Весна 2022. Російська армія бомбардує Харків. Зруйновані обласна адміністрація, управління поліції та СБУ, будівля економфаку університету Каразіна, Палац праці, пошкоджена Харківська міська рада. У другому циклі подкасту «Воєнний Харків» Тетяни Федоркової та Ксенії Чешко слухайте серію репортажів та інтерв’ю про центр рідного міста.
Автомобіль зупиняється навпроти центрального входу Харківської обласної адміністрації. Двері шестиповерхової будівлі з колонами, де розміщувалися обласна рада, міські та обласні департаменти, замуровані.
Цього не видно ззовні, але всередині частина будівлі зруйнована вщент — від самого даху. За п’ять днів після початку повномасштабного вторгнення — 1 березня — росія випустила по обладміністрації дві ракети. Одна влучила у дорогу, друга пробила будівлю.
Серед загиблих в адміністрації був 52-річний Юрій Гладковський, батько Леона, якого ми випадково зустрічаємо за день до роковин. Хлопець виходить з машини і несе до адміністрації квіти.
— Він був у теробороні?
— Так.
— Через знайомих, друзів, дізналися. І удвох з другом пішли.
— Чому він так вирішив?
— Щоб захистити свою сім'ю, своє місто. Він по життю був такий добрий сміливий. Коли щось траплялось, завжди йшов уперед. Коли стався перший вибух у площу, я йому подзвонив. А ми повинні були забрати його машину. Я подзвонив, він сказав, що все добре, їх не зачепило. А потім другий вибух був у будівлю... Почалися пошуки. І на 17-й день знайшли під завалами.
Тіла під завалами адміністрації шукатимуть кілька тижнів. За повідомленням прокуратури, загинула 31 людина — переважно добровольці та доброволиці, які встали на захист Харкова у перші дні.
Добровольці у приміщенні Харківської обладміністрації, лютий 2022 (відео Костянтина Немічева): Слава Україні! Героям Слава!
Того ранку чиновники на чолі з головою обладміністрації запізнилися на нараду — і це вберегло їхні життя.
«Був постійний зв'язок з Києвом, з президентом України. Він проводив кожну годину наради. Ми розуміли, що нам робити тут, на місці, як ми це бачили, ми доповідали. І отримували директиви...»
Заступник голови обладміністрації Олександр Скакун 1 березня теж мав бути усередині. Його кабінет у пошкодженому крилі на другому поверсі — вікна тепер забиті дерев’яними плитами.
«Я, чесно, не очікував, для мене це був доволі шок. План у них був на кшталт бліцкригу, вони були впевнені, що вони зайдуть дуже швидко. Коли пішли ракети, то це був такий жах. В цьому будинку було дуже багато людей, коли сюди прилетіла перша ракета. Я теж повинен був бути на тій нараді. Хвилин 15-20 ми не доїхали до будівлі. Перша ракета прилетіла, якщо пам'ятаєте, прямо на вулицю Сумську у бруківку. Я не доїхав до цього місця хвилин п'ять. Я їхав від університету, я б їхав прямо по цьому місцю. Тому... П'ять хвилин...»
«Я думав про це, але ми вже рік живемо в такому темпі, в такій динаміці. Глибоко вже про це не думаю, тому що бачу смерті дітей, жінок. І це страшно. Така вибухова сила у цієї ракети, дуже потужна ракета, тому у лівому крилі взагалі живого місця немає».
Харківська обласна адміністрація пережила два штурми під час так званої російської весни 2014-го. Скакун тоді працював у Службі безпеки України і пам’ятає, як рівно дев’ять років тому — 1 березня — проросійський натовп влаштував для майданівців «коридор ганьби».
«З боку представників Майдану все було у будівлі доволі нормально, культурно. Вони чекали на зміну губернатора, коли зайде в будівлю губернатор від демократичної влади, тоді вони вийдуть з цього будинку. Але в Києві цей процес затягнувся, тому було таке безвладдя. Добкін вже склав повноваження письмово, тому на деякий час було таке безвладдя, яке призвело до того, що сепарські сили зайшли до будівлі силою. На той час, на жаль, працівники поліції не мали такої активної позиції, яку вони мають у ці дні. Працівників Служби безпеки не вистачало для масованої фізичної роботи, тому так трапилось, що деструктивні сили все-таки зайшли до будівлі. Їх було дуже багато, поводилися доволі жорстко, ввели себе незаконно», — згадує Скакун.
7 квітня 2014-го сепаратисти спробували закріпитися в обладміністрації вдруге. Але вранці наступного дня захоплену будівлю зачистив вінницький спецпідрозділ «Ягуар».
«Вони бачили Харків столицею «Новоросії», тут не дали цього зробити, тому всі ці мотороли and сompany поїхали до Донецька. Я дуже був знервований, коли бачив на площі російські прапори. І коли вже остаточно було вичищена будівля від сепаратистів, ми знайшли всі атрибути державності, в тому числі прапор. Прапор повернули на дах Харківської обласної державної адміністрації. І таким чином була поставлена крапка в тому сепарському безглузді, яке було на початку весни 2014 року», — говорить Олександр Скакун.
Як змінилися настрої харків’ян за ці дев’ять років? Олександр Скакун має на це свою відповідь і показує відео, зняте у дворі обласної адміністрації напередодні російського ракетного удару:
«Подивіться, скільки людей. А от відео з боку двору. Люди йдуть, черги людей, які записуються до лав Збройних сил України. Подивіться, яка черга. Я дуже пишався тим, що у перші дні до нас сюди стояли черги людей, які приходили і казали: записуйте нас на війну, куди йти, дайте нам зброю. Черги тягнулися за межі двору дуже далеко».
Леон повертається в машину і їде на цвинтар. На стіні адміністрації він залишає синьо-жовтий букет.
Слухайте епізоди «Воєнного Харкова» в Apple Podcasts, Google Podcasts та на радіо «Накипіло», підписуйтеся на «МедіаПорт» в Instagram та TikTok
