність цих факторів і визначає щоденний поточний стан української енергетики: планові та/або аварійні відключення і зниження показників якості електроенергії (зниження або стрибки напруги, спотворення синусоїди тощо).
Через дефіцит електроенергії можуть виникати перебої у тепло- та водопостачанні. За таких умов громадяни змушені брати частину відповідальності за власне енергозабезпечення на себе.
Ось кілька порад, як це зробити.
Одразу слід сказати, що будь-які заходи не є безкоштовними. Результат суттєво залежить від того, скільки ви готові вкласти у власне енергозабезпечення. Готуватися до зими, коли вона вже прийшла, — завжди дорого.
Тож почнемо з найдешевших варіантів.
Перший рівень — захистіть себе
Робота електроприладів на зниженій або підвищеній напрузі шкодить їм. Тому перш за все слід захистити свої електроприлади, щоб не втратити їх зовсім. Найпростіший спосіб захисту — встановити реле напруги, яке автоматично відімкне споживачів від мережі, якщо напруга вийде за припустимі межі. Слід наголосити, що такий захист повинен бути саме автоматичним, тому що процеси в електричних мережах миттєві, і людина фізично не встигне зреагувати та вчасно вимкнути електроприлад.
Другий рівень — виправляйте недоліки мережі
Більш просунутий спосіб — встановити стабілізатор напруги, який перетворить вхідну «погану» напругу на таку, що відповідає стандарту. При цьому прилади не відмикаються від мережі, а продовжують працювати. Це значною мірою посилить вашу енергетичну стійкість, адже ви зможете заживити принаймні холодильники, газові котли автономного опалення тощо. Звісно, якщо придбати більш потужний стабілізатор напруги, можна заживити й усю оселю, але це буде значно дорожче.
Третій рівень енергетичної стійкості — засоби акумулювання електроенергії
Вони здатні заживити ваші прилади навіть під час відключень. Для приладів невеликої потужності та перерв в електропостачанні, які вимірюються годинами, добре зарекомендували себе портативні зарядні станції на кшталт EcoFlow. Додатковою перевагою цих станцій є їх мобільність. Тож вони стануть у пригоді й після цієї зими як засіб живлення, наприклад, на природі чи в кемпінгу.
Якщо говорити про власний будинок у цілому та про тривалий час знеструмлення, слід розглянути технології, притаманні спорудженню сонячних електростанцій під власне споживання. Така система містить гібридний інвертор, контролери заряду та батарею акумуляторних блоків. Вона є стаціонарною, але може бути розібрана та перенесена на інший об’єкт. Від потужності інвертора залежатиме загальна потужність приладів, які можна заживити, а кількість та ємність акумуляторів визначатимуть тривалість роботи.
Четвертий рівень — власна генерація
Генерація електричної енергії — це процес перетворення інших видів енергії на електричну. Наразі загальнодоступними технологіями є фотоелектричне перетворення (сонячні електростанції) та бензинові й дизельні електростанції, у яких енергія спалювання пального приводить у рух двигун внутрішнього згоряння, а він, своєю чергою, обертає електричний генератор. Ці дві технології є найбільш популярними та адаптованими до потреб пересічного споживача. Проте навіть вони потребують певних умов упровадження.
Для сонячних електростанцій потрібна значна площа розміщення фотоелектричних панелей, а для роботи портативних бензинових або дизельних електростанцій — умови для відведення продуктів згоряння пального та певна шумоізоляція, адже вони дуже гучні. Тому, крім вартості самих електростанцій і пального, у споживача мають бути й додаткові технічні умови для їх облаштування.
Можна констатувати, що споживачі, які мешкають у приватному секторі у власних домогосподарствах, мають кращі умови для автономного підсилення власної енергетичної безпеки. Натомість мешканцям багатоповерхівок доводиться досягати певного суспільного консенсусу для впровадження енергетичних технологій на рівні всього будинку, адже дах і комунікації є спільними, а шумоізоляція будівель — неідеальною. Водночас велика кількість мешканців багатоквартирних будинків здатна акумулювати значно більші кошти та впровадити дорожчі й масштабніші енергетичні рішення із залученням професіоналів.
Для сільської місцевості також актуальними є технології біогазового сектору, вітроенергетичні установки та мікро- і мінігідроелектростанції. Проте вони потребують ще більш специфічних початкових умов для спорудження та подальшого використання.
Є також і п’ятий (прихований) рівень власної енергетичної безпеки — переналаштування режиму власного енергоспоживання та його оптимізація. Але це вже тема для окремої розмови.