Обмін без комунікації: як Офіс президента проігнорував потерпілих
Речниця Володимира Зеленського Юлія Мендель на сторінці у Facebook дає поради з якісної комунікації. Президент у новорічному привітанні бажає українцям поважати один одного. Про відсутність комунікації і поваги з боку Офісу президента на одному прикладі — у сьогоднішньому подкасті.
Застереження: подкаст виходить не в інформаційному жанрі, а цей — особливо суб’єктивний.
Фрагмент з випуску новин СNN щодо візиту Зеленського до США. Брифінг президентів України та США.
Речниця пише про «якісні комунікації, що змінюють країну».
Не візьмуся оцінювати їх з самого дня інавгурації, дозволю собі зупинитися на останніх тижнях перед взаємним звільненням утримуваних осіб.
А почну здалеку.
22 лютого 2015 року у Харкові стався теракт під час мирної ходи.
Перший за незалежної України теракт у Харкові із загиблими серед населення.
Смертельні поранення тоді отримали троє учасників акції і міліціонер.
Щоб не дати можливості зайвий раз перенести судове засідання, майже п’ять років родичі загиблих ходили на слухання. Що було далі, ви знаєте — довічно ув’язнених рішенням суду першої інстанції звільнили під час обміну 29 грудня.
Можна довго сперечатися, чи реально було запобігти обміну цих осіб. Ви точно бачили дискусії: принципово виключити обвинувачених зі списків чи залишити на тому боці українських полонених?
Але є дещо, що лишається незрозумілим. І це як раз про хвалену комунікацію.
«Колеги, вихід ось там», — Юлія Мендель під час пресмарафону Зеленського у жовтні 2019 року.
З родичами загиблих у теракті в Харкові перед рішенням про обмін обвинувачених ніхто з Офісу президента не зустрічався — підтвердив їх представник Олег Головков…
«Полный игнор, да».
…і батько загиблого Андрій Дідік.
Їх не запрошували до Офісу президента — ні перед, ні після рішення.
Це вони сигналізували владі — під час акцій протесту у Харкові.
«Пам’ятатиму кожне рукостискання, кожен погляд», — написав президент під роликом про зустріч звільнених полонених.
Заглянути в очі родичів загиблих у харківському теракті глава держави часу не знайшов.
Можна припустити, що у президента немає часу для всіх.
Але ці люди — не всі.
Вони втратили рідних на мирній вулиці мирного міста. І це держава вирішила звільнити тих, докази винуватості кого підтвердив український суд.
«Докази у справі, якими обґрунтовується обвинувачення Башликова, Дворнікова, Тетюцького, є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у їх належності та допустимості у суду не викликають».
Я очікувала, що президент висловиться публічно. Щось передасть родичам, тим, хто переживає їх біль, хоча б отак — через екран.
Але на брифінгу у «Борисполі» нічого такого не прозвучало, наче харківського теракту та інших кривавих подій у регіонах не було.
«Я вдячний нашій великій команді, всім правоохоронним органам, пані Лутковська, пан Демченко, начгенштабу. Особливо хочу подякувати моєму помічнику Андрію Єрмаку, який дійсно… (хтось з журналістів намагається поставити питання). Вибачте, я закінчу, а потім про «беркутівців» та терористів, про кого скажете», — сказав Зеленський.
А питання про звільнення «беркутівців», обвинувачених у вбивствах на Майдані, Зеленського, здається, тільки роздратували.
«Я вам більше скажу: якби у мене було 100 «беркутівців» і мені б запропонували одного розвідника, я би їм віддав 100 «беркутівців» і повернув би живого розвідника».
Юлія Мендель — журналістам: Давайте ще одне питання! Останнє питання!
Те, що рішення було важким, президент того ж дня написав у Facebook. Цим і обмежився.
Чи це якісна комунікація, на яку ми заслуговуємо, я спитала у журналіста проєкту «Бігус.інфо» Данила Мокрика.
— Ви у одному своєму дописі пишете, що це начебто була свідома позиція з Офісу президента: не псувати перемогу вибаченнями.
Дивіться, це припущення моє, але я просто не бачу жодного іншого логічного пояснення, чому можна було не те, що до, а навіть після — не зустрітися і не пояснити. Просто поговорити з людьми. У мене немає іншого пояснення, крім як того, що вони не хотіли псувати перемогу.
— Якби ця комунікація відбулася, чому вона важлива була не тільки для конкретно для людей, які втратили близьких…
Це було би важливо для всього суспільства, тому що як справа розстрілів на Майдані, так і будь-які інші злочини, особливо тяжкі злочини, це є проблема не лише потерпілих безпосередньо, це проблема всього суспільства. Питання покарання винних — це питання є важливим для всього суспільства. Роз’яснювати це потрібно всім, особливо в таких болючих речах, особливо, коли йдеться про ті самі розстріли, які вся країна бачила, частина — навіть у прямому ефірі. Чи у випадках, коли є теракти, коли є загиблі діти. Суспільство потребує пояснень. Я не знаю, виразу якогось співчуття. Не просто слів, що це був непростий вибір, але ми змушені були це зробити. Це набагато складніше.
— Можливо, це можна було б навіть у новорічному зверненні сказати чи якось, згадати хоч якось? Бо той брифінг, що був у Борисполі, ви також про нього писали, він не дав відповіді.
Я вам більше скажу. Він фактично відверто зманіпулював. Тому що він сказав, що він зустрічався з рідними Небесної сотні, насправді, він з ними зустрічався лише один раз, 21 листопада, і це була п’ятихвилинна зустріч, на якій він сказав, що ми обов’язково доведемо ці справи до кінця. Ніхто їм не пояснив, що, «ось, треба, знаєте, поступитися в даному випадку покаранням винних заради того, щоб повернути живих людей, поставтеся, будь ласка, до цього з розумінням, розумію, що вам це боляче» і так далі. Знову ж таки, якщо говорити про промову, яка була у Борисполі, ви можете згадати, що про інші випадки там взагалі мова не йшла.
— На вашу думку, чи можлива така ситуація, що він просто не в курсі всіх цих історій у регіонах взагалі, не дуже в темі? Чи таке неможливе, бо він глава держави і має бути підготовленим?
Історія яка? Навіть у законі існує таке поняття, як: повинен знати. Є презумпція ознайомленості. І у даному випадку, коли йдеться про президента, який затверджує списки на обмін, він повинен знати, кого саме він обмінює, за які злочини засуджена або в яких обвинувачується та чи інша людина, і, відповідно, хто є потерпілими. Припускати, що він просто не знав по-людськи можна, але з точки зору відповідальності ми повинні виходити з того, що приймаючи такі рішення, президент знає, які рішення він приймає і поінформований детально.
— З огляду на те, яка реакція… Здається, в президентській команді не бачать ніякої комунікаційної помилки. На вашу думку, вони уроку не зробили досі?
— Ні.
Я особисто декілька разів писав пану Віктору Чумаку, заступнику Генерального прокурора, який написав декілька постів з виправданням обміну «беркутівців». Я йому писав про те, що має бути комунікація, має бути спілкування з потерпілими. Спочатку він від цього відмахувався, потім він сказав, що комунікація буде. Як ми бачимо, досі ніякої комунікації не було. Про те, що є запит на таку комунікацію, вони знають. Необхідності в цій комунікації вони, очевидно, не бачать. І це, власне, є їх помилка. Це свідоме рішення, яке є очевидно помилковим.
— Можливо, це якась умова — не виходити на потерпілих, публічно не заявляти — для того, щоб не зірвався обмін? Щоб все пройшло гладко.
Я думав про це, але тоді має бути спілкування хоча б після того, як обмін вже відбувся, правильно? Зараз президент у Буковелі чи десь в Карпатах відпочиває (фото з відпочинку Зеленського з’явилися у соцмережах на початку січня — ред.). На це він має час, він не зайнятий зараз державними справами. Обмін відбувся, що заважає поспілкуватися зараз? Які міркування? Лише міркування того, що вони не вважають за потрібне.
Фото на обкладинці — з акції вшанування пам’яті загиблих у харківському теракті (джерело фото: Харківська обладміністрація).