Як через одного хворого ізолювалися 17 людей і чому про це не хочуть говорити
Ще усередині березня до журналістів почали надходити чутки про дивні події в одному з харківських медзакладів. Начебто до міської, а не інфекційної лікарні у період поширення коронавірусу світом потрапив пацієнт з-за кордону із пневмонією. Вже офіційно наприкінці березня в обласному лабораторному центрі повідомили про підозру на коронавірус у цієї людини, яку за три дні підтвердив Київ.
Питань побільшало, коли голова обладміністрації Олексій Кучер повідомив про коло оточення хворого: з 17-ти самоізольованих — 16 лікарів.
Слухайте подкасти «МедіаПорта» на сайті, в Mixcloud, Google Podcasts, Apple Podcasts, Telegram і на Українському радіо Харків.
Олексій Кучер, голова Харківської ОДА (у відеозверненні): Зафіксований офіційно перший випадок коронавірусу.
У щоденному зведенні про ситуацію із коронавірусом у Харкові на сайті міськради інформації про наявність хворого не було. І немає досі. Попри те, що перший випадок коронавірусу у Харкові значиться за 30-ю міською лікарнею. Це офіційні дані — на мапах Офісу президента і Національної служби здоров‘я України.
Питань побільшало, коли голова обладміністрації Олексій Кучер повідомив про коло оточення хворого — з 17-ти самоізольованих 16 лікарів.
Коло осіб, яке з цією людиною контактувало, теж встановлено: це 17 осіб, з них одна особа — це член родини і, дійсно, 16 лікарів. З цих 16 лікарів, які знаходяться на самоізоляції, на сьогоднішній день жодного підтвердженого, встановленого випадку захворювання коронавірусом…
Чому такій кількості медиків довелося самоізолюватися, чи були вони належним чином захищені, чи одразу пішли в самоізоляцію або продовжували приймати пацієнтів і як ситуація позначилася на роботі медустанови, я намагалася дізнатися у самій лікарні.
До кабінету головного лікаря Сергія Самусенка не пускають на підставі обмежень через карантин.
— Скажіть, будь ласка, а головний лікар, на якому поверсі, чи можна до нього пройти?
— Вы откуда?
— Ми преса.
— Главного нет, он на совещании.
Працівниця реєстратури каже, головний лікар на нараді, відчиняє двері в бік адміністрації кожному окремо, але не мені. А ті, хто повертаються, тарабанять у двері.
Значит, закрыто, в связи с карантином.
Година суперечок…
Это вопросы все к руководителю, первому лицу!
Очікування у черзі з хворими…
Вперёд пропустили, полчаса сижу с дитём, совести никакой вообще просто… Сейчас на остановке, стоит, кашляет, а чего же ты без маски? Та….
Ненавмисно підслухані розмови персоналу.
….Это не в Ухане! Уже по всему Китаю. Конечно, оно же уже всё вышло. Ты понимаешь, они его не успели остановить! Распространители пошли….
І мені дозволяють пройти у приймальню головного лікаря із запитом.
Сейчас мы сходим и назад вернёмся. Я закрою…
Заздалегідь я відправила його електронною поштою.
Вхідний номер…. Хочу упевнитися, що він буде розглянутий.
Від секретарки дізнаюся справжню причину відсутності головного лікаря.
Самоизоляция.
Ніхто із посадовців не дає вичерпних відповідей на питання про ситуацію у 30-й лікарні. Директор обласного департаменту Вадим Іванніков відправляє до міських чиновників.
Может, это город? Я отвечаю за (учреждения) областного подчинения. У меня такого нет.
Заступниця міського голови Світлана Горбунова-Рубан каже, що їй (відповідальній за питання охорони здоров‘я) це невідомо. А пацієнт одужав.
Лікарня працює. Але ж, ви знаєте, що зараз лікарні працюють тільки в ургентному порядку. Планове лікування, планові операції не робляться. Ніяких сигналів, що там щось не так, у мене немає.
— І ви не можете сказати, це з 30-ї лікарні ці люди чи з якихось інших?
У мене немає такої інформації.
— А чому немає? Вам не доходить? Це обладміністрація займається? Чи хто? Чому так?
Я вам ще раз кажу: в мене є загальна інформація по місту.
— На сайті міськради щодня є таке зведення, що немає хворих, але ж один є. І чому його не вказують?
Я знаю, що перший хворий, який захворів, він вже здоровий. Оце я знаю. А більше, іншої інформації, у мене нема.
Просить не зачіпати цю тему і керівниця лабораторного центру Любов Махота.
— Цей випадок закріплений за лікарнею №30 у Харкові. Ви не знаєте, чому саме за цією лікарнею? Чому вони позначають 30 лікарню? Туди хворий звернувся перш за все?
Ну лікувався там.
— Тобто звертався туди першочергово за медичною допомогою.
Але ж екстренне повідомлення надавала інфекційна лікарня.
— І ті 17 людей, які контактували…
Ми вже зайшли зовсім не туди, куди домовлялися з вами, давайте припиняйте. Якщо у вас є питання, будь ласка, є пресцентр адміністрації.
Головний лікар 30-ї лікарні Сергій Самусенко говорити по суті відмовився.
На жаль, я вам ніякого інтерв’ю давати не потрібно. Давайте більш поспілкуємося на питання, які у нас є ще другі проблеми по медицині. Є туберкульоз.
— А чому саме на ці питання…?
Тому що я не бачу потрібності з вами спілкуватися, тому що ви пропонуєте такі мережі… спілкування, щоб десь щось винюхати, щось якесь написати.
— Ви ж навіть моє питання ще не почули.
Послухайте мене.
— А вже відмовляєтеся.
Я не відмовляюся. Я просто не розумію, чого ви десь бігаєте. Ми оперували туберкульозних, оце потрібно розказувати.
— Слухайте, ви ж бачите, що зараз відбувається пандемія коронавірусу.
Так от пандемія, істерію не треба робити…
— Причому тут істерія, ви ж навіть… Істерія, знаєте, з чого істерія трапляється? З того, що жоден офіційний орган і в тому числі ви як посадовець не роз’яснюєте, що… 16 лікарів — чи дійсно…?
Я ще раз кажу, послухайте мене… Питання задавайте департаменту, будь ласка.
Питання забезпеченості лікарень та відповідальності медиків набувають ще більшого значення, коли з інших регіонів надходять повідомлення про реальне зараження лікарів.
Не менш важливим є вчасне і об‘єктивне інформування населення, каже юрист і депутат міськради Ігор Черняк. Він присвятив кілька дописів на цю тему на сторінці у Фейсбук.
На мою думку, місто і міські керівники свідомо не надають повної інформації взагалі про епідемічний стан у місті.
— Щоб не створити паніки?
Я думаю, це робиться по старій совковій традиції, щоб просто-напросто менше давати інформації, створювати ілюзію того, що все під контролем. Щодо самоізоляції 16 лікарів: яким чином це відбулося, тобто… всі медичні протоколи говорять, що мінімізується контакт потенційно інфікованої особи з медичним персоналом, а тут відбувається, що контакт був у цієї особи одразу з 16 медиками. Більше того, не зрозуміло, чи ці лікарі контактували після цієї особи з іншими пацієнтами. Не зрозуміло? Не зрозуміло. Ніхто на це не відповідає.
Доступ громадян до об’єктивної інформації в умовах епідемії — це одне з ключових прав. Що це провокує? Це провокує те, що люди не розуміють безпеки і загрози для свого життя, життя своїх близьких і не дотримуються карантинних заходів. Київ, інші міста України — можна побачити, що там люди більш суворо дотримуються карантину, тому що вони розуміють, що вже в їх містах зафіксована велика кількість випадків, і це на людей впливає. А у Харкові формально карантин є, а реально його значна кількість людей не дотримується, тому що міська влада рапортує і говорить, що у нас немає жодного пацієнта, у нас повністю все під контролем, ми готові, а обласна влада… її взагалі у цій ситуації майже немає.
Міський голова Геннадій Кернес в інтерв’ю «Український правді» серйозних занепокоєнь ситуацією у місті не висловив. Розповів про готовність міста і озвучив свій, далекий від епідеміології, рецепт.
Мы живём на Украине. Может быть, наша картошка и наше сало помогут нам по-другому, может быть, наш иммунитет перенесёт.
В останні тижні з обладміністрації надходила суперечлива інформація — щоразу доводилося уточнювати цифри, які не співпадали із тим, що говорилося напередодні або у відповідях на запити, упродовж п’ятниці там вирішили лишити журналістів без даних взагалі. Доки насамкінець голова обладміністрації Олексій Кучер не виклав чергове відеозвернення. І те, не до кінця актуальне.
Друзі, усім доброго здоров’я! До нас надходить величезна кількість звернень.
32 підозри, з них 1 підтверджена, 1 спростована, решта — на розгляді у Києві. Такі дані на 21 годину п‘ятниці надали в ОДА. Чому тиждень немає оновлень з Києва, Кучер пояснював так:
Завалена лабораторія, і три дні ми вже не можемо отримати точно один випадок, який знайшов своє підтвердження в підозрі у нас…
За його словами, вірусологи провели навчання у харківській лабораторії.
Зараз вони проведуть 15 перших тестувань, з них 10 негативних вони направляють і 5 позитивних, якщо будуть, вони теж направляють. Якщо ці дані на 100% співпадають, то таке тестування, точніше, навчання, яке було проведено, визнається належним, і тоді нам вже надають дозвіл самостійно визначати, хвора людина на коронавірус чи не хвора. І ми у подальшому вже не будемо направляти ці зразки для перевірки в Києві.
Чи вистачає кадрів і обладнання, коментує керівниця лабцентру Любов Махота:
— Чи достатньо вам тест-систем, щоб проводити ці тести?
На сьогодні достатньо, але ще з понеділка нам привозять новий ампліфікатор… будемо більш оперативніше працювати, більша кількість одночасно буде досліджуватися зразків біоматеріалів.
— Скільки людей працює над ПЛР-тестами?
Я не буду на це питання відповідати.
— Ну навчання для скількох проводилося, для всього колективу?
Для всіх, звичайно. Для двох лабораторій. Лабораторія особливо небезпечних інфекцій у нас є і лабораторія вірусологічна.
— Чи немає дефіциту кадрів зараз?
На даний момент ні.
Кожна лабораторія повинна пройти верифікацію. Якщо всі ці тести зійдуться, нас перевірять, ми правильно працюємо, далі ми нічого на Київ направляти не будемо, наш результат буде останнім.
Виконувач обов‘язків директору Центру громадського здоров‘я МОЗ України Ігор Кузін каже: Харківська область вже зараз має можливість визначати хворих на COVID-19 і без Києва, верифікація лабораторії — їх внутрішня справа.
На рівні кожної області такий потенціал є. І його достатньо для того, щоб можна було проводити дослідження в достатньому обсязі для виключення або підтвердження таких діагнозів на рівні областей. Для того, щоб проводити міжлабораторні порівняння, запроваджений механізм, коли кожна лабораторія надсилає перші 5 позитивних і перші 10 негативних зразків на національний рівень. Це не є підставою для призупинення або отримання якогось спеціального дозволу, тобто це процеси, які відбуваються паралельно, вони не йдуть послідовно. Тобто лабораторія не має чекати такої відповіді від центральної референс-лабораторії. Тому наразі Харківська [область] може проводити необхідну кількість досліджень, якщо в неї будуть ці підозри спрямовані до Харківського обласного лабораторного центру.
Лабораторія робить дослідження, вона видає результат і після того вона додатково надсилає такі зразки до Києва для того, щоб підтвердити, що вона працює адекватно.
Чи можна почуватися спокійно, коли одні щось приховують і звітують про нульову статистику, інші — обмежують в інформації? Навряд чи. В обладміністрації обіцяють віднайти нову форму комунікації з понеділка. Побачимо.