Без Райніна і Святаша: як на Харківщині позбавляють почесних звань
Позбавлення звання «Почесний громадянин Харківської області» — це не раптове прозріння депутатського корпусу. Це, скоріше, дуже неспішне і неохоче намагання прибрати лише окремі симптоми хвороби, вдаючи ніби її самої не існує.
«У нас життя настільки циклічне, що сьогодні ти можеш бути Почесним громадянином Харківської області, через рік — ні, а через два — знову бути Почесним. Так воно буває», — заявила голова облради Тетяна Єгорова-Луценко у відповідь на виступ на сесії депутата Ігоря Райніна.
Колишній очільник Харківської ОДА, який майже три роки керував адміністрацією президента Порошенка, а восени 2019 очолив обласний осередок ОПЗЖ, не міг втямити (чи вдавав, що не міг), за що його збираються позбавити звання почесного.
«Те, що я чув, якась там деструктивна антиукраїнська позиція, — це дичина. Усі, хто зі мною працював, це прекрасно знали. До речі, я один із двох депутатів обласної ради нинішнього складу, який входить до російських санкцій, — через мою позицію щодо суверенітету України», — казав пан Райнін.
Принагідно він нагадав і свій внесок у декомунізацію харківських топонімів, і публічну позицію щодо Криму та Донбасу, які «є і будуть Україною», та запевнив, що після 24 лютого не залишав Україну і працював, «як мільйони українців».
«Ніяких підстав [для позбавлення звання] немає, але важливо інше. Важливі підходи. Так, безумовно (але в документах сесії цього немає) можна сказати, що пан Райнін належав до забороненої партії. Так, це правда… Але там не одна партія, в якій був Райнін, — обурювався поки ще почесний громадянин. — Якщо обласна рада хоче запровадити колективну відповідальність, що небезпечно для будь-якого суспільства, то можна це зробити. Але колективну, для всіх партій… У нас є посадові особи обласної ради, які у трьох заборонених партіях були».
Чіткої, виразної та зрозумілої відповіді на своє питання «за що?» пан Райнін так і не отримав. Проте це не завадило його колегам по облраді позбавити його звання «Почесний громадянин». Рішення було прийнято незначною більшістю (62 голоси «за» за мінімально необхідних 61).
Відповіді на питання «за що?» не було ані в проєкті рішення, ані в пояснювальній записці до нього й у грудні 2018-го, коли депутати облради голосували за присвоєння звання «Почесній громадянин» черговій п’ятірці кандидатів, серед яких був і Ігор Райнін — на той час голова Адміністрації президента з більш ніж дворічним стажем. Після призначення очільником АП він не склав мандат депутата облради, але на сесіях більше не з’являвся й участі в голосуваннях не брав. Попри це він разом з чотирма іншими кандидатами отримав найвищу регіональну відзнаку. Рішення підтримали 87 депутатів. Показово, що частина з тих, хто тоді голосував за присвоєння звання, тепер підтримав його позбавлення.
Згідно з Положенням, звання «Почесний громадянин Харківської області» присвоюється «на знак виключної поваги до громадської, політичної діяльності, особистого вагомого внеску в розвиток регіону у соціальній, економічній та культурній сферах, у захист життя людей, розбудову української державності, піднесення авторитету Харківщини на національному та міжнародному рівнях». Те саме Положення передбачає, що разом із клопотанням про присвоєння цього звання обов’язково має подаватися обґрунтування особливого вкладу кандидата у розвиток Харківського регіону або визнання його видатних заслуг.
Але в рішеннях сесії облради цієї конкретики не було. Так само, як і в рішеннях міськради, коли йшлося про надання звання «Почесний громадянин Харкова». Тому невідомо, за які саме заслуги перед містом та областю у 2008 році найвищою відзнакою вшанували нардепку кількох скликань від КПУ Аллу Александровську, архієпископа Ізюмського Онуфрія (Олега Легкого), Ріната Ахметова та Григорія Суркіса.
Зазвичай списки кандидатів у почесні громадяни формувалися наче партійні на виборах: з необхідних, корисних, лояльних, відомих і когось гідного. Через це в одному списку могли опинитися, приміром, колишній в’язень нацистських концтаборів, учений і громадський діяч Ігор Малицький і народний депутат Володимир Мисик, який голосував за «диктаторські» закони 16 січня 2014 року. Обидва у 2017 році отримали звання «Почесний громадянин Харкова». А роком раніше Почесним громадянином області став Олександр Біловол, ще один нардеп, який також підтримав «диктаторські» закони. В одному списку з ним, серед інших, була засновниця Харківської школи медичних генетиків Олена Гречаніна. Влітку 2014 року до списку з восьми кандидатур на присвоєння звання «Почесний громадянин Харкова» з легкої рекомендації УПЦ МП потрапили двоє громадян РФ — голова рада директорів ВАТ «МосСитиГрупп» (Mos City Group) Павло Фукс та сенатор Олександр Шишкін, який у березні того ж року голосував за постанову «Про використання збройних сил Російської Федерації на території України» та підтримав анексію Криму. Міськрада більшістю голосів ухвалила весь список. Рішення спровокувало гучний політичний скандал на всю країну і кількарічну судову тяганину з прокуратурою, яка врешті решт домоглася позбавлення Шишкіна почесного звання.
Почесними громадянами Харкова стали по черзі усі міські голови часів Незалежності, починаючи з Євгена Кушнарьова і закінчуючи Геннадієм Кернесом. Що цікаво, останній зовсім не заперечував проти кандидатури Володимира Шумілкіна, якому завзято опонував під час його мерства і якого неодноразово звинувачував під час свого секретарства у міськраді. А заради вшанування самого Кернеса «Положення про присвоєння звання» було змінено «під нього». До документа внесли окремий пункт, який дозволяє у виключних випадках надавати «Почесного громадянина міста» посмертно особам, що були обрані на посаду міського голови.
Час від часу до списків потрапляли особи, широко відомі у досить вузьких колах, як незмінний депутат усіх скликань міськради Ігор Вировець, голова Об’єднання профспілок Харківської області Сергій Тесленко або депутат кількох скликань облради Володимир Святаш, батько колишнього депутата Верховної Ради Дмитра Святаша.
Святаш-молодший давно вже зник з української політичної арени через проблеми з Кримінальним кодексом. Святаш-старший став Почесним громадянином області минулого року, а вже цього — позбавлений цього звання одночасно з Ігорем Райніним. Але на відміну від Ігоря Львовича Володимир Миколайович участі у сесії не брав, питання «за що?» не ставив. За деякими відомостями, він перебуває у Російській Федерації. Власне, на це і посилався у своєму зверненні голова громадської ради при Харківській облдержадміністрацій Костянтин Немічев, який виступив з ініціативою щодо позбавлення звання обох депутатів.
Таким чином, кількість колишніх почесних громадян області збільшилася до трьох. До Святаша і Райніна облрада позбавила цього звання ректора Московського держуніверситету, уродженця Харківщини Віктора Садовничого. Але в цьому випадку підстава була сформульована дуже чітко.
«Садовничий В.А. є представником країни-агресора та, будучи головою Російського союзу ректорів, 04 березня 2022 року підписав звернення цієї організації на підтримку російського вторгнення в Україну і закликав інших ректорів підписати зазначене звернення», — йшлося у пояснювальній записці за підписом Єгорової-Луценко.
Голова облради обіцяє, що перегляд списку почесних на цьому не припиниться, й анонсує нові рішення такого плану. Але чи варто цьому радіти?
Напружує кілька моментів. Перше. Неквапливість. Садовничий підтримав російське вторгнення ще у березні, але був позбавлений звання лише у вересні. Звичайно, у порівнянні з міською радою, яка ще не починала переглядати списки своїх почесних і невідомо, коли почне, якщо взагалі почне, — це прогрес. Але Лозівській райраді на те, аби позбавити очільника МДУ звання Почесного громадянина, вистачило два тижні.
Друге. Ледь розпочавши перегляд, на тому ж вересневому пленарному засіданні депутати внесли зміни до Положення, якими передбачили можливість збільшення щорічної кількості нагороджених з 5 до 7 осіб: «У період дії на території області чи країни надзвичайного або воєнного стану, враховуючи необхідність відзначення осіб, які зробили вагомий внесок у справу збереження територіальної цілісності держави, захисту суверенітету, з метою вшанування їхнього героїзму, звання «Почесний громадянин Харківської області» може бути присвоєно семи особам».
Перша сімка кандидатів була сформована зі швидкістю, вартою кращого застосування, але, здається, за старими лекалами. Наявність у ньому прізвищ начальника Харківського гарнізону Сергія Мельника, начальника Головного управління ДСНС України у Харківській області Олександра Волобуєва та командувача Сухопутних військ Збройних сил України Олександра Сирського не викликає жодних питань. На відміну від колишнього нардепа та депутата Харківської облради чотирьох скликань Олега Каратуманова, який під час перебування у Верховній раді мігрував з прокучмівського блоку «За ЄдУ» до народників Литвина, а в облраді пройшов шлях від Партії регіонів через Опозиційний Блок до «Блоку Кернеса — Успішний Харків». У чому полягає його героїзм та внесок у збереження територіальної цілісності держави та захист суверенітету?
Цей проєкт мав розглядатися на тій самій позачерговій сесії, що і позбавлення звання Райніна та Святаша. Вона планувалася на 1 грудня, але не відбулася (за офіційною версією, з технічних причин). 2 грудня Єгорова-Луценко відкликала проєкт після консультації з керівниками депутатських фракцій і груп.
3 грудня сесія відбулася. Перед голосуванням з питання Райніна-Святаша Єгорова-Луценко зауважила: «Це не перші у нас позбавлення. Але я впевнена, що може бути таке виключення, коли через певний час експертна рада або громадськість звернеться з пропозицією повернути звання, якщо воно було позбавлено не з порушеннями, скажімо, — це колегіальне рішення. Експертна рада — колегіальний орган, і ми — колегіальний орган. Тут справа не в порушенні. Або якщо воно було необґрунтоване, недоведене або політично заангажоване».
Що це? Послідовна принципова позиція чи коливання із лінією партії? У будь-якому разі після цієї заяви обіцянки продовжити перегляд списків Почесних громадян області сприймаються зовсім по-іншому.
Аби довести щирість своїх намірів, депутати мають нарешті припинити гнатися за кількістю Почесних громадян, зосередившись на якості їх відбору, почати вказувати у рішеннях кому, за що саме присвоюють найвищу відзнаку регіону, і відмовитися від голосування списком.