Озеленення Харкова: сім ключових питань Колонка
Люди по-різному розуміють, що таке «красиве озеленення» і «як правильно доглядати за деревами й газонами». Одні полюбляють великі дерева, які створюють затінок і прохолоду спекотним літом. Інші бояться великих дерев (раптом від вітру впаде гілка — пошкодить машину або травмує людину). Одним подобаються стрижені зелені газони, іншим — килимові яскраві клумби. Одні сповідують регулярний стиль озеленення з однаковими рослинами, висадженими через рівні проміжки рівними лініями. Інші воліють бачити вільні композиції з різноманіттям видів рослин. Суперечки можливі, але головні проблеми інші.
Їх можна поділити на кілька пунктів:
1. Люди не враховують потреби рослин і намагаються їх порушувати для виконання своїх бажань. Наприклад, я часто бачу, як висаджують світлолюбові ялівці під кленами. Їм у затінку не вистачає світла і за пару років вони гинуть. Або на сонячному місці, без стаціонарного поливу висаджують вологолюбну тую західну, і незабаром, в спекотну погоду, вона засихає. Або під деревами з поверхневою кореневою системою (клени, ялини) ґрунт перекопують і сіють траву, яка незабаром гине через тінь і конкуренцію з коренями дерев.
Висновок: Бажання митця при посадках рослин — це добре, але потрібно також порадитися з ботаніком.
2. Люди при складанні великих штучних біоценозів не враховують закони екології. Наприклад, біоценоз з великим місцевим біорізноманіттям — стійкий і сталий. І, навпаки, біоценоз з малою кількістю видів — нестійкий і схильний до катастрофічної загибелі. Це закон екології. Але прості біоценози з одного-двох видів створювати простіше. Люди саджають одновікове насадження сосни, а потім дивуються, чому воно загинуло від гриба «коренева губка» або короїда-типографа. Причина у тім, що по зімкнутих кореневих системах сосни хвороба коренів (наприклад, коренева губка) поширюється без перешкод. А якби між соснами було багато інших видів дерев (дуба, берези, осики, черемхи, груші) хвороба б мала перешкоди у вигляді «неїстівних» для неї коренів. Ще краще її б зупиняли інші види грибів, які «дружать» з різними деревами (маслюки, боровики, підосичники, сироїжки і навіть мухомори). Це пов’язано з тим, що гриби охороняють свою територію від інших видів грибів (вони для цього зокрема використовують антибіотики, які ми навчилися з них отримувати). Тож у змішаному лісі з високим біорізноманіттям у гриба-прибульця кореневої губки не було б шансів знищити весь ліс, загинули б лише кілька дерев. Але спробуйте пояснити пересічним громадянам, що для виживання лісу важливі навіть мухомори і поганки…
Висновок: При закладці парку або лісу важливо порадитися з екологом, щоб створити стійкий біоценоз із високим місцевим біорізноманіттям.
3. Значно безпечніше використовувати місцеві види рослин, особливо там, де поруч є природні біоценози. Є інвазійні види, прибульці з інших країн, які у нас не мають «світи» з хвороб і комах та інших тварин, які ними харчуються. Ці види отримують перевагу над місцевими видами. Вони не хворіють, не пошкоджуються комахами і ростуть краще за місцеві види. Такі види дуже люблять лісоводи й агрономи (за ними легше доглядати). Але така короткочасна вигода згодом через закони екології призводить до проблем. Інвазійні види дерев знищують місцеве біорізноманіття, а з ним і надійність біоценозу. Наприклад, в міських насадженнях і лісосмугах дуже поширився ясен пенсільванський. Але недавно у Харків «прийшла» ясенева златка, яка знищує цілі лісосмуги і парки, які складалися переважно з цього виду ясеню. Біла акація (робінія) знищує наші степи, дуб червоний — знищує наші діброви з дуба звичайного, а клен американський взагалі став придорожнім бур’яном (щороку на його видалення з узбіч витрачаються мільйони гривень).
Висновок: Чужорідні види рослин можна використовувати лише там, звідки вони не будуть поширюватися в місцеві природні біоценози. Наприклад, нормально використовувати такі види в центрі міста, але не варто їх висаджувати в лісах і лісосмугах.
4. Для боротьби з небажаними видами потрібно використовувати закони біології, а не йти проти них. Наприклад, для боротьби з амброзією потрібно знати, що вона не може конкурувати з місцевими травами. Її насіння проростає пізно, коли вже колосяться місцеві злаки та цвіте конюшина. Сходи амброзії не можуть пробитися крізь лучні трави й більша їх частина гине (залишаються лише ті, що по краях стежинок). Але на початку травня на допомогу амброзії приходять косарі. Вони знищують місцеві лучні трави, і амброзія швидко розростається на місці знищених лучних трав.
Висновок: Косарі мають знати, який вигляд має амброзія, і зберігати місцеві трави (косити на рівні не нижче ніж 7-10 сантиметрів від ґрунту), а нищити тільки амброзію.
5. Дерева з омелою потрібно правильно очищати, а не вирубати. Омела біла — це напівпаразит, який оселяється на кількох видах дерев і шкодить їх росту і розвитку. Але наявність омели не є приводом для зрубування дерева. В більшості випадків достатньо раз на рік її видаляти. Омела може поновлюватися, тому на тонких гілках її потрібно видаляти з запасом (зрізати гілку на 20-30 см нижче омели). А на стовбурі місце, звідки може відновитися омела, можна обмотати темною тканиною (без світла паростки омели гинуть). Якщо робити це регулярно, а не раз в 10 років, то проблем з омелою не буде. В багатьох країнах омела охороняється і є важливим елементом біорізноманіття. Її їдять птахи (на честь омели отримали свої назви птахи: Омелюх і Дрізд омелюх), з нею пов’язано чимало легенд, її використовують в медицині.
Висновок: В боротьбі з омелою важливо робити це регулярно і правильно, тоді проблем з нею не буде.
6. Можна навчити комунальних працівників знанням законів і правил біології і екології, але отримані біологічні знання ніколи «не переможуть» їхньої матеріальної зацікавленості. Крім маленьких фіксованих ставок, комунальники отримують кошти по «нарядах» за виконану роботу. При виписуванні нарядів цю роботу оцінюють, наприклад, у кубометрах зрубаної деревини (зрубав більше дерев — отримав більше грошей). В такому випадку робітники матеріально зацікавлені зрубати більше дерев. А мають бути зацікавлені у тому, щоб живих дерев було більше. Потрібна реформа оплати. Потрібно платити не за зрубані дерева, а за живі. Не за скошену траву, а за зелені лужки і галявинки. Для того, щоб виміряти цю оплату за живі дерева і зелену траву можна застосувати різні методики. Можна створити інтерактивну карту наявних живих дерев (доволі складний варіант, але я чув, що його застосовують в європейських містах). А можна використати опосередкований недорогий варіант: супутникові знімки міста в інфрачервоному діапазоні. Вони влітку показують які ділянки території міста прохолодні, а які — розпечені сонцем. Прохолодні ті ділянки, які вкриті рослинністю. Якщо ділянка прохолодна, то двірник отримує премію, якщо на ній тільки розпечений асфальт — отримує штраф за погане озеленення. Такі супутникові знімки міста можна отримувати безкоштовно з кількох сайтів (приклад). Є й інші варіанти космічних знімків для аналізу озеленення міста, зокрема за наявністю на знімках ділянок з довжиною хвилі хлорофілу рослин.
Висновок: Потрібна зміна принципів оплати праці. Зарплата комунальників має залежати від наявності зелених дерев, а не від кількості зрубаних дерев.
7. Те саме стосується й балансоутримувачів території — податок на землю, який вони платять, має бути диференційований залежно від наявного озеленення. Зараз дерева — це зайвий клопіт. З них падає листя, засохлі гілки, а іноді падають і самі дерева. Тому зараз вигідно не мати дерев на своїй території. А має бути навпаки! Зацікавити власників земельних ділянок висаджувати дерева потрібно гривнею. Маєш гарне озеленення — платиш менше податок, або взагалі звільняєшся від нього. Тоді власники почнуть самі висаджувати дерева і берегти траву.
Висновок: Якщо територія озеленена — податок на землю має бути зменшений, а якщо на ній суцільний асфальт і мощення без озеленення — власник території має платити подвійний податок.
Ці перші кроки потрібні для того, щоб озеленення міста більше відповідало законам біології й екології. Це з одного боку зменшить зусилля і витрати на озеленення (закони біології працюватимуть на нас, а не проти нас), а з іншого — покращить мікроклімат міста. Потрібно змінювати Правила утримання зелених насаджень. Потрібно змінювати принципи оплати роботи комунальних працівників. Потрібно більше прислухатися до думки фахівців-біологів — це зменшує кількість помилок.
Важливо вивчати європейський досвід. Для впровадження змін важливо пояснювати харківцям, чому і як варто змінювати наявне озеленення. Потрібно пояснювати, що, крім краси, партерного газону є і краса квітучого різнотрав’я, яке восени буде виглядати не так привабливо, але буде підтримувати таке важливе біорізноманіття. Для початку потрібно хоча б знайомити харківців з новим європейським досвідом в озелененні. Перша реакція буде: «Це нам не підходить!». Потім: «А може в окремих місцях варто так спробувати?». І нарешті: «Так і потрібно робити!».
Читайте також: MediaPort запустив спільноту читачів: як долучитися