Опале листя як цінний ресурс: чому міські правила потребують змін Колонка
У листопаді час писати про листя. Жовтогаряче й жовте — у кленів і беріз, жовто–зелене — у робінії та волоського горіха, червоне — у сумаху й дівочого винограду. Тільки деякі дуби не скидають листя аж до весни. Такі дуби називають «зимовими». Вони затримують навколо себе більше снігу, а їхні міцні віти навіть із сухим листям не зламають вітри.
Опале листя дерев вкриває землю легкою ковдрою, яка затримує дощову воду, зберігає вологу, захищає ґрунт від пересихання, а бульби квітів, міцелій грибів і корені рослин — від промерзання. Почалася «гаряча пора» для двірників, водіїв трамваїв і дощових черв’яків.
До чого тут водії трамваїв? Сталеві колеса трамваїв давлять листя на рейках і утворюють із нього слизьке «мастило», через яке колеса буксують, і трамвай не може ані швидко розігнатися, ані різко зупинитися. Листя на коліях і дорогах створює небезпеку, і його потрібно прибирати.
А що з дощовими черв’яками? Опале листя — їхня їжа. Вони поїдають листя, що пріє, пропускають його частки через себе, перетравлюють і утворюють «біогумус» — найкраще добриво для наших ґрунтів. Біогумус (або вермікомпост) продають у квіткових крамницях — я його купую і завжди додаю в суміш, коли саджаю кімнатні рослини.
Холодними осінніми ночами виповзки (великі дорослі екземпляри дощового черв’яка звичайного) висуваються з нірок, шукають опале листя і тягнуть його до себе. Їхня латинська назва — Lumbricus terrestris. Вони виростають до 30 сантиметрів завдовжки, полохливі й збирають листя вночі. Як тільки відчують кроки людини — миттєво ховаються.
Затяті рибалки, щоб зібрати виповзків для наживки на велику рибу, шукають їх тихо вночі з ліхтариком або купують через інтернет. Те листя, яке виповзки не можуть затягнути в нору, утворює над нею невелику купку. У дощ листя в купці пріє, і виповзки потайки висмикують із неї шматочки, щоб перетворити листя на добриво. Найбільше вони полюбляють листя липи — бо воно швидко розкладається. А от листя горіха й дуба залишають до весни, бо восени воно просякнуте речовинами, які заважають швидкому перетравленню.
Про планетарну корисну роль дощових черв’яків писав ще Чарльз Дарвін, який був у захваті від величезної користі, що вони приносять природі й людям. Його остання (1881 р.) книга The Formation of Vegetable Mould Through the Action of Worms, with Observations on their Habits («Утворення рослинної плісняви діяльністю черв’яків, зі спостереженнями за їхнім способом життя») мала більшу популярність, ніж його славетне «Походження видів…». В Україні поширено чимало видів дощових черв’яків різного розміру й забарвлення.
А що ж із двірниками? У листопаді вони цілими днями метуть листя, щоб викинути його на смітник. Голодні черв’яки залишаються без їжі, земля — без добрив і укриття, а опале листя, змішуючись з іншими відходами, перетворюється з добрива на токсичне сміття на переповнених звалищах.
Те, що двірники прибирають листя з доріг і трамвайних колій, — добре. Але навіщо прибирати листя у дворах і парках між деревами? Мають бути якісь правила, де написано, що цього робити не можна. І такі правила існують.
«Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України» зазначають:
«9.1.19. Згрібати листя з-під груп дерев і чагарників у лісопарках, парках, гідропарках, скверах, садах, за винятком ділянок загонів тощо, забороняється, тому що це призводить до винесення органічних добрив, зменшення ізоляційного шару для ґрунту, який запобігає випаровуванню ґрунтової вологи та промерзанню коріння. Листя має залишатися на зиму під деревами, а весною його можна неглибоко прикопати або з допомогою механізмів змішати з ґрунтом, що призведе до його мінералізації. Згрібати листя слід лише тоді, коли воно негативно впливає на зовнішній вигляд (партерний газон, пам’ятники і меморіальні комплекси, площі, дитячі майданчики, спортивні комплекси, головні алеї зелених насаджень, галявини, квітники тощо).
На звичайних газонах листя слід згрібати тільки вздовж магістралей і паркових доріг з інтенсивним рухом у смузі завширшки 10–25 м залежно від значущості об’єктів».
То виходить, що двірників дарма примушують збирати все листя — це є порушенням правил? Зайве згрібання й вивезення опалого листя не лише шкодить природі, а й призводить до конкретних фінансових збитків: виконується зайва робота, витрачаються людські й машинні ресурси, збільшуються затрати на вивезення та утилізацію сміття.
Але не все так просто. Більшість дерев у містах ростуть на прибудинкових територіях. А для них діють інші правила. Наприклад, у «Правилах благоустрою території міста Харкова» зазначено:
«5.3.12. Забороняється залишати опале листя на прибудинкових територіях, а також поряд із майданчиками для тимчасового накопичення відходів. Доцільно його збирати докупи, не допускаючи рознесення вулицями, прибирати у спеціально відведені місця для компостування або вивозити на звалище».
Мабуть, варто ці міські правила узгодити з «Правилами утримання зелених насаджень». На мій погляд, «заборона залишати» стосується не опалого листя під деревами (його ж заборонено згрібати!), а вже зібраного в купи листя, яке прибрали в місцях, де це потрібно (на дорогах, біля дитячих і спортивних майданчиків тощо). Це зібране листя потрібно компостувати.
Такі зміни потрібні для того, щоб не виникало бажання згрібати листя під деревами на прибудинкових територіях.
Як же має бути у доброго господаря? Листя слід прибирати лише там, де воно створює небезпеку або заважає. На решті території листя має залишатися. Те листя, що зібрали, — цінний природний ресурс, який варто переробляти на добриво (біогумус або вермікомпост) у спеціальних ємностях.
Для цього потрібні спеціальні ящики — вермікомпостери. Листя не вивозиться, а складається в такі ящики. Їхня конструкція та зовнішній вигляд можуть бути різними. Найкращі моделі передбачають можливість відбору біогумусу знизу протягом сезону. Більшість пластикових вермікомпостерів, що є у продажу, розраховані на одну дачну ділянку. Для багатоквартирного будинку або школи потрібна модель більшого об’єму — її можна придбати в інтернеті або зробити самостійно. Один із прикладів конструкції можна побачити на світлині.
Зверху складаємо листя й інші рослинні рештки, а знизу вибираємо добриво. Суцільний зиск — користь для природи та економія сил і коштів.
А що робити з тими, хто згрібає листя під деревами там, де це заборонено правилами? От їх і потрібно штрафувати!
Час організувати всеукраїнську акцію зі встановлення вермікомпостерів і запровадження штрафів за неправильне прибирання листя. Ґрунт під деревами не повинен залишатися голим, особливо коли він не вкритий травою. Потрібно придумати таблички з гаслами про заборону збирання листя. Які є думки на цю тему? Поділіться.
«Екологічно» господарювати — не означає «дорого». Навпаки — це означає зменшення витрат. А звільнені кошти краще витратити на вермікомпостери та на ЗСУ.