«Герої Харкова». Експерти, слідчі, правозахисники
Після того, як українська армія звільнила понад 380 населених пунктів на Харківщині, стали відомі численні факти про жертв російського вторгнення, вбивства, катування українських громадян — як цивільних, так і військових. У сьомому випуску подкасту слухайте репортаж з Ізюма, де у ці дні на території масового поховання у лісі працюють експерти, слідчі, а також розмову із директором Харківської правозахисної групи Євгеном Захаровим.
Герой епізоду: Євген Захаров, голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи
- Підписуйтеся на подкаст в Apple Podcasts та Google Podcasts
Таня Федоркова: Привіт усім! Це подкаст «Герої Харкова», в якому ми з Володимиром Носковим розповідаємо про харків’ян під час війни, але цього разу будемо говорити про Харківщину і місто Ізюм, а коментуватиме останні події керівник Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
Володимир Носков: Ці тижні наша увага прикута до розвитку контрнаступу Збройних сил України. Після того, як українська армія блискавично звільнила понад 380 населених пунктів на Харківщині, стали відомі численні факти про жертв російського вторгнення, вбивства, катування українських громадян — як цивільних, так і військових. Далі переносимося в Ізюм. Після пів року окупації тут не залишилося уцілілих будівель — за оцінкою міської влади, зруйновано понад 80% інфраструктури міста. А на кладовищі під час захоплення і окупації міста з’явилися щонайменше 450 могил — в тому числі масових, де знайшли не менш як 17 українських військових.
Таня Федоркова: Найкраще обстановку в Ізюмі цього дня описує тиша. Її порушує тільки дощ — б‘є по білих пакетах, куди експерти складають людські останки. Про масове поховання в Ізюмі у зверненні напередодні розповів президент Зеленський. І на місце негайно відправили представників різних служб.
Володимир Зеленський, президент України: В Ізюмі на Харківщині знайдене масове захоронення людей. Необхідні процесуальні дії там уже розпочалися… Ми хочемо, щоб світ знав, що реально відбувається і до чого призвела російська окупація. Буча, Маріуполь, тепер, на жаль, Ізюм…
Таня Федоркова: Поки одні рятувальники в блакитних накидках розкопують могили, інші чекають групою трохи далі від епіцентру подій. Працюють поліцейські і прокурори. Слідчий пояснює процедуру — у лісосмузі йде огляд місця події із вилученням тіл.
Вилучають тіло, оглядають, судово-медичний експерт оглядає тіло, фіксує тілесні ушкодження, потім буде встановлювати причину смерті.
Таня Федоркова: Експерт ретельно оглядає рештки, а коли дощ зривається у зливу, ховає голову під поліетилен, запалює цигарку. Навколо — клацають затвори від фотоапаратів. До преси звертається Уповноважений Верховної Ради Дмитро Лубінець.
Я тут побачив на даний час близько 500 поховань цивільного населення і поки встановлена одна могила, де масово поховані приблизно до 20 військовослужбовців ЗСУ. По свідченнях, коли ми виявили окрему сім’ю, і ми почали збирати інформацію, то нам пояснили місцеві, що їх поховали місцеві. Тобто цим не займалася окупаційна влада. Щодо військовослужбовців, закатованих, у нас є інформація, що вони були вбиті, закатовані тут в Ізюмі, у нас є навіть встановлене місце, де це було, після цього їх сюди привезли і закопали в одній могилі.
Ноги грузнуть в піску. До вантажівки-рефрижератора несуть тіла у пакетах. На деяких з них експерти зробили помітки. Але все це лише попередні дані — потрібна експертиза. Що зрозуміло вже зараз — більшість тіл зі слідами насильницької смерті, українських бійців катували. Когось поховали зі зв’язаними руками, у когось — зашморг на шиї, говорить прокурор Харківщини Олександр Фільчаков.
Перша могила, ви можете побачити, ми викопали зараз труп, він був оглянутий судово-медичним експертом. На шиї трупу виявлена мотузка, у нього перебиті кінцівки, що свідчить про насильницьку причину смерті, тобто виявлено факти катування. Зараз в цьому місці створено та працюють 10 слідчо-прокурорських груп. Плануємо за тиждень встигнути оглянути повністю цю територію.
За кілька годин в інтернеті з’являться фото ексгумованих тіл без цензури. А світлина з синьо-жовтим браслетом на усохлій руці небіжчика стане новим символом спротиву українців.
Злочини окупантів на Харківщині коментує правозахисник Євген Захаров.
Євген Захаров: Те, що ми бачили під час документування злочинів в тих областях, де були бойові дії, в тих районах, які були тимчасово окуповані, то можна побачити, що там були такі самі смерті цивільних, як в Бучі. Коли людям зв’язували руки і стріляли в голову. Це наводить на думку, що такий спосіб вбивства був у якомусь документі, наказі, нам не відомому. Але поки що це стверджувати впевнено, думаю, поки що не можна, оскільки потрібно провести дослідницьку роботу, хто вбитий, як вбитий, скільки таких людей і так далі.
В Ізюмі знайшли братську могилу — і військовополонені, і цивільні, як дорослі, так і діти. За яких обставин вони загинули, чи це було під час бою, вони потрапили під кулі, чи їх навмисно вбили, все це має показати експертиза, зараз, як ви знаєте, робиться ексгумація. Після експертизи можна буде щось говорити. Крім того, це не перше місце поховання, яке було знайдене. Так було і в Маріуполі, коли знаходили місця масового поховання одне за одним, так було в Київській області, я маю побоювання, що саме так буде і у Харківській області. Заступник мера Ізюма сказав, що протягом окупації в місті загинула тисяча людей. Якщо ця оцінка відповідає дійсності, то мають бути ще місця масового поховання, які треба шукати.
Що стосується інших міст — Балаклії, Куп’янська, Вовчанська — цим також треба займатися. Нас, до речі, в першу чергу цікавить доля тих, хто був під вартою під час цього наступу, і куди ці люди поділися, у в’язницях на цих територіях. Наприклад, у Вовчанську ця катівня була на Вовчанському агрегатному заводі. Наскільки мені відомо, зараз там нікого немає. Куди поділися ці люди? Поки що ми не знаємо. В Куп’янську це був ізолятор тимчасового тримання у міськрайвідділу поліції.
Володимир Носков: Там по 400 людей тримали у приміщенні, розрахованому на 100-150 людей, принаймні, за повідомленнями поліції.
Євген Захаров: Так тут, наскільки мені відомо, саме під час бою прямо в місті Куп’янськ, хтось відчинив двері цього ІТТ, і в’язні розбіглися. Я таке чув, але це теж треба ще перевіряти. А от щодо Козачої Лопані відомо, що їх вивезли в Росію, є така інформація. Знову-таки, це відомо відносно окремих в’язнів. Можна припустити, що і решту вивезли. Коротко кажучи, зараз є дуже важливим завданням встановити всі ці місця утримання під вартою на окупованих раніше територіях, які зараз звільнені у Харківській області, і з’ясувати долю тих, хто там був.
Володимир Носков: А який може бути задіяний інструментарій, чи є ще можливість у цьому вам допомогти, наприклад, російським незалежним правозахисникам, чи там вже зовсім складно їм працювати?
Євген Захаров: Російським правозахисникам дуже складно працювати, погром справжній. Їх всіх оголошують іноземними агентами, закривають через суд. Як закрили близькі мені організації, міжнародний «Меморіал», де я був членом правління 28 років. Зараз його вже немає, він закритий судом. Чи, наприклад, правозахисний центр «Меморіал», який також закритий. Але і та, і інша організації перереєструються під новою назвою і будуть працювати далі, бо їх закрити не можна, і пам’ять не можна вбити і закрити. Розумієте?
Але тут дуже важливо на місці працювати. Бо місцеві знають, де ці місця були. Родини тих людей, в яких викрали чи затримали і тримали в цих місцях утримання під вартою, вони також є. Треба зараз працювати і нам, і правоохоронним органам, які мають відкривати провадження щодо цих фактів, і цим займатися. Це просто їхній прямий обов’язок. Дуже сподіваюсь на те, що ми будемо поступово отримувати відповідь на всі запитання щодо цих місць позбавлення волі і що сталося з тими людьми, які позбавлені волі. Скільки їх, яка їхні доля і так далі. Це абсолютно необхідна робота для того, щоб можна було аргументовано кваліфікувати ті злочини, які були скоєні російськими військовими.
Володимир Носков: За первинним аналізом того, що відбувається, це є така у російської влади стратегія щодо окупованих територій в Україні.
Євген Захаров: Це стратегія щодо України в цілому, я б так сказав. Ми бачимо, що основний мотив цієї війни — це геноцидний умисел на знищення Української Держави і українського народу. Всіх тих, хто цю державу підтримує, захищає, треба ліквідувати. А інших розчинити, примусити бути слухняними, і можна погодитись, щоб вони виконували тяжку працю для Росії і не бунтували. Саме це є причиною фільтрації, яку вони проводили, коли вони в Росію вивозять купу людей з окупованих територій.
Є цифри такі, що було вивезено більше мільйона цивільних людей. І фільтрація робиться для того, щоб не впустити в Росію не лояльних до російської держави людей. І саме з цією метою, припинити «шкоду», яку завдають проукраїнські люди на окупованих територіях, саме тому це і відбувається: їх викрадають, їх затримують, причому окупанти мають списки таких людей, по всіх місцевостях. Єдине, що можна сказати, росіяни ототожнюють колишніх учасників бойових дій на попередній фазі війни, які потрапили до них, з нашими військовополоненими. І фактично їх затримують і оголошують військовополоненими, хоч вони і не воювали зараз, і далі з ними поводяться так само, як з нашими військовополоненими. Таких випадків вже була певна кількість, тому це можна стверджувати, що так воно і відбувається, з частиною як мінімум учасників бойових дій, саме тому, що вони були учасниками, не пройшли фільтрації.
Це є політика російської влади, бо затримують кого? Проукраїнськи налаштованих людей. Хто якось висловив публічно своє ставлення до російської окупації і так далі. До підприємців, до депутатів місцевих рад, колишніх поліцейських, прикордонників, колишніх учасників бойових дій. Саме таких людей затримують і викрадають, їх доволі багато. В базі даних, яку веде Коаліція «Трибунал для Путіна», ми її коротко називаємо T for P, на сьогодні вже більше ніж 19 тисяч епізодів злочинів. Епізодів зникнення людей на окупованих територіях у цій базі близько 2500, причому у Харківській області — майже половина, найбільше, розумієте? Тому все це є ніщо інше як завдання і для правозахисників, і для правоохоронців. Знайти, де ці люди, бо у Харкові ці території вже звільнені, яка їхня доля, де вони поділися, як вони туди потрапили, хто їх здавав, хто донос писав чи видав їх. Всім цим потрібно займатися. Так само, як займаються загиблими. Це не менш актуально.
Володимир Носков: Пане Євгене, скажіть, будь ласка, зрозуміло, що держава буде на своєму рівні опрацьовувати, правозахисники, громадські організації, а от люди, у яких втрачене майно, у яких вбито рідних чи близьких, вони вже зараз можуть звертатися до Європейського суду з прав людини проти Росії?
Євген Захаров: Росію виключили з Ради Європи, це сталося 16 березня. І тоді було сказано, що пів року ще продовжується можливість подання заяв проти Росії, до 16 вересня. Але це треба розуміти так, що подавати можна до Європейського суду про події, які сталися до 16 вересня. Тобто 16 вересня вже минуло, але якщо є події, які були до 16 вересня, де є підстави для звернення до Європейського суду з прав людини. Інша справа, що я не думаю, що це буде мати результат. Якщо Росія буде залишатися у тому стані, за того режиму, який там є, вони вже оголосили, що не будуть розглядати рішення по цих заявах і так далі. Якщо там зміниться політичний режим, тоді інша справа, можливо, ці рішення будуть мати сенс.
Я думаю, що зараз не менш важливо звертатися до національних правоохоронних органів із заявами про злочини людям, які постраждали від цих злочинів. Наприклад, можна звертатися до прокуратури. На сайті Генеральної прокуратури є такий розділ «War crimes», де будь-хто може надати інформацію за певною схемою. Я думаю, що краще подавати заяву про злочин, а не просто інформацію, разом з адвокатом. Наприклад, Харківська правозахисна група надає допомогу жертвам таких злочинів, де у когось вбили людей з родини, поранили, втратили майно, зникли безвісти. Все це злочини, які мають розслідуватися на національному рівні і на міжнародному рівні. Ми допомагаємо написати заяву про злочин. І вже написали таких заяв понад 300. Я вважаю, що це потрібно робити з купи різних причин і мотивів. Наприклад, коли йдеться про квартиру чи приватний будинок, які були знищені, коли ви подаєте заяву, треба мати акт оцінки завданої шкоди, який робить ДСНС, треба, щоб був огляд місця події поліцією або СБУ. Справа в тому, що без такого огляду і без такого акту не можна все це ремонтувати і готувати будівлю до зими, якщо в них можна жити. Вже середина вересня. Але, на превеликий жаль, повністю це не зроблено. Зараз у Харкові наші працівники Харківської правозахисної групи займаються тим, що фіксують такі речі, руйнування, спілкуються з постраждалими, і ми пишемо такі заяви про злочин. По Харківській області вже їх двісті з чимось. Думаю, під кінець вересня буде значно більше. Саме такі дії змушують місцеву владу і правоохоронні органи провести первинні слідчі дії, а тоді можна все це ремонтувати.
Володимир Носков: Уявляете, скільки цих подвір’їв, квартир, на все потрібно час! Осінь, зима, холод…
Євген Захаров: Це правда. Я дуже розумію становище правоохоронних органів, коли, скажімо, у Служби безпеки на одного слідчого припадає понад 400 таких справ, які викликані війною. Як з цим можна впоратися?
Володимир Носков: Також цікавить, оприлюднення цих фактів злочинів, воно якимось чином допомагає пробудитися Європі?
Євген Захаров: Безперечно! Я вважаю, що одним із завдань правозахисників також є розповсюдження інформації про те, що у нас відбувається. Те, що я вам розповідаю, те, що є у нашій базі даних, це абсолютно необхідно розповідати всюди і особливо у тих європейських країнах, де ще досі багато хто вірить російській брехливій пропаганді. Їм треба показувати реальні факти.
Таня Федоркова: Сіверський Дінець перетинаємо через понтон. Є пішохідний міст, інші зруйновані. Росіяни пішли з Ізюма по-англійські, каже мешканець будинку на вулиці Першотравневій, 2 Олександр Чвалун.
Олександр Чвалун, житель Ізюма: На букву «п» [про окупантів] — більше ніяк не скажеш. Закончені негідники.
— Чеченці, буряти були?
— Було, багато. Теж мародери перші, я вам скажу. І алкаші.
Таня Федоркова: Він розповідає, що цю п’ятиповерхівку окупанти розстрілювали з танків (крім авіаудару — ред.). Цегляна споруда поховала під собою понад сорок людей.
Олександр Чвалун, житель Ізюма: Дитячий майданчик був. Найкращий будинок, мабуть, був будинок в Ізюмі. Нижнє місто вважається [престижним]. Дінець поруч, усе поруч.
Таня Федоркова: В одній сім’і загинули одразу кілька поколінь і троє дітей. Вони теж на кладовищі у лісі.
— Але не розкопували довго?
Олександр Чвалун, житель Ізюма: Техніки не давали, нічого не давали. Не було техніки жодної. То одні, то інші. Болт Сашка краном приїхав своїм, потрібно ж розкопувати… Мишко все колотився. У Міши тут семеро членів родини поховані. Ми його висмикнули, склалося так з цегли, рука — і кричить, ми повідкидали, що змогли. Він: «Допоможіть! Допоможіть!» Дружина, донька, зять, тітка [і троє дітей]. Ми його висмикнули, відкопали. І щойно висмикнули, як плити почали складатися… Що цікаво з третього поверху знайшли в останню чергу, так воно падало, розкидало. А Боря завис, тримаючись, воно мороз, братці, був, мамо не горюй. Було дуже тяжко, словом.
Таня Федоркова: За в’їздом в Ізюм — знищений «Сонцепьок» і кинутий російський танк, далеко не єдиний трофей української армії. Окупанти ще можуть ховатися по підвалах й у лісі. На тиждень місто закрили на виїзд. Працює Служба безпеки України, Державне бюро розслідувань.
— Цей здоровезний хлопчина — це наш командир!
Таня Федоркова: Ізюм патрулюють поліцейські з Донеччини. Один з патрульних показує на телефоні свіжий приліт у Словянську — російська ракета вдарила у під’їзд житлового будинку.
Патрульний з поліції Слов’янська та Краматорська: На нашій зміні, не знаю, бачили ви чи ні, були чи ні. Це Слов’янськ, центр міста, вулиця Ярослава Мудрого.
Таня Федоркова: І розповідає про свою дівчину, яка попри війну продовжує працювати у реанімації Краматорська.
Патрульний з поліції Слов’янська та Краматорська: Вони на місці, вони працюють, такі критичні напрямки, хірургія, реанімація, вона у мене медсестра-анестезіолог, і вони тут, працюють у таких умовах, хоча і в Краматорську теж було, поприлітало. Просто ракетами руйнують лікарні. [Щодо Ізюма], як кажуть військові, дуже багато розкидано міни «Пелюстка», на яку наступаєш, вона вибухає, дуже багато. Буває таке, що стаються такі нещасні випадки. Дуже потрібно уважно дивитися під ноги.
Таня Федоркова: На центральній площі біля вигорілої міськради — і молоді, і літні. На будівлі з колонами навпроти висить обривок плакату, кадр хроніки із фашистами. Ймовірно, лишився від окупантів з 9 травня. Тут зустрічаю колишнього вчителя фізкультури. Худий чоловік весь у чорному живе із пробитим дахом.
— Як дощ — це стихійне лихо!
Таня Федоркова: Питає, як виїхати у Харків, та чи знаю я як це — місяцями не мати можливості прийняти гарячий душ.
Житель Ізюма: Це треба відчути, Таню. Щоб зрозуміти мене, спробуй для практики місяць не вмикати світло і не користуватися гарячою водою. Та ти за три дні зрозумієш. А у березні був просто капець, капець просто. Будинок з одного боку два поверхи, з іншого три. Бабах-бабах-бабах! У жінок взагалі паніка, істерика.
— Скажіть, чи багато у вас таких, що підтримували Росію? Хороводи водили з ними.
Житель Ізюма: Хороводи не водили, але багато людей пішли працювати до них.
— Це вимушено пішли чи ідеологічно?
Житель Ізюма: Деякі вимушено, деякі пішли тому, що не можуть без роботи. Деякі ідеологічно пішли. Усякі були. Я пенсіонер, я вже відробив, і на Радянський Союз, і на Україну, досить мені робити.
— Ви як ставитеся до того, що зараз відбуваються перевірки?
Житель Ізюма: Я розумію, що це необхідно, але мені необхідно, щоб у мене дах був, щоб я елементарно міг помитися, блін. (Показує на житловий будинок на площі) Оцей будинок 2 березня піу-у-у бубух [обстріляли], отам за домом, я думав, що у білий дім (міську раду) мітять. А потім добили його, бачиш, два прямі влучання.
Таня Федоркова: Поки ми стежили за усіма подіями, читали все, що стосується Ізюма, я знаю, що є багато ображених людей на владу, яка поїхала з міста.
Житель Ізюма: Так, по суті він кинув людей.
Таня Федоркова: Але ж була вказівка від вищої влади, Служби безпеки України, щоб не співпрацювати…
Житель Ізюма: Можливо, я не знаю усіх тонкощів. Але [образа залишається], я чув, його готові були розірвати там. Ті, хто лишився. Але ж знову, я усіх тонкощів не знаю, взагалі мене політика… [не турбує]. Мені потрібно, щоб дах був. От внаслідок спецоперації пана Путіна у мене немає дому майже. А мені 66 років.
Їхати з Ізюма так само тяжко, як виїжджати з Харкова. Але назустріч вже рушать колони волонтерів. Серед них і евакуйовані ізюмчани. Їдуть допомагати своїм.
У подкасті використана мелодія з сайту проєкту Purple Planet