«Переселенська блуканина»: гра без переможців
Якщо випаде цифра два — «Ваше місто окуповане. Ви пропускаєте хід». Якщо чотири — «Ви готуєтесь до від’їзду» і знову пропускаєте хід. Якщо наступною буде три — «Вас запросили до місця компактного проживання для переселенців».
Далі може пощастити — вам вдасться оформити соціальні виплати, влаштувалися на роботу і зняти квартиру, волонтери дадуть теплий одяг, а вашу дитину без черги візьмуть у садок. А може й не пощастити — в СБУ не підтвердять ваше місце перебування, «Ощадбанк» заблокує рахунок, а дитина зіткнеться із цькуванням у школі.
Через ці та решту ситуацій можна пройти у настільній грі «Переселенська блуканина», розробленій програмою «Радник з питань ВПО» за підтримки міжнародних партнерів. Мета ініціативи — розказати про переселенців та їхні проблеми.
Задум
«Можливо, в ігровій формі буде трохи простіше говорити про достатньо серйозні речі, виклики, з якими стикаються наші співгромадяни. За офіційною статистикою, в Україні 1,7 мільйонів переселенців. Усі — громадяни України, але з доступом до їхніх прав дуже складно, — пояснює координаторка проекту «Переселенська блуканина» Ольга Іванова. — Ми зробили цю гру, аби кожен міг відчути себе переселенцем. На щастя, не у всіх є досвід переселення, і ми нікому його не бажаємо. Але з другого боку, без розуміння немає емпатії та боротьби за рівні права для всіх громадян».
Радники з питань ВПО допомагають вирішувати проблеми переселенців на місцевому та національному рівнях, тому описані у грі ситуації вони брали з власного досвіду. До роботи також залучали представників благодійних фондів, громадських організацій та самих переселенців.
«Якби ми робили гру з усіма можливими ситуаціями, вона б тривала в режимі реального часу — три роки», — зазначає Ольга.
Організатори працювали над ідеєю близько півроку. Результат — 450 примірників українською та 50 англійською мовами — планують безкоштовно поширити серед громадських організацій у регіонах.
«Надаватимемо перевагу тим, у кого є відкриті простори, хаби, куди приходять різні люди, не лише переселенці. По кілька примірників будемо розсилати по школах та бібліотеках», — пояснює Ольга Іванова.
Вона не виключає й додатковий тираж настільної гри. Головне — аби в «Переселенську блуканину» зіграли якомога більше людей.
Оформлення
«Раніше проблеми переселенців я пов’язувала з тим, як виїхати з окупованих міст, не потрапити під обстріл. Але я не знала, що існує стільки бюрократичних проблем. Тобто треба пройти декілька кіл пекла, аби отримати базові права, почати жити як звичайний громадянин», — розповідає художниця настільної гри Ольга Гордієнко.
Ситуацію «Вам не хочуть здавати житло» вона проілюструвала людиною біля намету, «Ви не маєте права голосу» — обличчям з заклеєними ротами. «Ощадбанк» зображений драконом на скрині з монетами, власник орендованої квартири — динозавром, що тримає в лапах будинок. Біля фрази «Ви швидко подали документи» — супермен.
«Я хотіла проблеми зобразити в комічній формі, використати гумор, але не перейти межу. Є ілюстрація до колекторської фірми, яка вимагає у переселенця персональні дані. Я вирішила зобразити її як бандитів із 90-х, які їздять на джипах, носять шкіряні куртки, цепки», — коментує Ольга Гордієнко.
За натхненням вона зверталася до сатиричного журналу «Перець», що працював за радянських часів. «Мабуть, під його впливом народилася ілюстрація, де зображена карусель з бюрократами, які відсилають людину по колу інстанцій. Сподіваюся, що мої малюнки сприятимуть кращому розумінню цих проблем», — додає художниця.
Реакція
Першими в «Переселенську блуканину» зіграли всі охочі. Презетанція відбулася 19 вересня в Києві за участі організаторів та міжнародних партнерів.
Федір Головко — представник канадської неурядової організації Stabilization Support Services, що фінансує програму «Радник з питань ВПО». Раніше він працював у благодійних фондах «Право на захист» та «КримSOS» — відслідковував випадки порушення прав переселенців. Йому добре знайомі ситуації, через які можна пройти в «Переселенській блуканині».
Одна з найбільш складних для ВПО проблем — відновлення втраченого паспорта, вважає Федір Головко: «Якщо ви переїхали разом із родиною, то процедура верифікації трохи простіша — рідні можуть підтвердити, що ви — це ви. Значно складніше, якщо ви переїхали один, бо ніхто не зможе засвідчити вашу особу. Тільки якщо родичі або знайомі приїдуть із окупованої території. Та вони не завжди мають змогу».
Анна Курцановська переїхала з Донецька влітку 2014-го. Наразі вона мешкає в Києві, де разом із чоловіком займається власною кав’ярнею. Більшість з поширених серед переселенців проблем не торкнулися її родини, вважає жінка. Однак у «Переселенську блуканину», як і решта учасників, вона грала з цікавістю.
Під час презентації настільної гри не чути жодного зауваження до «блуканини». Однак уже наступного дня у ЗМІ та Facebook почали з’являтися критичні відгуки. «Замість того, щоб вирішувати проблеми людей, вони придумують настільні ігри. І ще грають в них по якихось своїх вигаданим правилах. Вважаю це небувалим цинізмом і насмішкою над людьми, які бігли від війни», — йшлося в одному з коментарів.
«Переселенську блуканину» пов’язали з Міністерством соціальної політики, яке насправді не брало участі в розробці гри. А організаторів звинуватили в тому, що вони даремно витратили грантові кошти.
«Я дякую усім, хто щиро висловлює свої зауваження та конструктивну критику, бо саме завдяки таким дискусіям в нас є шанс достукатись до тих, для кого проблем ВПО не існує, хто не бачить щоденної дискримінації та щоденної боротьби за виживання», — відповіла на критику менеджерка програми «Радник з питань ВПО» Валерія Вершиніна.
Обурення декого з переселенців можна зрозуміти — вже більше трьох років вони не можуть повною мірою користуватися своїми правами. За таких умов їм важко розгледіти позитивні зрушення, які йдуть від окремих ініціатив. Ще складніше — повірити в те, що акції, виставки та ігри можуть щось змінити. Але навряд чи справедливо висувати претензії до громадських діячів, яким нерідко вдається вирішувати проблеми переселенців.
Читайте інші матеріали проекту Переселенці.Live