Під обстрілами з дітьми та тваринами: як триває евакуація з Купʼянщини

Понад тиждень посиленої евакуації транзитний центр для переселенців у Харкові приймає жителів Куп’янської громади. За даними Харківської військової обладміністрації, минулої доби з Куп’янського та Борівського напрямків евакуювали понад 150 людей. 

Щодня волонтери зустрічають автобуси з евакуйованими. 23 жовтня забрали людей з різних сіл Куп’янського району. Разом з двома дітьми до Харкова приїхала Анна Михальчук. Вона розповідає, що у її селі Кіндрашівської громади стало небезпечно через постійні обстріли.

«Виїхали зараз. Чому довго там були? Слава Богу, село маленьке — не бачило ні росіян, нічого. Ми автоматично то були під окупацією, то виходили. Але ми чуємо, через нас все літає. Ми чуємо, як б’ється Куп’янськ. На жаль, зараз лінія фронту вже від нашого села — 5 кілометрів», — розповідає Анна.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by MediaPort 🇺🇦 (@mediaport_ua)

Анна родом з Куп’янська, де у неї залишилась квартира. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну вона переїхала до матері у село, народила другу дитину. Її молодшій доньці Василині — 10 місяців.

«З перших днів народження вона все це чує. Знаєте, страшно говорити, але дитина це сприймає як так і має бути. Вона народилася і з найперших днів народження у тій обстановці. Не знає, що таке тиша», — говорить жінка.

Поки родина залишиться у Харкові.

«Виїжджали через Куп’янськ і було страшно. Більше року у Куп’янську не була. І хоч краєм ока подивилася на свою квартиру. Вона, звісно, побита. Без вікон, без дверей, але будинок ще стоїть. Проїхали, слава Богу, нормально. Донька їхала добре. Всю дорогу спала. І на блокпостах усі хлопці дивувалися: «Таке в житті твориться, так гупає, а дитинка спить!» —  ділиться Анна.

На подвір’ї, де розташований евакуаційний центр, працюють намети благодійників з гуманітарною допомогою для переселенців. Тут видають ковдри, матраци, постільну білизну, продуктові та гігієнічні набори, посуд, лампи, термоси. За необхідності можна взяти ліки та окуляри.

В черзі за окулярами — разом із батьком Олександром стоїть Вікторія з Мілового Куп’янського району.

«Там була «сіра зона», була окупація. Зараз там 38 людей. Бояться — куди їхати, що робити далі», — розповідає Вікторія.

З Мілового Вікторія самостійно виїхала рік тому. Нині переселенка живе у Харкові. Батька вдалося забрати лише зараз.

«Не хотів їхати до останнього. Так сталося, що був у лікарні, йому операцію зробили, а повертатися вже немає куди. Якби не потрапив у лікарню, мабуть, і не виїхав би. Тому що старим людям важко», — каже Вікторія.

Через обстріли Анастасія Гуляр евакуювалась з села Велика Шпаківка. Вона дізналася про евакуацію дізналася з повідомлень, що приходять на телефон. Об’єднались з сусідками. 

«Літають ті «пташечки». День і ніч. Дуже гучно. Страшно. Старість, вже на нервах все. Дуже важко. Діти тут (у Харкові — ред.) вже другий рік. Я залишилась без дому, без нічого. Зять каліка. Руку відірвало, ногу відірвало», — говорить Анастасія Гуляр.

Тетяна Ромащенко до евакуаційного центру прийшла зустрічати матір з Куп’янська-Вузлового, де немає світла, газу і води: «Я приїхала спеціально, щоб дізнатися — чи привезуть чи ні. Буду чекати. А не привезуть — далі я не знаю, що робити».

Останнім часом зв’язку з матір’ю не було.

Сама Тетяна повномасштабну війну з росією зустріла далеко від дому. Кілька разів намагалася вивезти матір, але та відмовлялася.

«Не хотіла вона. До неї кілька раз приїжджали волонтери, вона писала відмову. Я ще місяць тому хотіла її вивезти — вона не захотіла. А тепер вже коли… Я от дивлюся по відео, що вивезли моїх сусідів. І теж, категорично були проти. А це дивлюся — два дні назад їх привезли», — розповідає Тетяна.

Цього разу жінка не дочекалася матері, тому ходитиме до центру щодня.

За даними Харківської ОВА, станом на ранок 24 жовтня з населених пунктів Куп’янського напрямку треба евакуювати 8845 людей, з них 4735 жителів Куп’янської громади.