Окремий кейс чи системна проблема? Суд віддав у приватну власніть пам’ятку в центрі Харкова
Пам’ятка містобудування та архітектури місцевого значення — маєток орнітолога Павла Сомова 1898 року, спроєктований архітектором Олексієм Бекетовим на вулиці Максиміліанівській, 11, а також земельна ділянка за цією адресою — перейшли у власність громадської організації «Харківське медичне товариство». Повернути майно державі прокуратурі не вдалося.
Що сталося
18 лютого Східний апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження за скаргою Харківської обласної прокуратури та підтвердив рішення першої інстанції. Так, суддя Господарського суду Харківської області Павло Хотенець 22 квітня 2025 року визнав право власності громадської організації «Харківське медичне товариство» на:
- нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 1044,30 кв.м., з приналежностями (господарськими будівлями та спорудами), а саме: флігель літ. «Б-1», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», льох літ. «Д», огорожа №1, огорожа №2.
- земельну ділянку площею 0,2404 га з кадастровим номером 6310136600:03:004:0033.
Харківська обласна прокуратура подала апеляцію, однак Східний апеляційний господарський суд її відхилив. Колегія озвучила резолютивну частину ухвали, тож, чим керувався суд, достеменно невідомо. Водночас у прокуратурі причину рішення суду про закриття cправи формулюють так:
«у зв’язку з непідтвердженням, на думку суду, порушень інтересів держави та наявності у прокурора підстав для представництва цих інтересів у суді».
Це була друга апеляційна скарга прокуратури, повідомили у пресслужбі:
«Харківська обласна прокуратура вже вдруге подала апеляційну скаргу, аби повернути державі цю пам’ятку та земельну ділянку історико-культурного призначення під нею. Раніше прокуратура фактично поновила право держави на об’єкт, проте нове рішення суду, знову поставило під загрозу статус будівлі».
Мотивуючи скаргу, прокуратура зазначала, що спірне майно вибуло з власності держави поза волею власника (Фонду державного майна України) та процедурою, передбаченою спеціальним законодавством, а також без погодження Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації.
«Вказує, що незважаючи на незаконність оскаржуваних рішень суду Фондом державного майна, Харківською обласною військовою адміністрацією, Департаментом культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації, Харківською міською радою […] заходи щодо їх перегляду в апеляційному порядку не вживаються, що зумовлює необхідність прокурорського втручання з метою захисту вищевказаних інтересів держави в особі цих органів», — аргументувала прокуратура.
Прокуратура також вказала, що «бездіяльність державних органів носить тривалий характер», а інтереси держави у спірних правовідносинах залишалися незахищеними. Набуття громадською організацією права власності на пам’ятку «нівелює правову природу законної процедури набуття власності на майно, передбаченої Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», Законом України «Про охорону культурної спадщини» та дотримання прав власності в цілому», зазначали у прокуратурі.
У прокуратурі кажуть, що мають дані про плани з перетворення пам’ятки на адміністративно-офісний центр із підземним паркінгом, «містобудівне обґрунтування щодо якого вже отримане юридичною особою».
«Прокурор, коли звертався в порядку статті 23 для обґрунтування підстав представництва, отримав інформацію з Департаменту реєстрації Харківської міської ради, де чітко зазначено, що дана житлова будівля це — державна власність. Для виконання будь-яких будівельних робіт необхідно отримати дозвіл від органу охорони культурної спадщини, який на даний час на території Харківської області виконує Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації. Проте жодні дозволи не отримувались», — сказала прокурорка у суді 18 лютого.
Аргументи «Харківського медичного товариства»
Громадська організація «Харківське медичне товариство», зареєстрована у 2000 році, вважає себе правонаступником Харківського медичного товариства, заснованого понад 80 років тому.
ГО заявила свої права на будівлю, посилаючись на радянські документи — постанову виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 15 січня 1944 року, згідно з якою приміщення на тодішній вулиці Ольмінського, 11 передали у користування медичному товариству. Крім того, за рішенням виконавчого комітету у 1951 році у користування Харківському науково-медичному товариству надали й земельну ділянку, на якій розташований маєток.
«Ми вважаємо, що відповідно до матеріалів справи, відповідно до документів, як беззаперечно доводиться, що починаючи з 15 січня 1944 року, зазначена будівля належить на праві власності сьогоднішній громадській організації «Харківське медичне товариство». Протягом останніх 82 років організаційна форма товариства здійснювала трансформацію, однак нічого з цього не змінилося. Ми вважаємо, що Харківське медичне товариство повністю довело, що вони є власником цієї будівлі і, відповідно, суд ухвалив таке рішення», — заявив під час засідання адвокат ГО «Харківське медичне товариство» Геннадій Костиря.
Представники ГО запевняють, що зносити чи реконструювати будівлю, перетворювати її на офісний центр із підземним паркінгом, не планують. Незадовго до засідання суду, 13 лютого, ГО уклала договір із ТОВ «Промбудконструкція» на розробку науково-проєктної документації з реставрації фасадів будівлі на понад 60 тисяч гривень.
«Керівництво заявляє, що жодних подібних дій, спрямованих на отримання якоїсь дозвільної документації, пов’язаної з реконструкцією, знесенням або інших дій, направлених на пошкодження даної архітектурної пам’ятки, не здійснювалося. Мова йде про реставраційні роботи. Чи опікується цим питанням держава? Одразу скажу, що за останні 10 років нинішнього керівництва держава не опікувалася питанням навіть реставрації фасаду будівлі», — сказав адвокат.
Досліджувати технічний стан будівлі, документації на неї, а також складати програму реставраційних робіт «пряничного будинку», за рішенням замовника, буде архітектор Євгеній Соловйов. 20 лютого «МедіаПорт» зустрів Соловйова на Максиміліанівській, 11, коли він оглядав будівлю. Архітектор каже, що детально досліджувати об’єкт почне наступного тижня.
«Зараз першочергово ми виконуємо дослідження технічного стану, документації, яка є. Вона була, «Укрпроектреставрація» виконувала у 1989 році проєкт відновлення шатра на башті. Після аналізу усіх цих матеріалів буде складатися програма реставраційних робіт. Це буде можливо тільки після проведення дослідження. Це і попередні роботи, і паспорт пам’ятки треба виконувати, і комплексне наукове дослідження», — сказав Соловйов.
Підстав думати, що замовник планує значні втручання, що знищать пам’ятку, у архітектора на цей момент немає.
«Будь-який пам’ятник архітектури за законом має бути збережений. Пошкодження його історичної суті, матеріальної субстанції, карається законом», — сказав Соловйов.
За його попередньою візуальною оцінкою, відновлення та реставрації потребують шатро на башті, фасади, віконні блоки, ґанок і балкон на головному вході. На оцінку стану будівлі та створення плану її реставрації піде понад місяць.
Системний підхід, а не «гасіння пожеж»
Будівля на вулиці Максиміліанівській, 11 — маєток професора, орнітолога Миколи Сомова 1898 року, спроєктований архітектором Олексієм Бекетовим.
Будівля має статус пам’ятки містобудування та архітектури місцевого значення. Харківський архітектор Віктор Дворніков називає її унікальною для міста.
«Це унікальний об’єкт, тому що в центральній частині міста у нас майже не збереглося окремо розташованих садиб, особливо з таким великим об’ємно-просторовим рішенням. Будівля розташована в центральному культурному ареалі міста Харкова, який є нашою суспільною цінністю. Його порушення веде до погіршення економічного потенціалу, культурного потенціалу міста. Втрата цього об’єкту чи будь-якого об’єкту на цій вулиці автоматично призводить до тяжких негативних наслідків майбутнього», — зазначив він.
Водночас Дворніков поки не бачить прямих загроз об’єкту.
«Є лише ознаки того, що з об’єктом здійснюють сумнівні операції. Враховуючи, що там йдеться про цілу низку об’єктів [у рішенні, крім Максиміліанівської, 11, вказаний ще перелік об’єктів нерухомості, щодо яких судяться позивачі], то є ризик, що він буде згодом перепроданий або там буде щось зведено», — сказав Дворніков.
Праонука архітектора Бекетова, громадська діячка Олена Рофе-Бекетова наголошує: важливо, щоб власник виконував охоронний договір — використовував пам’ятку культурної спадщини на користь громаді.
Чи важлива увага до об’єкту не лише громадськості, а й влади — обласного управління культури, міської ради?
«Я думаю, якщо ми звернемося з офіційним запитом до обласного управління культури, який є органом охорони культурної спадщини, або до Харківської міської ради, вони скажуть, що питання не в їхній компетенції. І суто формально вони будуть праві. Тобто є умовна буква закону, а є і певна відповідальність. Так от відповідальності дійсно ні в кого немає. Поки там не проводяться жодні роботи, вони не вважають, що пам’ятці щось загрожує. Але ми зараз говоримо про один кейс, а їх десятки, якщо не сотні», — пояснює Дворніков.
Юрист Харківського антикорупційного центру Володимир Рисенко теж звертає на це увагу:
«Якби ж то один будинок. Хоча він перлина Харкова і цього процесу, але разом з ним визнали право власності на десятки (а може і сотні об’єктів). Порахувати їх неможливо, бо адреси реєстр приховує, але перелік займає безкінечні сторінки чотирьох судових рішень. Бо суддя не зміг перелічити їх всі в одному рішенні і розбив на чотири. Там визнається право власності на все підряд: «пряничний будинок» в центрі Харкова, купу квартир в купі новобудов міста, якийсь гараж, якась спадщина і так до безкінечності. Неможливо зрозуміти, що їх об’єднує».
«І неможливо зрозуміти, як в цьому змогла розібратися апеляція. Так швидко, що відмовила у всіх клопотаннях прокуратури, навіть витребувати справу з БТІ і розібратися, як право власності від 1944 року дійшло до ГО, створеної в 2000-му», — додав Рисенко.
Архітектор Віктор Дворніков також переконаний, що Харків має змінити ставлення до збереження історії та культурного потенціалу:
«Це юридичний процес, але ми бачимо, що є певна структура, яка у такий спосіб займається нерухомістю. І, як на мене, це має викликати реакцію міста. Наприклад, що вони беруть на контроль цю ситуацію. А загалом йдеться про зміну парадигми, загального ставлення міста до збереження історії, культурного потенціалу. І якби ця зміна відбулась, то ми б з вами не бігали, як пожежна команда, не намагалися гасити пожежі, які виникають в одному чи іншому випадку».
Ухвала вже набрала законної сили, але у сторін є час на касаційну скаргу. Прокуратура вирішить, чи подаватиме касацію, після вивчення повного тексту ухвали.