«Ситуація істерично роздута»: як суддя КСУ пояснив рішення щодо антикорупційного закону
Президент України Володимир Зеленський назвав рішення Конституційного Суду щодо окремих положень закону «Про запобігання корупції» демаршем і публічним проявом змови частини старих еліт і олігархів проти президента і країни. Він пропонує Верховній Раді визнати рішення нікчемним і розпустити КСУ, відновивши «довіру суспільства до конституційного судочинства». В КСУ заявляють про тиск правоохоронних органів, зокрема — Державного бюро розслідувань. Суддя-доповідач у справі Ігор Сліденко, який готував основну частину рішення, розповів про тиск з боку Офісу президента та подав у відставку.
Суддя Сліденко запам’ятався зокрема тим, що під час розгляду питання конституційності указу президента про розпуск парламенту ставив незручні запитання представнику Зеленського в Конституційному Суді Федору Веніславському. Сліденко не приховує сумнівів у компетентності Веніславського й нині, коли коментує заяви представника президента щодо рішення КСУ про антикорупційне законодавство. Веніславський тим часом вказує на конфлікт інтересів у судді Сліденка під час ухвалення рішення. Річ у тім, що Національне агентство із запобігання корупції виявило ознаки порушення правил декларування з боку судді.
З тими повноваженнями, що має, НАЗК, на думку Ігоря Сліденка, є небезпечним органом з тотального контролю на свій розсуд, в тому числі суддів, які мають імунітет. Як суддя пояснив скасування низки положень антикорупційного закону, статті 366-1 («Декларування недостовірної інформації»), чому не визначив для парламенту терміну на виправлення помилок та який конфлікт з НАЗК мав сам — наводимо аргументацію судді-доповідача з брифінгу, що відбувся 30 жовтня. Окрім роз’яснення деталей самого рішення, Ігор Сліденко говорив не як суддя: емоційно висловлювався про політику чинної влади, давав оцінки окремим діям і особам влади, посилаючись на те, що вже майже у відставці. Насамкінець визнав, що рішення винесене не у кращий час.
Ігор Сліденко, суддя Конституційного Суду України: Моя особиста думка полягає в тому, що дана ситуація — штучно інспірована. Ніякої загрози інституційної системи, антикорупційної, ніякої загрози існуванню окремих органів не існує. Ті зміни, які вніс Конституційний Суд, лікуються елементарно внесенням змін поточного законодавства. Це три дні законодавчої роботи. Нічого такого немає.
Те, що робив пан Новіков (Олександр Новіков — глава НАЗК) з реєстрами, коли він закривав їх, це видумки пана Новікова, щоб інспірувати ситуацію. Із рішення Конституційного Суду це все не випливає. Якщо пан Новіков не розумів, що робити, відкривати чи закривати, він повинен був звернутися до Конституційного Суду, і Конституційний Суд дає роз’яснення. Якщо це роз’яснення термінове, Конституційний Суд зібрався би вночі, і написав би пану Новікову, що Реєстр закривати не потрібно. І перевіряти публічних осіб, депутатів місцевих рад, теж можна. А пан Новіков, скоріше за все, зважаючи на його особливу «прихільність» до Конституційного Суду, вирішив ситуацію загострити. І показати так, що нібито Конституційни Суд хоче скасувати взагалі державний лад.
Я поясню, що відбулося. 366-1 статтю не можна було застосовувати в тому вигляді — і мої слова підтверджує практика. А практика це найкращий верифікатор теорії. Я вибачаюсь, що говорю не на звичайній мові, але мій фах мене до цього змушує. За 2019 рік було відкрито 410 проваджень по цій статті, закрито одразу майже 360, а інші закрилися по дорозі. Чому? Тому що стаття була сформульована (до речі, деякими активістами; у мене немає до них нелюбові, я до них відношуся sine ira et studio), але їхні заклики дуже часто не дружать із юриспруденцією. Склад злочину, визначений ст. 366, «навмисне», така формула, її довести практично неможливо в суді. І через це всі справи валяться. Якщо забрати з цієї статті всього два слова і залишити її в такому вигляді, а я є прихильником криміналізації (через це моя позиція трохи відрізняється від тієї, [що в рішенні]), то ця стаття повинна бути і повинна застосовуватися. Але зараз вона юридично не визначена, через це застосувати її адекватно неможливо. В цьому її неконституційність. Роботи тут, я вам як фаховий юрист, говорю, три хвилини. Я маю на увазі: викреслити зі статті два слова, пройти комітет і проголосувати.
Тому Верховна Рада, яка збирається з будь-яких приводів, але не хоче зібратися, щоб поправити для того, щоб ця стаття застосовувалася, саме застосовувалася, а не робився вигляд. Я перепрошую за російську мову, але кращої аналогії в інших мовах я знайти не можу: «потемкинские деревни», які зробили з антикорупційної системи. Коли поробили цей фасад… Нібито норма є, а застосовувати її неможливо. І нібито у нас є антикорупційна політика, а органи, які для цього створені, більше воюють між собою. То Ситник встановлює підслуховуючі пристрої у Холодницького, то Холодницький — у Ситника. Це що стосується ст. 366.
Що стосується контрольних повноважень НАЗК. Десь я зустрів за останні два дні таку характеристику цього рішення як те, що воно схоже на студентський реферат. Так, я підтверджую. Це рішення схоже на студентський реферат. Оскільки проблема настільки проста і настільки зрозуміла для фахових юристів, що інакше як рефератом його писати було неможливо. Усьому світі 200 років, весь хід розвитку західної цивілізації говорить, що якщо є розподіл влади, декларується (це теоретичний принцип, щоб ви розуміли, це не означає, що всі органи, які є в державі, повинні бути в якійсь гілці влади, є органи незалежні) і, на мою особисту думку, такий орган, як НАЗК, повинен бути незалежним органом. Він повинен формуватися на паритетних умовах і не залежати від виконавчої влади, тому що його дуже легко використовувати. Так, як виконавча влада зараз її використовує проти Конституційного Суду. Так от проблема настільки проста — виконавча влада не може контролювати судову ні за яких обставин, прямо контролювати, я не говорю, непрямі форми контролю, що, власне кажучи, воно і схоже на реферат.
Знову ж таки, щоб внести зміни до НАЗК, потрібно зробити або одне виправлення зі статті про статус НАЗК забрати «виконавчий орган» і назвати, не знаю: НАЗК — це незалежний орган влади… і далі. І залишити майже всі статті за виключенням тих, які, на мою думку, потрапили в закон «Про запобігання корупції» з законодавства СРСР часів 1937 року. Тому що таке повноваження НАЗК, як «здійснювати моніторинг за власною ініціативою», я думаю, що якщо хтось розуміє, про що йдеться, то це повноваження радянської прокуратури, коли вона здійснювала нагляд за власною ініціативою. Не за заявою, не за фактом, а за власною ініціативою.
От я розумію, що я в силу тих чи інших причин не подобаюся пану Новікову. Волосся в мене не таке, бороду ношу, говорю багато, і от він за власною ініціативою починає проводити моніторинг мого життя. Мені немає що ховати, за великим рахунком. Але це дуже неприємно, коли ти знаєш, що де б ти не був, за тобою хтось слідкує. Це розвиває параною.
Ви сказали, що цей конфлікт був створений штучно, в тому числі з боку НАЗК також…
Так. Я хотів би пояснити ситуацію зі мною. Я хотів би зроби заяву. Після того, як на мене був здійснений прямий тиск з боку представників Офісу президента, перед усними слуханнями, увечері 7 жовтня цього року, коли мені подзвонили і сказали, що я себе веду неправильно і у мене будуть проблеми, 8 жовтня вранці я написав заяву про відставку. Тому я маю моральне право говорити про ці речі. Погодьтеся, це дуже велике значення — коли людина має моральне право. 8 жовтня я написав заяву про відставку.
І де ця заява зараз?
Вона знаходиться в суді.
Хто її має розглядати?
Її має розглядати суд. Коли поставлять в порядок денний.
Ви будете переконувати колег, що вам потрібна ця відставка?
Я буду переконувати колег, що це у всякому разі порядно.
Хто вам дзвонив з Офісу президента?
Я не можу назвати прізвища, якщо буде слідство у країні, якщо буде проведено слідство з цього приводу, я назву всі прізвища. І після цього, коли зафіксують мої свідчення, я дам пресконференцію і скажу, хто це робив, як і в якій формі.
Що вам казали?
Мені сказали, оскільки я себе веду неправильно, у мене будуть проблеми. І наступного ранку, на усних слуханнях, у мене ці проблеми з’явилися. Суть цих проблем наступна, так, щоб не було ніяких кривотолків, ніхто не говорив зайвого…
Не правильно стосовно чого? Якогось законопроєкту?
Взагалі неправильно себе веду. Безвідносно до будь-якого цього…
В грудні минулого року, 26 грудня, я виїхав закордон на новорічні вакації. 4 січня я повернувся. Це рівно 10 днів. 4 січня це субота. 5 січня — це неділя. Вихідні дні. 6-7 теж були вихідні дні, різдвяні вакації. 8 січня я вийшов на роботу і попросив, щоб мені дали… Ми записуємо відомості про зарплату у спеціальних листочках. Мені принесли її 9, я вніс це. Формально я порушив закон справді, але ніяких фізичних можливостей, оскільки я перебував закордоном 10 днів, у мене не було можливості внести їх вчасно. Коли я подав ці свідчення в НАЗК, НАЗК сказало, що ці свідчення їм не підходять. По якій причині, я не знаю по сей день.
Чому ви раніше про це не заявляли?
Тому що мене ніхто не запитував.
Про тиск серйозний, ще з Офісу президента… І ви – суддя Конституційного Суду.
І?
Чому ви маєте тоді чекати питання? Як ми можемо здогататися?
Тому що я підозрював, що ситуація, яка розвивається, вона розвиватиметься в такому напрямку. Рано чи пізно я зможу це сказати. Сьогодні я це сказав.
Як суддя-доповідач ви були чесними в розробці, скажімо так, цього…
Я хочу сказати абсолютно вірно, що я знову ж таки без всякого тиску Медведчука, Коломойського, інших сил, яких звинувачують: основна частина проєкту — моя. Я не писав тільки по ст. 366, це колективна творчість Конституційного Суду, у мене дещо інші аргументи щодо її неконституційності. Щодо неконституційності контрольних повноважень — це моя ідея. У поданні запитували зовсім про інше, тому ніякого зв’язку між тим, що просили вони і що прийняв Конституційний Суд, зв’язано тільки дуже тонкими нитками. Вони хотіли скасувати електронне декларування. Конституційний Суд до електронного декларування навіть не наблизився. Більше того, я вам авторитетно заявляю, оскільки я вже майже не суддя, що електронне декларування повністю у тому вигляді, в якому є в Україні, воно конституційне. Це так, на майбутнє. Маю надію, що хоча б за порушення присяги мене не звільнять.
Це Федір Веніславський?
Ні, суб’єкти конституційного подання, тобто ті депутати, які звернулися до цього. Конституційний суд визнав неконституційними контрольні, наголошую, контрольні повноваження НАЗК по відношенню до всіх органів влади, але якщо законодавець буде вносити зміни, він повинен виокремити окремі норми для суддів і суддів Конституційного Суду.
Ми правильно розуміємо: три позиції, логіка прийняття рішення. Перше — що НАЗК відноситься до виконавчої влади…
Є два підходи у законодавця. Перший — зробити з НАЗК незалежний орган державної влади. У нас є такі приклади. Ви зараз знаєте, де знаходитеся? У незалежному органі державної влади. Конституційний Суд не відноситься до жодної з гілок влади. За таким принципом можна створити і НАЗК, і так і повинно бути. Зрозуміло для чого чи ні? Для того, щоб його не можна було контролювати! І щоб пан Новіков не уявляв себе новим Малютою Скуратовим. До позавчорашнього дня у нас особи, більш могутнішої за нього, не було в державі. Проілюструю це конкретним прикладом. Навіть президент, якби суддя виявився адекватним суддею, уже б ніс відповідальність за недостовірне декларування. Я маю на увазі історію з недекларуванням 5 млн доларів. Це перший варіант. Це я схиляюся до такої думки: я вважаю, що НАЗК повинен бути, але саме як незалежний орган.
А другий варіант, якщо по якійсь причині наш законодавець так хоче, щоб це був орган саме виконавчої влади, хоча я не бачу для цього жодної з підстав, тоді він повинен забрати у нього деякі повноваження, незначну частину. Для того, щоб ці повноваження забрати, потрібно 20 хвилин.
Які саме?
Я одне вже назвав. Це «моніторинг за власною ініціативою». Якби там було написано «моніторинг за ініціативою заявника», це було б одне. Але коли пан Новіков сам за своєю ініціативою моніторить кого-небудь, це дуже серйозне порушення з точки зору теорії права. Це перше. Із того, що там іще є, такого кричущого… Є. Якщо комусь потрібно, зв’яжіться зі мною, я залишу координати, я вам дам перелік, щоб не витрачати час. Сугубо юридичні моменти.
Після рішення Конституційного Суду і від заявників вони не можуть приймати заяви і починати розгляд декларацій?
Із рішення Конституційного Суду випливає тільки одне, що законодавець, можете так і записати, повинен в якомога коротший термін, а для цього потрібен максимум тиждень не розпускати Конституційний Суд і створювати підстави для розвалу держави остаточно, а внести зміни до законодавства у закон «Про запобігання корупції» і Кримінальний кодекс. Для цього потрібно, я вам ще раз говорю, як фаховий юрист, максимум пів години часу, для того, хто розуміється на цій проблемі. І проблеми не було б ніякої. І нічому не загрожує: ні антикорупційній політиці, ні безвізу. Це загрожує безпосередньо пану Новікову, я його розумію. Тому що він не зможе робити такі речі, які не можна робити не те що в правовій державі, а й взагалі в принципі, серед людей.
Чи правильно ми розуміємо, що рішення Конституційного Суду — це фактично наслідок протистояння між особисто окремих суддів з НАЗК?
Не зовсім, хоча в правильному напрямку. Порушення принципу розподілу влади, коли орган, який контролює всі без виключення органи держави, всі, у нас немає органу держави, від сільської ради до президента України, яке контролює НАЗК, прямо контролює. Орган цей віднесли до виконавчої влади. Рано чи пізно повинен відбутися конфлікт. Між ним і якимось іншим органом. Там, де є, наприклад, імунітет. В ситуації з президентом, коли йому виписали те, що йому виписали, ситуація була вирішена суддею так, як вирішена. А ситуація з Конституційним Судом, дійшла до конфлікту. От і все. Це міг бути не Конституційний Суд, це міг бути, наприклад, Верховний Суд. Це міг бути звичайний районний суд, будь-який. Але в будь-якому випадку неадекватне позиціонування органу, особливо виконавчої влади, який має меч…
Да, справді, я дивився дописи, це не секрет, і не я автор цієї фрази, я сказав на засіданні суду, що я стараюся в кожному з рішень, де є суддею-доповідачем, поміщати якісь такі фрази, які на заході уже двісті років ні у кого не викликають сумніву, а у нас ще до сих пір ведуться спори, можна чи не можна. І справді, там використані думки федераліста Олександра Гамільтона, це є в стенограмі, щоб ви не думали, що я обманув суд, а судді нічого не знали. Це брудні інсинуації і страх.
Я розумію настрої суспільства. Півтора роки неадекватного управління. Хаос в управлінні, коли органи практично не співпрацюють між собою. Жорстка економічна криза, яка викликана з одного боку вірусною інфекцією, а з іншого боку цим же управлінням, сам вірус, коли люди просто елементарно бояться. Ситуацію уряд не контролює. Я маю на увазі, «уряд» в самому широкому сенсі. Government. В тому, якому він вживається на заході. Він її не контролює ніяк! Але дуже зручно знайти Конституційний Суд.
Я погоджуюсь лише з тим, що, можливо, це дуже невдалий момент для того, щоб це рішення прийняти і оприлюднити. Але я жодного рішення за своє життя не прийняв, будучи глибоко впевненим в тому, що я зробив це правильно. Чи жалію, я що прийняв? Можливо, так. Можливо, його слід було прийняти пізніше. Чи зробив би я так само? Я зробив би так само. Тому що я знаю, що цей орган дуже небезпечний.
Чим він небезпечний?
Він небезпечний тим, що цей орган з тими повноваженнями, які були, міг знищити будь-яку людину, яка здійснює публічну владу. Наприклад, я як суддя. Ви запитуєте, а чому я написав про відставку? Тому що мене звинувачували в корупції! При тому, що я вам описав ситуацію, її легко перевірити. Я здійснив корупційне діяння? По відношенню до закону — да. Це корупція? Ні? Якщо корупція, то да, то я зробив правильно, що написав заяву. Але в будь-якому випадку суддя Конституційного Суду- корупціонер — це оксюморон офіційно.
З одного боку ви кажете, що ст. 366 — це такий тупий меч, який нічого не рубає, з огляду на статистику. З іншого боку ви кажете, що той самий Новіком цим мечем розмахує. Чи немає тут суперечки?
Немає!
Тупий меч нікого не карає.
Абсолютно ніякої немає суперечності. НАЗК працює не тільки зі ст. 366. 366 — лише одна із статей. Крім того, основна проблема антикорупційної системи, яка твориться в Україні з 2014 року, не в тому, що вона є, а в тому, що вона неадекватна. І ми це намагалися розглянути на відкритих слуханнях. І я намагався провести відкриті слухання для того, щоб всі — urbi et orbi — показати, що це таке. Коли створювались органи несистемно, коли вони наділялися повноважень без ніякого урахування, для галочки, вибачте, раніше була така формула. До чого це призвело? Це призвело до цього. Не Конституційний Суд винуватий в тому, що писали лівою ногою це все. Але тепер воно дається взнаки на всіх. Хтось запитував, як можна знищити. Дуже просто. Отак, як мене знищили. Я був закордоном, я не міг продекларувати, тому що ключ від декларування знаходиться у моєму кабінеті. В сейфі. Я написав це, а мені сказали, що ні. Я розумію, чому мені це сказали, тому що потрібно мене вибити звідси. Але знову ж таки, у мене є свої поняття про порядність, через це я написав заяву про відставку.
Якщо ви не маєте за собою якоїсь провини, чому до кінця…
Тому що я вважаю, що якщо держава Україна мені не довіряє, в особі представника президента України й керманича одного з центральних органів виконавчої влади, то я не маю права бути в цьому органі.
Ви подавали заяву, щоб до ЄРДР внесли щодо тиску на суддю?
Ні, я ні до чого не подавав. Я це зроблю після цього. Я хотів зробити заяву, а потім подати. Коли подам, я вам скажу. Так, я буду повідомляти.
Склад злочину в чому? По Новікову там склад злочину в чому?
По Новікову я не буду звертатися. По Новікову нехай звертаються інші.
Ви не єдиний суддя, на кого тиснули з Офісу президента?
У мене немає інформації щодо тиску на інших суддів. Я можу говорити тільки про себе.
Ваша заява — про тиск? Приймаєте неправильне рішення, ми тоді вам щось зробимо?
Так, про це.
8 жовтня, ми дивилися трансляцію, вам тоді заявили відвід. Ви маєте на увазі, що дзвонили до того?
До того дзвонили. Я знав, як будуть розвиватися події. Я знав, що це буде. Через це я, власне, сидів і чекав, коли мені зроблять відвід…
Як ви вважаєте, якщо буде ухвалено цей закон (про розпуск КСУ), чи буде це державна криза…?
Я говорю свою власну думку і я не аларміст в цьому питанні. Я давно вивчаю право і державу. Я трохи в цьому розбираюся. Я можу сказати, якщо це реалізується, Україна розпадеться як мінімум на дві частини. Останні вибори місцеві показали, що партія, яка минулого року набрала максимум голосів, явно не користується популярністю ніде. Так, майже в кожній раді є якісь її представники, але в цілому вона не підтримується населенням України, ситуація повернулася до 2010 року, я маю на увазі електоральні вподобання. Якщо за цих обставин знищать один з органів, який лежить в основі інституційної системи України, якщо у когось є ілюзії, що хтось буде вибирати нових суддів, а потім ці судді зайдуть і будуть судити, нехай цих ілюзій позбавиться.
Вся ця схема застосовується лише для одного: для того, щоб знищити суд. Конституційний Суд знищується з літа минулого року. І це ні для кого не секрет. Спочатку нас хотіли перевести в Харків, потім нам хотіли обрізати повноваження, потім почалися історії, про які я, можливо, ще розкажу, якщо хтось цим зацікавиться. Єдине завдання було: не дати можливості Конституційному Суду працювати. Чому? — ви запитаєте. Тому що Конституційний Суд став поперед дороги цьому турборежиму. Вибачте, ідеї, інакше, як ідиотичними, назвати не можу про триста депутатів і так далі. Це не конституційне право. Це з розряду комуно-анархії. Посадіть трьох вченів-конституціоналістів, вони вам дадуть 10 думок з приводу того, скільки має бути народних депутатів у Верховній Раді. Наукової методології щодо цього не існує. А переносити питання, які справді актуальними для України, актуальним питанням для України є створення дієвого механізму реалізації публічної влади, я маю на увазі, в трикутнику, який у 1996 році запровадили — президент, парламент, уряд — немає. У нас так само як ця влада була роз’єднана в 1996 році, зараз взагалі перетворюється в хаос. Це не робиться. Це, скажімо так, починаючи згори. Про проблеми житлово-комунального господарства я мовчу…
Федір Веніславський говорив, що через закон про референдум можна ліквідувати Конституційний Суд. На вашу думку, яка мета цього законопроєкту?
Я не сумніваюся, що через місяць такого урядування пан Веніславський заявить, що через закон про референдум можна ліквідувати планету Марс. Але планета Марс від цього не ліквідується. Від того, що ліквідують Конституційний Суд цим законом, не значить, що він зникне. Не так-то просто це зробити. Крім того, що подібного роду заява, просто заява, я не говорю про дії — це вже є підставою для того, щоб відкривати кримінальне провадження. Це заклики до повалення державного устрою. Публічні заклики, які зробив президент. Я не знаю, хто йому вкладає, можливо, Веніславський, який показав свою бездарність і нерозуміння на засіданнях, і перетворював їх у сміх. Тому що людина, яка абсолютно некомпетентна, не може представляти президента в питаннях, які пов’язані з конституційністю нормативних актів, вищих, чим є закони. Чесно кажучи, точка зору Веніславського — це з області психіатрії, я перепрошую. Хай він зі мною судиться, я вже, скоріш за все, буду вільний, тому мені все одно.
Пане Ігоре, щодо рішення щодо антикорупційного законодавства, викликало такий резонанс. Що все ж таки викликало такий резонанс?
Ви знаєте, є конкретне прізвище, яке почало всю цю історію. Ми ще не встигли закінчити засідання, як пан Лещенко (екснардеп Сергій Лещенко) почав розказувати, що ми скасували електронне декларування і незаконне збагачення. Йому, мабуть, там не все точно надрукували. І почав розкатувати істерію.
Пан президент, я поважаю, це вищий орган державної влади, але йому все-таки, напевно, потрібно уважніше ставитися до інших органів державної влади, які за своїм статусом не менші, ніж він. Він просто не контролював ситуацію. Як я розумію, йому доповіли тільки вчора, що відбувається. І його реакція, м’яко кажучи, неадекватна на це, тому що, ще раз говорю, ця реакція є підставою для того, щоб звинуватити його у кримінальному злочині. Як він з цієї історії буде виходити, я чесно кажучи, не знаю.
Ситуація була істерично роздута, на мою думку. Ніякої загрози нічому немає. Є звичайна законодавча робота. Ще раз говорю: незначна! Всі ці статті, які скасував Конституційний Суд із закону «Про запобігання корупції», їх потрібно повернути назад, тільки у дещо зміненому вигляді. І вони будуть застосовуватися. Але при цьому до суддів ніхто не буде відкривати двері чоботом. Тому що це — ганьба. Це кінець держави. Кінець держави не сьогодні почався, з можливим розпуском Конституційного Суду. А тоді, коли до судді Конституційного Суду прийшли троє, «холуїв», хай тоже зі мною судяться, і відкрили двері чоботом! Тому що вони хотіли швидше зробити протокол, думали, що таким чином вони можуть забезпечити нерозгляд справи. От вам і вся історія. А далі — пішло-поїхало.
У нас в Україні останніх років 20 тенденція така: у нас компетенцію замінили активісти і експерти. Спочатку були експерти, які говорили про все, починаючи від космічних кораблів, закінчуючи розмноженням шампіньйонів, і заодно посередині десь і про право, а тепер їх замінили активісти. Я не маю нічого проти активістів, це потрібні люди, але до енергії, яку дає Бог, іще потрібні мізки, а дуже часто вони відсутні. І сьогоднішні, і вчорашні події, зайвий раз засвідчують, що у переважної більшості енергія є, а цього немає. […]
Чому не дали роз’яснення? Тому що роз’яснення даються в рамках окремої процедури. Якби пан Новіков звернувся до Конституційного Суду того ж дня і запитав, закривати реєстр чи ні, а не робив свої власні висновки, у мене немає жодного сумніву у фахових здатностях пана Новікова, він кар’єрний прокурорський, а той, хто служив в прокуратурі, знає, що це таке, і він прекрасно знав, що він робить, він прекрасно знав, що він право. Якби він спитав Конституційний Суд, чи потрібно закривати реєстр, Конституційний Суд дав би йому відповідь: «Ні, не потрібно». Це не витікає з його рішення. Мова йде про самоуправство, яке спровокувало кризу паном Новіковим, яке зараз потрібно вирішувати, невідомо в якому… В будь-якому випадку — сорому на весь світ. І Конституційний Суд в цьому випадку має найостанніше відношення.
Чи правильно ми вас зрозуміли: аби робота НАЗК була конституційною, або НАЗК має бути незалежним органом, або з його повноважень мають виключити перевірку суддів.
Не перевірку суддів. По відношенню до перевірки суддів повинні бути окремі норми, які поважають принцип незалежності суддів і унеможливлюють на них вплив. Суддів можна перевіряти і потрібно. І контролювати, але контролювати належними засобами. Ще раз говорю: не можна двері в кабінет судді відкривати чоботом. Наступного разу вони куди прийдуть? В залу засідань? Прийдуть, коли потрібно буде, чому ні.
Уточнення щодо вашої ситуації: з декларуванням, коли ви були закордоном. Склали на вас протокол, наскільки нам кажуть в НАЗК, чому ви тоді не пішли….
Ця історія розпочалася в серпні місяці. В серпні місяці мені прийшов лист за місцем мого тимчасового проживання, де було сказано, що у мене є певні порушення, пов’язані з декларуванням. У мене тоді був якраз чи то вірус, чи то не вірус, я передзвонив зв’язався з… я не знаю, яка в нього посада, і сказав, що у мене є ознаки COVID. У мене справді були ознаки COVID, і ми відклали нашу зустріч. Ця зустріч була відкладена до кінця вересня. Мене ніхто не турбував. А в кінці вересня, коли почалися рухи по цій справі, вона активізувалася, мене попросили дати пояснення. Я дав пояснення в письмовій формі, всі виключні пояснення в письмовій формі. Їх легко перевірити.
В НАЗК кажуть, вас викликали для вручення протоколу, ви не прийшли.
Я дав їх у письмовій формі. Я можу прийти безпосередньо або дати у письмовій формі. Це приниження для судді, будь-якого судді, приходити в органи, який створений законом Ad hoc, я маю на увазі НАЗК, який не є конституційним органом, він не створений Конституцією. Таких органів можна наплодити три десятки, з будь-якого приводу, це приниження ходити до них туди! Але я повинен був це зробити, я це зробив, просто я це зробив у письмовій формі і відправив поштою. Вони її отримали. До речі, вони її отримали об 11.00 приблизно, а вже через 20 годин мені передзвонили і сказали, що їх ці пояснення не задовольняють. Я запитав, чому. «Тому що не задовольняють». Тому що завдання було інше. Завдання було: виписати мені протокол. І потім пан Веніславський цим протоколом бравірував би по всій державі. Мене знеславили. І моя репутація знищена. Назавжди, у цій державі. Тому навряд чи я буду тут залишатися.
Пане Ігоре, на загал виглядає так, що в даній ситуації суддівський гонор, не тільки ваш, я маю на увазі, усієї суддівської спільноти: «Нас образили, і ми підняли хай».
Ні, мова йде не про образу. Мова йде про достоїнство. Єдине, що відрізняє тварину від людини, це наявність достоїнства. Честі. Гідності.
Але ж суддівський корпус в цілому не має кришталевої репутації в Україні.
Я розумію, де я працюю. У мене немає ніяких ілюзій з цього приводу. Я відповідаю тільки за себе і за свою гідність.
Я вважаю, що в таких ситуаціях завжди потрібно говорити правду. Я сказав правду. Я вже був незалежний ні від кого. Тоді, коли я писав це рішення, в частині неконституційності, я вже був практично не суддею, якщо так можна сказати. У всякому разі я знав, чим це закінчиться особисто для мене. Тому говорити про якийсь вплив на мене з боку Коломойського, якого я бачив один раз в житті на інавгурації президента Порошенка, куди я потрапив випадково, чи Медведчука, якого я ніколи в житті не бачив, методи яких я в принципі не сприймаю, вірніше, сприймаю на рівні ідіосинкразії, я це не раз показував…
Те, що ця ситуація спровокована, це одне питання. Те, що її можна було дуже легко вирішити без скандалу, це друге. А третє питання — це те, що цей Конституційний Суд нікому не потрібен. Ні з нами, ні з будь-ким іншим. Можна, звичайно, призначити туди людей, які будуть сидіти і просто мовчати. Конституційний Суд вперше за історію почав щось робити. Він робить багато помилок, я більше 20 років займаюся виключно конституційним контролем, я всі 20 років його критикую, критикував, коли не був у Конституційному Суді, критикував, коли в Конституційному Суді, ви всі прекрасно знаєте мої окремі думки. І я ніколи не йшов на поводу ні в кого. Я не є прихильником президента Порошенка, але мушу сказати, в ті часи, коли я був суддею, на мене тиск не чинився, ні в якій формі. На мене почали системно давити як раз за часів президента Зеленського. Я це говорив і буду говорити. Навіть на страшному суді.
Хіба ви не розуміли, що після цього рішення буде така емоційна реакція суспільства?
Це був один з можливих варіантів. Нормальний, людський варіант, передбачав просте внесення змін після скасування незаконного збагачення, проти якого я голосував. А це був один із варіантів. Ще раз говорю: це штучна істерія, а передбачити штучну істерію неможливо. Я не психіатр, я суддя.
Можливо, треба було суспільству пояснити?
У нас немає можливості пояснювати суспільству. Ви бачили, що ситуація розвивалася таким чином, що Конституційний Суд ще не вийшов із засідання, а Сергій Лещенко уже говорив, що ми скасували…
Те, що в Конституційному Суді — погана комунікація, я це визнаю. Те, що золотої середини не знайдено, це однозначно. Були часи два роки тому, коли була одна тільки комунікація, і це теж було погано, розумієте? Те, що, можливо, треба було сказати — так. Але ніхто не слухав. У мене запитання до вас, журналісти: важко знайти мене? Я постійно тут, кожен день. Я завжди відкритий. Я не відмовив у своєму житті ні одному журналісту в інтерв’ю, ті, хто до мене звертались. Я знаю, що це таке. До мене хоч один звернувся? До мене по телефону дзвонив хтось, я не знаю. А потім перекрутили й сайт, який я читав, тепер ніколи не буду читати в силу різних причин, Цензор, який заявив, що суддя Сліденко сказав, що судді не повинні. Це брехня нагла, перекручена…
Чому не було перехідного періоду (для виправлення закону), як згадували…
Ще раз говорю: нас би всіх пересадили! Нас поки що кримінальне, а тоді б пересадили. Вам розказували, що зі мною було? Якщо їм вистачило наглості прийти до судді додому, вламуватися…
Ви ж розумієте, що це все емоції. Поки немає паперу, ніхто вас не буде… Це неприємно по-людськи, але…
Значить, моя позиція полягає в тому, що Конституційний Суд зробив все вірно. Конституційний Суд неодноразово у своїх справах, і в цьому році, і в попередньому, давав термін для того, щоб ситуація була виправлена законодавством. Ні по одній з цих справ, можете перевірити в секретаріаті КСУ, законодавець ніяких змін не вносив. Тобто це все благі побажання. Ви що, думаєте, що мета була спровокувати ситуацію, що хтось би подивився, що далі три місяці? Я дуже сильно сумніваюся! Сергій Лещенко, коли писав, що «ми скасували електронне декларування», він ще не знав, що є в резолютивній частині, а хайп почався такий, що не стихає по сьогодні.
***
Представник президента в КСУ Федір Веніславський в ефірі «Свободи слова з Савіком Шустером» вказав на існування конфлікту інтересів у судді Сліденка під час прийняття рішення. Суддя КСУ на цей закид відповідати не став.
В інтерв’ю Данилу Мокрику, яке вийшло на «Громадському», суддя-доповідач розповів, що брав самовідвід у справі, однак його не задовольнили.
Якщо суд не підтримав, самому втекти не можна. Тоді виженуть, що порушується дисципліна. Це по-перше. По-друге. Я як суддя КС, аналізуючи ці норми, вважаю, що ніякого конфлікту інтересів у мене не було. У нас взагалі в Україні дивна ця система, повязана з НАЗК і проблемами конфлікту інтересів, коли фактично конфлікт інтересів визначається «на глазок» і визначається людиною. Так само як і наявність адміністративного проступку, як у моєму конкретному випадку. В будь-якій іншій цивілізованій державі цей би казус закінчився на тому, що я б давав пояснення компетентному органу, і на цьому б все закінчилося. Тому що у мене справді були об’єктивні обставини.
У вас не виникала думка не голосувати за це рішення?
Навпаки. Знаєте, чому? Я зрозумів, що це останнє моє рішення.
Рішення КСУ опубліковано на сайті суду. Там також є розбіжна та окрема думки двох суддів, які пояснили, в чому не погоджуються з прийнятим рішенням.