«Однією рукою дали, іншою — забрали»: фінансова децентралізація

Реформа децентралізації, що триває в Україні п’ятий рік, полягає у передачі повноважень та відповідальності від центральної влади до органів місцевого самоврядування. За офіційними даними, завдяки фінансовій децентралізації місцеві бюджети зросли втричі: з 68,6 млрд. гривень в 2014-му до 234 млрд. грн в 2018 році. Чи побільшало грошей для розвитку міст та яких фінансових зобов’язань додалося громадам, «МедіаПорт» та «Галицький кореспондент» з’ясовували в рамках проєкту «Від Сходу до Заходу».

У 2015 році загальна сума надходжень до бюджету Івано-Франківська складала 1,4 мільярда гривень, з них 667 мільйонів гривень — власні надходження міста. У 2017-2018 роках бюджет зріс до 2,5 млрд. та 2,8 млрд. гривень відповідно. Власні надходження міста у ці роки складали 1,3 та 1,6 млрд. грн. На 2019 рік бюджет затверджений у розмірі 3 млрд. грн. (з них 1,9 млрд. грн. власних надходжень).

Це багато чи мало? Чи вистачає коштів для розвитку? Про наповнення казни Івано-Франківська говорили із заступницею Івано-Франківського міського голови — начальницею фінансового управління виконавчого комітету міськради Вікторією Сусаніною.

Коли ви відчули ефект від децентралізації та як змінився бюджет після реформи?

До 2015 року ми жили за так званими кошиками: «перший кошик» — надходження на забезпечення делегованих державою повноважень, які підкріплювались дотацією вирівнювання з державного бюджету; «другий кошик» — наші власні надходження. Вже з 2015-2016 років ми почали працювати за іншою процедурою. З’явилися освітня та медична субвенції, які повинні покривати всі витрати на управління охорони здоров`я та департамент освіти і науки. У нас забрали 15% платежу податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) — саме на ці витрати.

У 2016 році це десь так і виглядало, але вже на той час нам передали повністю утримання професійно-технічних училищ (ПТУ), забезпечення пільгового проїзду. Тільки витрати на ПТУ нам коштували 78,9 млн. Крім того, з міського бюджету нами профінансовано додаткові видатки у розмірі 108,8 млн. грн. Звичайно, у 2016 році це були для нас відчутні зміни. В цілому був збалансований бюджет, і ми дійсно відчували децентралізацію.

Як і коли змінилася ситуація?

Ситуація змінилася на початку 2017 року. З того часу ми платимо заробітну плату педагогічним працівникам. На нашому утриманні також весь обслуговуючий персонал: прибиральники, кочегари, охоронці тощо, до того ж оплачуємо енергоносії.

Зі зростанням тарифу мало не щокварталу це для нас відчутні витрати. Для порівняння, у 2017 році на це пішов 21 мільйон гривень, у 2018 році – 23 мільйони гривень. За підрахунками, на сьогодні ми близько 36 мільйонів гривень за новими тарифами витрачатимемо суто на енергоносії для закладів охорони здоров’я та освіти. Так само — росте заробітна плата, відповідно, збільшуються видатки.

До того ж нам передали компенсаційні виплати. Якщо у 2016 році вони складали 18 мільйонів, то зараз — 41,1 мільйона гривень, а ще — зросла сума реверсної дотації. За формулою було підраховано: якщо в місті надходження із ПДФО на одного мешканця є більшими, ніж середній показник в Україні, то до держбюджету вилучаються певні кошти, які нам не повертаються. Тобто держава вважає, що у нас забагато власних доходів, і забирає це в держбюджет. У 2017 році це був 21 мільйон, у 2018 році — 52, на сьогодні — 73 мільйони. У 2020 році, за нашими підрахунками, буде до 100 мільйонів самого лише реверсу.

Як це позначиться на житті населення?

Простими словами, ситуація виглядає так: міська влада працює над тим, щоб залучити податок на доходи фізичних осіб, виявляє неоформлених працівників, займається оформленням, збільшує надходження ПДФО до місцевого бюджету, а нам кажуть, що частину податків ми маємо віддати у держбюджет. Для нас це негативна тенденція, адже це основний платіж, який складає 60% від усіх надходжень.

До 2015 року надходило ще більше — 75%. Ми робимо все, щоби збільшувати його приріст, але однією рукою нам його дали, іншою — забрали частину в державний бюджет.

Ті самі пільгові виплати на проїзд залізницею, електроавтотранспортом — повністю на нашому утриманні, хоча до 2016 року це робила держава. Вже у 2017 році ми з власних коштів додали 52 мільйони, щоб профінансувати виплати тим, хто утримується за рахунок освітньої і медичної субвенції. У 2018 році ми додали майже 80 мільйонів. А станом на сьогодні потреба Франківська вже складає 120 мільйонів, з яких 13 мільйонів ми вже виділили.

З урахуванням цієї ситуації, яке ваше ставлення до реформи децентралізації?

Децентралізація — це дуже добре, вона має свої переваги. Нам додали адміністративні послуги — ЦНАП. Однак з 2017 року 30% вартості адміністративної послуги, отриманої як частина адміністративного збору за оформлення українських та закордонних паспортів, вилучається до державного бюджету. Також маємо такий платіж, як акцизний податок.

Ви, напевне, пам’ятаєте ті часи, коли були рейди для виявлення незадекларованих заправних станцій, ми перевіряли, чи видають чеки, бо 5% від продажу йшло у міський бюджет. З 2017 року в нас цього платежу нема: акциз на алкоголь і сигарети нам надходить в розмірі 100%, а з акцизу на паливо — лише певна частка. Ми рахуємо, який ріст вартості дизпалива. Якщо порівняти 2017 і 2018 роки, вартість зросла майже втричі, а відсоток відрахування залишається на тому ж рівні.
Окрім того, з кожним роком росте мінімальна зарплата, зростає вартість пільг.

З одного боку, децентралізація — це вдала реформа, бо ми отримали більше повноважень, але водночас існує велика проблема із забезпеченням освітньої та медичної субвенції, бо ми не маємо 100% забезпечення. Тому у мене як у фінансиста до децентралізації двояке ставлення. Є безліч питань, на які ми не можемо вплинути. Ми змушені заходити в запозичення, шукати інші джерела залучення коштів, щоб власні кошти спрямувати на забезпечення співфінансування, адже все одно на кінець року будемо змушені якісь витрати по місту «врізати», щоб забезпечити виплати зарплати вчителям і медикам.

Є способи це регулювати?

На нашому рівні єдиний спосіб — писати звернення. А коли ми їх пишемо, нам кажуть скорочувати свої витрати. Ми щороку їх і врізаємо, але це не вихід, бо місто повинно розвиватися. Ми взяли курс на створення ОТГ, бо маємо закінчити адмінреформу. І вже з 2020 року вона повинна запрацювати. Ми взяли такий курс, бо місто повинно розширюватися.

Внаслідок адмінреформи витрати будуть збільшуватися, але сподіваємося, що збільшуватимуться і доходи.

Стосовно фінансової децентралізації, ми як фінансисти не бачимо додаткових надходжень у міський бюджет. З 2020 року нам не буде надходити ще й акциз на пальне, це втрата ще приблизно 35 мільйонів гривень.

Є велика проблема з орендою землі. У нас немає міської податкової, є лише обласна, перед якою стоїть завдання поповнювати державний бюджет. Ми намагаємось самі контролювати, працюємо з договорами оренди землі. Є відділ самоврядного контролю, який виявляє неоформлені ділянки. Вже зараз таких ділянок майже не залишилось. Але протягом останніх трьох років «заморожений» індекс інфляції на землю. Він становить 100 відсотків, тобто на рівні грошової оцінки, і не буде змінюватись, відповідно до чинного законодавства, до 2023 року. Це також втрати для міського бюджету.

Як у цьому контексті забезпечується фінансування медичної реформи?

Згідно з медичною реформою, у нас утворюються комунальні некомерційні підприємства, тобто тепер гроші будуть «ходити за хворим», і я сподіваюся, що тут ми вийдемо на рівний шлях.

На останньому засіданні міськради прийняли рішення реформувати міську центральну клінічну лікарню, також об’єднуватимемо дві міські стоматології. Поліклініки вже об’єднані в «первинку» і «вторинку», комунальними підприємствами вже стали дитяча лікарня, пологовий будинок. Але ми все одно їх дофінансовуємо, адже на нас — пільгові медикаменти, енергоносії, ремонти.

Але якщо у сфері медицини ми хоча б бачимо наслідки реформи, то із освітньою субвенцією складніше. Нарахована заробітна плата освітянам міста складає 30 мільйонів, а отримуємо на виплати 24,5 мільйона. Тобто в нас вже на старті розрив у 5,5 млн., які необхідно буде докладати з місцевого бюджету.

На що могли б спрямувати кошти, якби передбачених коштів з державного бюджету вистачало?

Минулого року ми гостро відчули, що субвенції не вистачає. Для міста це проблема, бо ми  могли б спрямувати ці кошти на розвиток та благоустрій міста: розв’язки, двори, пам’ятки архітектури тощо. Окрім фінансування з місцевого бюджету, доводиться залучати додаткові джерела. Зокрема, укладено договір щодо утеплення закладів освіти з НЕФКО (міжнародна фінансова організація, заснована урядами п’яти Північних країн — ред.), запозичили 300 млн., аби зробити комфортний проїзд містянам. Це дає свій ефект.

Місто має рухатися в напрямку створення Івано-Франківської ОТГ. Для нас важливо у цьому напрямку відчувати підтримку держави.

Авторка: Марта БАРАНЕЦЬКА

Матеріал підготовлено в рамках спільного проєкту «Від Сходу до Заходу» редакцій «Галицький кореспондент» (Івано-Франківськ) і «МедіаПорт» (Харків), який здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.