«Ти маєш мислити як зебра, а ти заліз на дерево…»
Минув тиждень, як під Харковом намагаються упіймати зебру, що зухвало втекла з харківського екопарку. Тварина вирвалася на волю, коли її переводили до нового вольєру. Безіменний самець, кілька місяців тому переданий до екопарку з приватних рук, лишив одиначкою свою подружку по вольєру Марті. За характером кличка більше пасує втікачу. Саме так звали героя мультфільму «Мадагаскар», який мандрував Нью-Йорком.
Вранці 23 серпня «МедіаПорт» долучився до пошуків. Зебри не знайшов. Бачив вужика.
«Якби не загавкав собака, ми б його упіймали, нас було троє».
Це Каріна. Вранці приїхала до екопарку як волонтерка. Каже, напередодні своїми очима бачила зебру.
«Я кінолог, їхала на заняття з собакою, бачу пробігає, стоїть їсть. Я виходжу тихо, і собака починає гавкати. І зебра — як почала бігти….»
Каріна згадує, що у зебри були подряпини на морді і зчесане копито. Вона бачила смугастого останньою, тож її свідчення зараз — на вагу золота.
Пошуковці збираються біля входу в екопарк. Завдання ставить Ірина Яворська, керівниця гуманітарних проєктів екопарку та кураторка операції «Повернути зебру».
«Перше, що ми зробили, це промоніторили усі найближчі райони населених пунктів з одного та іншого боку. Тобто у нас з обох боків окружної — лісний масив, дуже великий. До 200 гектарів. Військові бази, табори, кінні клуби, крамниці, аптеки, дачні кооперативи. Всіх, кого могли попередили», — розповідає Яворська.
Учасники пошуків спілкуються телефоном, тримають зв’язок через рації і стежать за оновленнями у закритій групі месенджеру. Тут і фото зі свіжими слідами, і план пошуків, і щохвилинна координація. Хто де, видно по GPS.
«Ми відпрацювали схему, за якої у нас є собаки, коні, машини й люди. Ми домовилися щоденно — зебра все одно прив’язана до води. У нас тут є три джерела води… Ми там зробили спеціальні ділянки, добре розрівняли землю. І щодня вранці, вдень та увечері, чи була вона, чи ні, все одно шукаємо. Тому що вона мігрує», — пояснює Яворська.
Пошуковці діляться на групи. Наша п’ятірка рушає на машині. Геннадій Трошков — він за кермом — згадує, як вперше після втечі зебри її зустріли вершники.
«Поїхали два вершники. І вже ніби все проїхали. Коні теж мають свій ресурс. Вирішили випасати їх, там якась травичка. Розпрягли, коні почали жувати траву, а потім насторожено морди попіднімали, і тут ця зебра галопом через гущу… Поки вони накинули вуздечка, зятягнули упряж… А потім з незрозумілих причин вона просто перетнула окружну. Зрозуміти б, через що їй потрібно перетинати цю трасу… Для мене окружна дорога — це якась прірва, яку можна перейти через колоду».
Як зебра перетинає окружну, бачили потім ще раз. Зрозуміти напрямок її руху намагаються за слідами копит та екскрементами, розповідає Олексій Колендовський, начальник сектору хижаків екопарку.
«Зрозуміло, в який бік вона йде і коли це було. Якщо сухі сліди, то пару днів. Якщо мокрі, нещодавно. Як знайдемо послід, то наздогонемо її», — каже Колендовський.
В лісі головний ветеринар екопарку Андрій Московой заряджає ін’єкційну рушницю.
— Це, скажімо так, снодійне.
Принцип її роботи описує Олексій Колендовський.
«Шприц влучає, віджимається резиночка, й заливається снодійне. Можна стріляти на 100 метрів. Потім все одно доведеться хвилин 10 за нею бігти, поки не заспокоїться. Як в Африці».
Посеред лісу йдемо дорогами та тропами. Рідко — продираємося крізь хащі. Як незручно людині, то й зебра так не піде, пояснює Геннадій Трошков.
«Якщо вам, наприклад, треба йти. Спробуйте пройтися по лісу, і ви за півгодини зрозумієте, що зручніше ходити по дорозі. От і тварина чинить так само».
У пошуках зебри час від часу застосовують квадрокоптер. Хоча користі від нього небагато: дерева закривають огляд, а шум може відлякати тварину. Є й сіткомет, але використати його важко через гілля. Одна надія, що тварина підійде. Тоді її ловитимуть мотузкою, каже Олексій Колендовський.
«Упіймають на корд. Корд — це така мотузка, ремінь довгий».
«Отут кінь був. Великий такий слід. У зебри такий самий, тільки вдвічі менший. Маленькі такі, охайні. Отут він гарцював…».
Був ще один шанс упіймати зебру. Геннадій Трошков показує відеозапис на телефоні. Тварина обережно йде по дорозі — прямо назустріч машині пошуковців.
Ще секунда — і зебра тікає в кущі.
— Можна поїхати з боку нової стайні.
— Так-так, поїхали.
Пошуки в лісі з боку екопарку безрезультатні. Їдемо на інший бік окружної. До групи повертається начальник сектору копитних Сергій Попов. Він вже встиг прочесати поля.
«Повернувся до яру. Пройшовся по яру, пісок, і на піску тільки сліди собаки… Я от там на дереві сидів. Дивився з дерева», — каже Попов.
— На дереві сидів? Серього, ти маєш мислити як зебра, а ти заліз на дерево!
«Я думав, може, вона яблука захоче зірвати (сміється)».
В лісах та полях натрапляємо на купи сміття. А замість зебри, помічаємо вужа у річці.
Втікача намагаємося угледитіти з земляного насипу.
«Клас, усе видно! Скоріше, скоріше, в біноклі…»
Та марно. В біноклі видніється тільки дачниця та яскраві опудала на грядках.
«Вона має крутитися біля води…», — каже Сергій Попов.
— Але не факт, що вона знов перемахнула за окружну.
Соняшники б’ють по машині, коли їдемо дорогою крізь поля. Учасники операції вмикають дедукцію.
— Прямо чи ліворуч?
— Прямо. Вниз, вниз… Просто тут, бачиш, колючки, хрін би вона пройшла.
— Так вона ж подряпана, значить, лізла крізь колючки.
Біля водойм та в інших місцях пошуковці рівняють землю, щоб слід зебри було чітко видно. Заманити тварину намагаються за допомогою запису голосів її сородичів.
«Є звук, коли тварина повідомляє, що небезпечо. Є коли шлюбний період…»
Ранкові пошуки результатів не дають. Повертаємося до екопарку ні з чим.
«Ну як вам наші пригоди?» — питається Андрій.
«Хоч відволічетесь від роботи…»
Погоджуюсь.
«То ми ще пішки все обходили. Потім припинили, почали на машині їздити… Почуваєш себе, як у кіно…»
У липні з екопарку тікали мавпи — їх вдалося оперативно упіймати. Після ситуації із зеброю працівників додатково проінструктували. Пошуковці певні: от-от повернуть тварину. Сподіваються на інформацію очевидців і застерігають їх від самостійних дій. Насамкінець жартують: знайдуть зебру по слідах на снігу.
Mixcloud, Google Podcasts, RSS
Наступний подкаст слухайте за два тижні.